Диплом: Система маркетингового планування на підприємстві

Диплом: Система маркетингового планування на підприємстві

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Примак Т.О.

Київ 1999

ЗМІСТ

Вступ.

4

І розділ. Сутність планування. 9

1.1. Характеристика планування діяльності підприємства.

1.6. С истема планів організації. 26

ІІ розділ. Рекламна стратегія у плануванні виробництва. 31

2.1. Цілі та види реклами.

67

Висновки та пропозиції

69

1. Показати необхідність та вигоди планування,незважаючи на

нестабільність економіки України.Викласти основні методологічні положення і

вимоги ,щодо планування на підприємстві та у приватній фірмі.

2. Розглянути основні принципи планування.Зупинитися на їх

сутності.Навчитися застосовувати певні типи планування в залежності від мети,

що ставить перед собою фірма (підприємство).

3. Підкреслити роль планування ,як уміння передбачати або прогнозувати ситуацію.

4. Відслідкувати відмінності, що існують між системою планування на

державному та приватному підприємстві. Порівняти зростаючу роль колективу і

зростання принципу участі та єдності у плануванні на приватному підприємстві у

порівнянні з державним. Вміти відрізняти стратегічне планування від

тактичного,а також неможливість існування одне від одного.Адже основне

призначення стратегічного планування це - те “чого хочемо досягти “ завдяки

плану,а тактичного це ­ - “як досягти”. Фактично різниця між стратегічним та

тактичним плануванням полягає у цілях та засобах. На конкретному прикладі

(План маркетингового відділу фірми “Seagram’s”) втілити у практику усі

методологічні подложення, щодо планування,викладені у розділі три. Показати,

як спрацьовує принцип наступності, адже план маркетингового відділу є складовою

загального плану підприємства.

Актуальність роботи - сьогодні відсутність чіткого плану, а також

тактичних дій на шляху до досягнення певної мети фірми або підприємства, може

бути причиною для загрози існуванню фірми.

А тому в цій роботі розглянуті методологічні положення щодо складання

стратегічного та тактичного планів.

Мета - розглянути систему маркетингового планування на

підприємстві та визначити особливості для української економіки.

Система планування на підприємстві займає одну з найважливіших

частин політики компанії. А тому в одному з перших пунктів плану буде викладено

про сутність планування в мікроекономіці, як найважливішої частини

менеджменту. Необхідно розглядати планування як вміння передбачити майбутне

підприємства та використати це передбачення. Всі

суб’єкти господарювання варто розглядати, як учасників ринкової системи в

цілому, яка підпорядкована ціновому механізму.

Особлива увага приділяється плануванню ділових відносин. Адже планування

становиться можливим лише тоді,коли відносини між фірмами перетворюються із

випадкових, одноразових у більш стійкі та тривалі. А це в свою чергу може

статися лише за умови чіткої уяви своїх відносин зі своїми партнерами по

бізнесу.

Крім того в окремому розділі буде розглянуто ті вигоди, що дає планування

нашим підприємствам сьогодні, коли досить висока рухливість внутрішніх та

зовнішніх процесів.

Особливості планування в економіці України займає також чільне місце. Це

пов’язано з нестабільністю економіки України сьогодні. А тому в данному випадку

особливу роль при складанні плану починає відігравати “інтуіція” підприємця.

Вміння передбачити результати діяльності фірми та її ресурси – це також

складові планування, що є основою у розумінні цього процесу.

Принципи планування. (єдність, гнучкість, безперервність, участь,

точність,) Всього їх п’ять, але вони тісно пов’язані між собою.

Плани можуть бути довгостроковими, середньостроковими та короткостроковими. (

плану, який є піклуванням найвищого керівництва підприємства.

При складанні плану бажано зосередитися на наступних моментах: чим повинна

займатися організація, яка мета при цьому переслідується, рекламна політика,

та правильність її складу, цілі реклами, методи пладнування бюджету де

організація знаходиться в теперішній час, які результати її попередньої

діяльності, куди вона збирається рухатись, як і за допомогою яких ресурсів

можуть бути досягнені цілі організації, аналіз ефективності проведеноі

роботи. Слід також пам’ятати, що планування – це не тільки вміння передбачати

усі необхідні дії, це також здатність передбачати усі непередбачені ситуації.

Як приклад, планів наводиться складання плану рекламного відділу. У пункті

“Рекламна стратегія” розглядаються основні завдання реклами та її складові, а

також основні види реклами (поюяснвално-пропагандиська, реклама марки,

престижна, реклама розпродажу, рубрична реклама). Наводиться відома формула

вираження механізму реклами :

Увага, інтерес, бачення, мотив, дія. Обов’язково при плануванні реклами,

необхідно звернути увагу на критерії оцінки реклами, а також на методи

формування рекламного бюджету.

Робота має 78 сторінок та два додатки.

І розділ. Сутність планування.

1.1. Храктеристика планування діяльності підприємства.

Планування є найважливішою частиною підприємницької практики.

Розуміти планування в мікроекономіці можна в двох варіантах:

· перший, широкий спосіб розуміння визначає планування з точки зору

мікроекономіки в цілому;

· другий, вузький, розглядає планування як вид керівної діяльності, спосіб

оптимізації дії суб’єкта, який є господарем. Планування - вміння

передбачити майбутнє підприємства та використовувати це передбачення.

Обидві сторони планування - на рівні макроекономіки і конкретно-керівнича

дуже близько зв’язані між собою. Можливість планування як конкретного виду

діяльності спливає з природи мікроекономічних процесів, на пряму визначається

загальними умовами господарювання.

З точки зору мікроекономіки в цілому планування - це спосіб здійснення

який заміняє ціни та ринок.

В аспекті ринкової системи головним координатором дій її учасників є ціни.

Саме ціни визначають вигідні для продавців та покупців обсяги і способи

виробництва та споживання товарів. Господарчі суб’єкти - підприємства,

домашні господарства, як учасники ринкової системи повинні підкоритися

ціновому механізму, закону попиту та пропозиції, оскільки не мають можливості

відмінити її вплив. Тому в оточуючому світі ринку вони лише клітини великого

організму, в основному не розуміючі своєї загальної ролі.

З іншого боку суб’єкти мікроекономіки не тільки підкоряються законам ринку,

але й прямують до самостійного прийняття рішень, їх поведінка практично

завжди є усвідомленою. Виявимо сфери, у яких використовується планування:

· по-перше, це внутрішнє середовище господарчих суб’єктів, , де механізми

планування діють з найбільшою силою, та є домінуюючими;

· по-друге, сфера господарських відносин, співпраця суб’єктів ринкової

діяльності, де поряд з ринковими механізмами працюють механізми планування.

Можна виділити дві форми планування в мікроекономіці: планування

діяльності окремих господарчих одиниць та планування господарських

відносин. В обох випадках мова йде в першу чергу про підприємство та

ділових відносинах між підприємствами. В домашніх господарствах практика

планування спрощена, а тому, такі господарства не можуть виконувати роль

активного учасника господарських відносин, а тому й впливати на них. Тому,

конкретно фірма та простір її ділових відносин стануть предметом

вивчення у данному розділі. Планування дільності підприємства основане на

тому, що у внутрішньому середовищі кожного підприємства механізм цін майже

повністю відокремлений усвідомленими діями та авторитетними рішеннями

підприємців та менеджерів. Підприємець усвідомлено визначає основні напрямки

внутрішньо-фірмової діяльность. Тобто внутрішня природа підприємства в цілому

базується на системі планових рішень. Робітники, як учасники

внутрішньо-фірмової діяльності втрачають своду діяльності, характерну для

самостійних та незалежних один від одного суб’єктів ринку. Та їх поведінка

виявляється під контролем керуючих підприємством.

Чому планування, як система вольових, усвідомлено прийнятих рішень, витісняє

ринок у внутрішній діяльності підприємства?

У економістів є декілька відповідей на це питання.

1. Обмежені розміри підприємства дозволяють контролювати дії, які

відбуваються у ньому, і таким чином зменшують невизначеність ринкового

середовища та його негативні наслідки.

2. Застовуючи планування, фірма знищує саме ті витрати, виробництва, які вона

могла б мати, якби усі внутрішні справи фірми здійснювались на основі

купівлі та продажу. У всякій торговій угоді (трансакції) мають місце

трансакційні витрати:

витрати на пошуки покупця або продавця, проведення переговорів про предмет та

зміст угод;

платня за послуги консультантів тощо;

Відхиляючи відношення купівлі-продажу, підприємство знищує додаткові витрати.

Здійснюючи адміністративну функцію, зв’язану з вольовим керівництвом та

прийняттям рішення, підприємець займається плануванням в узькому аспекті,як

різновидом керівницької діяльності.

1.2. Планування ділових відносин та управлінське розуміння планування..

Планування ділових відносин обумовлює усвідомлене узгодження, координацію

діяльності господарських суб’єктів. Планування стає можливим тоді, коли

відносини між фірмами переростуть у випадкові, одноразові ринкові угоди та

стануть більш стійкими та будуть мати більш тривалий характер.

Планування співпраці не є настільки цільним та широким, як це характерно для

внутрішньої середи підприємства. Це можна пояснити тим, що підприємства, які

співпрацюють, є самостійними господарчими суб’єктами, а тому їх економічні

інтереси у більшості не співпадають. Рівень планування ділових відносин

визначається декількома основними критеріями, одними з яких є час

(тривалість) співпраці і інтенсивність (глибиною) співпраці.

Планування - це вміння передбачати цілі підприємства (організації),

результати його діяльності та ресурси, необхідні для досягення певноЇ мети.

Планування допомагає відповісти на чотири важливих питання:

1. Чим повинна займатися організація?

2. Де організація знаходиться в теперішній час, які результати її попередньої

діяльності?

3. Куди вона збирається рухатись?

4. Як і за допомогою яких ресурсів можуть бути досягнені цілі організації?

Планнування – перший та найбільш визначний етап процесу менеджмента. На

основі системи планів, які зробила фірма, у майбутньому здійснюється :

· організація запланованих робіт,

· мотивація застосованого для їх здійснення персоналу,

· контроль результатів та їх оцінка з точки зору планових покажчиків.

Слід також пам’ятати, що планування - це не тільки вміння передбачати усі

необхідні дії. Це також здатність передбачати усі непередбачені ситуації, які

можуть виникнути, а також вміти з ними боротися. Фірма не може повністю

зменьшити ризик у своїй діяльності, але здатна керувати їм за допомогою

ефективного передбачення.

1.3. Необхідність та вигода від планування в мікроекономіці.

Відсутність планування ставить фірми у такий стан, коли:

· повне непорозуміння майбутнії завдінь,

· невміння розгляду господарювання ,як безперервного процесу, де

поточні дії органічно пов’язані з майбутнім,

· втрачають орієнтацію у світі господарювання та бізнесу,

· невзмозі визначити основні потреби ринку,

· опиняються у слабкому становищі у порівнянні з іншими учасниками

ринкових відносин.

Ті підприємства, що планують свою госпогдарську діяльність та свої ділові

відносини створюють собі певні переваги:

· готують свою фірму до використання сприятливих умов,

· допомагають вирішувати виникаючі проблеми,

· готують свою фірму до змін ,що виникають зненацька у зовнішньому

середовищі,

· стимулює кервані органи до реалізації своїх рішень,

· покращує координацію дій в організації,

· створюють передумови для підвищення рівня освітньої роботи серед

менеджерів,

· збільшує можливості забезпечення фірми необхідною інформацією,

· сприяє раціональному розподілу ресурсів,

· чітко формулює обов’язки та відповідальність членів фірми,

· покращує контроль на підприємстві.

Для підприємств, що існують сьогодні в Україні, можна відокремити дві

категорії підприємств, які потребують застосування планування:

1. Нові приватні підприємства. Швидкий процес накопичення капіталу

збільшив та зробив важким процес дільності багатьох з цих фірм, а також до

виникнення інших факторів, які створюють потребу у формах планування,

адекватних сучасному ринковому плануванню.

2. Державні та постдержавні, тепер приватизовані, підприємства. Для них

функція планування є традиційною. Але їх досвід планування відноситься до

періоду економіки централізованого керівництва. Звідси планування на цих

підприємствах мало вторинний характер, відображало планову діяльність на

центральному та галузевому рівні, а, відповідно, не мало за основу серйозного

вміння аналізувати та передбачати, визначати власні цілі розвитку.

Сучасний ринок ставить особливі вимоги фірмам та підпрємствам. Складність та

висока рухливість внутрішньофірмових та ринкових процесів створюють нові

передумови для більш серьозного застосування планування.

Сьогодення вимагає певних витрат, які повинна зробити організація, якщо

підходить до складання планів науково-обгрунтовано.

Витрати на планування:

· дослідження,

· організація певного підрозділу планування,

· залучення додаткового персоналу.

Але завжди треба мати на увазі, що залучення певних коштів на планування

доцільне лише у тому випадку, коли ці витрати призведуть до додаткового

позитивного ефекту.

Таким чином, мінімальними витратами, залученими для планування можна назвати

такі, що забезпечують “виживання” фірми.

1.4. Особливості планування в економіці України.

До факторів, що визначають планування у сучасних умовах в Україні, відносяться:

· надто високий ступінь невизначеності на українському ринку, обумовлений

змінами у всіх сферах суспільного життя: економічній, політичній, соціальній

та духовній (непередбаченність таких змін знижує маштаби планування та робить

важким складання плану хоча б на три роки вперед);

· низький рівень накопичування капіталу в українських економічних

організаціях, який не дозволяє здійснювати ефективні витрати на організацію

планування;

· відсутність ефективних юридичних та етичних норм, регулюючих поведінку

підприємців. Відсутність культури вітчизняного ринку.

Нині планування в основному переживає свій “інтуітивний етап” – успіх у

бізнесі залежить від таланту, енергії підприємця. Однак з появою стабільних

економічних організацій виникають перспективи для розширення межі

внутрішнього планування.

1.5. Принципи та типи планування в організації.

Принципи планування визначають характер та зміст планової діяльності

економічної організації. Правильне дотримання принципів планування надає

можливість ефективної роботи підприємства та зменшує можливість від’ємних

результатів планування.

Можна виділити чотири основних принципи планування:

1. Принцип едності

2. Принцип безперервності.

3. Принцип гнучкості

4. Принцип точності

5. Принцип участі

(Принципи дані по А.Файолю).

Принцип єдності передбачає, що планування повинно мати системний

характер. Поняття системи означає:

1. Існування сукупності елементі;

2. Взаємозв'язок між ними;

3. Наявність єдиного напрямку розвитку елементів системи.

Для кращого розуміння поняття системи необхідно використовувати

категорії “координації” та “інтеграції.”-

Координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів

виражається у тому, що:

Діяльність жодного підрозділу організації не можна планувати ефективно без

іх взаємопов’язана система.

Принцип участі означає, що

кожний член підприємства стає активним учасником планової діяльності.

Планування, що базується на принципі участі називається партисипативним.

Це важливо тому, що при особистій участі у плануванні кожного члена трудового

колективу стають особистими плани всього підприємства. Крім того

співробітник, що займається плануванням поширює свій світогляд, розвивається

як особистість. Але необхідно зауважити, що залучити до планування максимум

співробітників підприємства можна лише в невеликій за розмірами фірмі. А якщо

мова піде, про велике державне підпрємство, то можливості участі великої

кількості членів колективу обмежені.

Принцип безперервності. Основа принципу:

· процес планування на підприємстві повинен бути постійним процесом у межах

встановленого циклу;

· розроблені плани новинні безперервно приходити на місце іншим (другий – на

зміну першому, третій на зміну другому і таке інше).

Друге з умов безперервноті планування - постійне слідування одних планів

компанії іншим - копанії, як правило, дотримують. У той же яас бувають

випадки перервання компаніями процесу планування. Підприємства розробляють

план на протязі певної частини року, затверджують його та припиняють

планування до початку наступного періоду. Процес планування повинен бути

безперервним виходячи з наступних важливих моментів:

· непевність зовнішнього середовища та наявність непередбачених змін роблять

необхідною постійну корекцію очікувань підприємства відносно зовнішніх умов

та відповідне виправлення та вдосконалення планів;

· зміняються тільки фактичні намагання, але й поняття підприємства про свої

внутрішні цінні речі та можливості. Якщо фірма не буде враховувати такі

зміни, запланований та отриманий результат може стати нікому не потрібний.

Отже, безперервний процес планування дозволяє забезпечувати постійну

присутність робітників підприємства у плановій діяльності.

Принцип гнучкості стоїть у тісному зв’язку з принципом

безперервності і полягає у здатності змінювати свою направленість планів у

зв’язку з виникненням непередбачених обставин.

Для здійснення принципу гнучкості плани повинні складатися так, щоб у них

можна було вносити зміни, пов’язуючи їх з змінюючимися внутрішніми та

зовнішніми умовами. Тому плани мають в собі так звані резерви, інакше кажучи

“надбавки безпеки”, чи “подушки”.

Однак існують певні межі резервів планування:

· резерви, закладені в покажчиках, не повинні бути набагато більшими, інакше

плани стануть не дуже точними;

· занадто низькі межі тягнуть за собою занадто часті зміни у планах, що

розмиває цілі діяльності підприємства.

Принцип точності. Плани повинні бути конкретизовані та

деталізовані у такій мірі, в якій дозволяють зовнішні та внутрішні умови

діяльності підприємства.

Стратегічне, довгострокове планування повинно обмежуватися визначенням

основних цілей та самих загальних направлень діяльності, тому що кількість

імовірної інформації про майбутнє дуже невелика, а діапазон та швидкість змін

ростуть.

У планах, розрахованих на короткі строки та для окремих підрозділів

організації, конкретність деталей повинна стати обов’язковою рисою, оскільки

такі плани є інструкціями, визначаючими дії людей та колективів, які

реалізують ці плани.

Типи планування.

Планування в організації може бути певного типу в залежності від ознак по

яким відбувається класифікація. Ознаками, що визначають тип планування можна

назвати слідуючі:

· ступінь невизначеності у плануванні;

· часова оріентація ідей планування;

· горизонти планування;

Ступінь невизначеності у плануванні.

В залежності від обсягу та правдивості інформації, якою володіє фірма

визначається ступінь визначеності планування на фірмі. Якщо підприємство

володіє детальною інформацією, події у таких системах мають повну

визначеність, а значить вони прогнозовані. Цей тип системи планування

називається детермінованим.

Системи планування ,які не можуть повністю передбачити результат називаються

імовірними.

Варіанти імовірних систем планування:

· Планування засноване на системі жорстких забов’язань

· Планування засноване на особистій відповідальності

· Планування пристосоване до випадкових обставин.

Часова орієнтація ідей планування.

Крім того типи планування різняться своїми ідеями.

· Реактивне планування (націлене на минулий досвід )

· Інактивне (пристосоване тільки до сьогодення).

· Преактивне (націлене на майбутнє.)

· Інтерактивне (оріентоване на взаємодію усьіх найкращих, ідей минулого).

У кожного типу планування є свої негативні та позитивні сторони.

Горизонт планування.

В залежності від того, який період часу сягають плани, складені організацією,

планування розділяють на три типи:

· довгострокове планування – звичайно охоплює довготривалі

періоди часу – від 10 до 25 років;

· середньострокове планування – конкретизує орієнтири,

визначені довгостроковим планом. Буває розраховано на більш короткий період –

до 5 років;

· короткострокове планування – це розробка планів на 1-2

роки (нерідко це річні плани). Вони мають у своєму складі конкретні способи

використання ресурсів організації, необхідних для досягнення цілей, визначених

у більш тривалих планах. Зміст короткострочних планів деталізується по

кварталах та місяцях.

Крім трьох вказаних способів розділення типів планування в залежності від того,

яке значення має той чи інший тип упроцесі планової діяльності. Звідси

планування розділяють на два основних типи: стратегічне та

оперативне.

1.6. Сиситема планів організації.

Стратегія підприємства - це сукупність її головних цілей та основних засобів

досягнення даних цілей.

Іншими словами, розробляти стратегію дії підприємства - означає визначати

загальні напрямки її діяльності.

Стратегією на може бути просте визначення бажаних цілей та способів їх

перетворення у життя. Стратегія повинна виходити не з приємних мрій, а з

реальних можливостей розвитку підприємства. Тому стратегія - це перш за все

реакція організації на об’єктивні зовнішні та внутрішні обставини її

діяльності.

Стратегічне планування розраховують на тривалий строк, але у багатьох

організаціях стратегія базується на середньостроковому плануванні. Разом з

тим стратегічне та довгострокове планування процеси нерівнозначні. Стратегія

- це не функція часу, а функція напрямку. Вона не просто діє на якомусь

періоді часу, а включає у себе сукупність глобальних ідей розвитку

підприємства.

Відповідальність за розробку стратегії несе перш за все керівник економічної

організації, оскільки стратегічне планування потребує високої

відповідальності, маштабних дій менеджера. Планова команда забезпечує

стратегічне планування аналітичним підходом до прийняття рішень про майбутнє

підприємства.

Тактичне планування – це прийняття рішень про те, як повинні бути

розподілені ресурси організації для досягнення стратегічних цілей.

Тактичне планування в багатьох випадках охоплює короткостроковий та

середньостроковий періоди, тобто є предметом турбот середнього та нижнього

керівницького персоналу.

Основне питання стратегічного планування – чого хоче досягти організація.

Тактичне планування зосереджує свою увагу на тому, як організація повинна

досягти своїх цілей. Тобто різниця між стратегічним та тактичним плануванням

– це різниця між цілями та засобами.

Інші відмінності:

·підприємство на рівні тактичного планування, як правило, буває меньш

суб’єктивним, тому що менеджерам, які займаються тактичним плануванням, більш

доступна якісна, конкретна інформація. При тактичному плануванні

застосовуються базовані на комп’ютерних технологіях кількісні методи аналізу;

· виконання тактичних рішень краще розглядається, меньш пдлягає ризику,

оскількі такі рішення торкаються внутрішніх проблем;

· тактичні рішення простіше оцінюються, так як можуть бути представлені в

більш конкретних цифрових результатах;

· для тактичного планування, крім його конкретизованого базування на середніх

та нижчих рівнях керування, характерно також тяготіння до рівнів окремих

підрозділів – регіональних, функціональних.

Оперативне планування - це практично теж саме, що й тактичне планування.

Термін “оперативне” більш яскравий, ніж термін “тактичне”, підкреслює, що це

планування окремих операцій у загальному господарському потоці у короткому та

середньому періодах, наприклад планування виробництва, планування маркетингу та

таке інше. Під оперативним плануванням розуміють також складання бюджету

організації. Процес планування в організації можна поділити на декілька етапів.

(Додаток 1) Причому ,слід зазначити ,що всі етапи передують один одному.

Перший етап. Фірма провадить дослідження зовнішнього та внутрішнього

середовища організації. Визначає головні компоненти.

Другий етап. Фірма визначає бажані напрямки та орієнтири своеї

діяльності:бачення ,місія ,комплекс цілей.

Третій етап. Стратегічний аналіз. Фірма порівнює бажані цілі та

результати досліджень внутрішнього та зовнішнього середовища, які обмежують рух

бажаних показників.

Четвертий етап. Відбуваєтться вибір однієї з альтернативних стратегій та

її розробка.

П’ятий етап. Підготовка остаточного стратегічного плану.

Шостий етап. Середньострокове планування.Підготовка середньострокових

планів та програм.

Сьомий етап. Розробка річних оперативних планів та проектів на основі

стратегічного плану та средньострокового.

Восьмий та дев’ятий етапи. Визначають передумови для створення нових

планів. (Додаток 2).

Результатом вищевикладеного являється система планів.

План – це комплекс інструкцій призначений для менеджерів,що визначають

яку роль повинна грати кожна частина організації у процесі досягнення цілей

фірми.

Процес планування досить складний. Саме це і визначає комплексний характер

системи планів,які можна поділити на:

Стратегічний план – іншими словами генеральний план фірми (складається на

п’ять років).

Стратегічні плани окремих ділових одиниць, що входять до складу фірми.

Оперативні плани організації: так звані господарчі плани або “плани прибутку”.

Крім того, результатом процесу планування являються програми та проекти.

Плани дій любої організації можна характеризувати, як захисні або як

наступальні плани. Наступальні плани притаманні великим фірмам, з

могутнім економічним потенціалом. А середні та дрібні фірми приймають плани

захисного характеру. План розвитку окремої ділової одиниці складається у

вигляді бізнес-плану.

Варіантом захисного плану може бути ліквідаційний план, тобто це план,

що містить у собі певні рекомендації, які допоможуть фірмі позбавитися від

непотрібних організації елементів, тобто таких, що гальмують подальший

розвиток. Крім того організації складають допоміжні плани.

Як приклад, нижче наводиться варіант складання плану відділу реклами на фірмі та

вимоги пов’язані з процесом планування рекламної стратегії.

ІІ розділ. Рекламна стратегія у плануванні виробництва.

2.1. Цілі та види реклами.

“Щодо реклами, то вона існувала ще за стародавніх часів. Про рекламну

практику згадуеться вже в перших документах письмової історії.

Реклама – це довільна платна форма неперсональноі презентації і просування

товарів, послуг, ідей тощо через засоби масової інформації.

Можна визначити два ії основні завдання:

1. Створення і високої популярності товару.

2. Створення його бажаного іміджу на цільовому ринку.

Залежно від об’єктів рекламування розрізняють рекламу продуктів (послуг, ідей

тощо) та рекламу організацій.

Існує багато різнопланових думок, щодо плануання реклами, відносно її

економічної та суспільної корисності.

Можна навести деякі з них на користь реклами.

· Реклама надає споживачу ту інформацію, яка допомагає робити

аргументований вибір. У сьогоднішній складній ситуації у споживача виникає

необхідність ближче знайомитися з новими продуктами, що з’являються на ринку,

а також з новими фірмами, що їх продають. Реклама якраз і є засобом поширення

такої інформації.

· Реклама підтримує національну систему зв’язку (радіо, телебачення,

преса) Ці системи зв’язку фінансуються за рахунок реклами.

· Реклама стимулює зміни продукту. Вдала реклама розповідає нам про

якісні та виключні його сторони. А це означає, шо для того щоб конкурувати у

сфері реклами фірма повинна поліпшувати якість свого продукту для того, щоб

забезпечити підстави для продажу.

· Завдяки рекламі фірма може розширити своє виробництво і завдяки

цьому одержати великий ефект.

· Вважається, що реклама лишається тією силою, котра підтримує

конкуренцію. Реклама послаблює монопольну владу. Інтенсивна реклама часто

пов’язана з впровадженням нової продукції, призначеної для конкуренції з

існуючими торговими марками.

Цілі реклами можуть ділитися на два складники :

· попит (інформація переконання, нагадування)

· образ ( промислові, корпоративні)

Серед завдань, що їх вирішує реклама, - поширення знань про фірму; одержання

запитів про повну інформацію щодо товару; вплив на процес приняття рішень про

покупку; надання допомоги працівникам служби збуту під час їхніх переговорів

з клієнтурою, подолання упередженності стосовно рекламного товару; підтримка

добрих емоцій у покупців товарів; поширення відомостей про сервіс; розповідь

про випробування товару; поліпшення його з огляду на схвальне сприйняття

покупцями, формування позитивного становлення до підприємства з боку

суспільства

В залежності від бажаного ефекту, при плануванні, розрізняють такі види реклами:

1. Пояснювально-пропагандиська ( при просуванні конкретної ідеї);

2. Реклама марки (визначення марочного товару);

3. Престижна ( при формуванні позитивного образу підприємства);

4. Реклама розпродажу (оголошення про розпродаж за зниженними цінами);

5. Рубрична реклама (при поширення інформації про продаж послуги та події).

Залежно від призначення реклама буває:

1. Інформативна:

· доводить до відома споживача інформацію про товари, їх види,

призначення, показники якості, особливості, принципи дії, рівень та динамику

цін на них;

· формує образ підприємства. Особливо важлива на етапі виведеня товару на

ринок з метою формування первісного попиту.

2. Запобіжна :

· заохочує споживача віддати перевагу тому чи іншому товару, або його марці

· змінює сприйняття споживачем властивостей товару

· переконує у необхідності здійснення покупки. Особливо важлива на етапі

зростання випуску продукції для формування селективного попиту, озираючись на

конкурентів.

3. Нагадуюча:

· нагадує про товар, місце і умови його продажу та використання. До неї

звертаються на етапі зрілості для підтвердження раніше прийнятого вибору.

Без реклами неможливе формування широких ринків товару, перетворення

потенційно існуючих потреб на попит. Перед покупцем світ виробів, послуг,

ідей постійно розширюється, що спонукає його дедалі частіше звертатися за

порадою до спеціалістів, прислухатися до думки авторитетних людей, фірм.

Покупець звичайно довіряє рекламі, яка в силу своєї специфіки найбільше

впливає на його уяву. Реклама не має на меті не тільки зародити думку про

потребу споживача в якомусь товарі, а й викликати палке бажання купити,

вдаватися в разі необхідності до послуг банків для отримання кредитів, шукати

заробітків. Успіх супроводжує тих підприємців, яким вдалося знайти найтонщі,

найгнучкіщі методи впливу на розум, почуття і поведінку людей через рекламу.

Щодо цього у спеціальній вітчизняній та перекладній літературі часто

наводяться відомості про механізм психологічного впливу рекламних звернень, в

Страницы: 1, 2