План. Вступ...........................................3 1. Розвиток та історія менеджменту.............4 1.1. Екскурс в історію менеджменту..............4 1.2. Школи та принципи управління...............6 2. Сутність та зміст менеджменту...............10 2.1. Загальні поняття..........................10 2.2. Задачі і цілі управління..................11 2.3. Методі і моделі управління................12 2.3.1. Сучасні проблеми управління.............13 2.3.2. Основні категорії теорії управління.....15 2.3.3. Технологія управління...................16 2.3.4. Наукові підходи до менеджменту..........16 2.3.5. Управлінські рішення....................19 2.4. Види менеджменту..........................20 2.5. Менеджмент в мікро- і макроекономіці......22 2.6. Принципи менеджменту......................23 2.7. Функції менеджменту.......................24 2.7.1. Планування..............................24 2.7.2. Організація.............................28 2.7.3. Мотивація...............................33 2.7.4. Контроль................................37 3. Менеджмент по-японські або як це роблять в «Мацусіта денкі»................40 Висновок.......................................47 Список використаної літератури.................48 Вступ. У наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу діяльності, чим управління, або менеджмент, від якого в значній мірі залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення. У зарубіжних країнах накопичений значний досвід управління в області промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства і т.п. внаслідок безпосередньої участі людей в управлінській діяльності. Він збагачується за рахунок знань основ науки управління, світових досягнень в практичній організації економічних і соціальних процесів. У Українi поки ще не досягнуті значні успіхи в теоретичному і практичному освоєнні менеджменту. Реорганізовуються старі структури управління і влади в російській економіці, при цьому використовуються західні моделі управління. Однак механічне перенесення концепції управління з однієї соцiокультурної середи в іншу, сліпе копіювання досвіду тієї або іншої держави практичне неможливе і веде до важких економічних і соціальних наслідків. Менеджмент зумовлений такими базисними чинниками, як тип власності, форма державного устрою, міра розвитку ринкових відносин. Тому розвиток сучасного менеджменту в умовах переходу Україні до ринкової економіки в значній мірі залежить від цих чинників. 1. Розвиток та історія менеджменту. 1.1. Екскурс в історію менеджменту. Поняття бізнесу зародилося разом з поняттям товарно-грошових відносин, тобто на громадському етапі розвитку людства. Коли основною формою "торгівлі" між общинами був натуральний обмін, з'явилися міняйла-кочовики, що кочували з однієї общини в іншу і різні товари, що вимінювали з вигодою для собі. Це і можна вважати одним з перших виявів духа підприємництва. Поступово з розвитком товарно-грошових відносин розвивався і бізнес. У часи рабоволодіння процвітала торгівля; пізніше, у часи феодалізму і процвітання натурального господарства значення торгівлі в селі трохи поменшало, але з розвитком міст і ремесла вона знову придбала своє первинне значення. У часи становлення капіталізму і первинного накопичення капіталу процвітало фінансове підприємництво, а пізніше - промислове. У середині Х1Х століття бізнес придбав нові форми. Якщо до цього одноосібним управлінцем був господар, то у часи бурхливого промислового зростання структура значно змінилася. Саме на цьому етапі і почав розвиватися менеджмент в тому вигляді, в якому мі звикли сприймати це слово. Не можна сказати, що він з'явився раптово саме з розвитком капіталізму, він існував і раніше. У часи рабоволодіння були керівники на плантаціях, які стежили за правильністю виконання робіт, але це правильніше було б назвати наглядом, чим управлінням. У часи феодалізму і процвітання натурального господарства, також існували керівники, помічники господаря, це, співуче, можна вважати одним з перших виявів саме управління, а не тільки нагляду над працюючими, оскільки у керівника була можливість маневру: він міг замінити вигляд робіт у вигляді заохочення або покарання селян, міг знизити податок (правда, лише за рахунок підвищення податку для інших). Це було убоге, але все ж вияв управління. Але по-справжньому менеджмент почав розвиватися тільки з розвитком капіталізму, саме тоді з'явилася потреба в талановитих управлінцях, які могли б виробити свою стратегію управління фірмою і розвитку бізнесу і привести фірму до Успіху, або в крайньому випадку, врятувати її від банкрутства. Яскравим прикладом є Америка: безліч контор, працюючих в різних областях. Кожна з них має свою управлінську структуру, де крім президента (господаря) є ще і керівник, фінансисти і аналітики, що займається розробкою політики фірми. Ті з них, чиї фахівці виявилися найбільш талановитими, досвідченими і грамотними вижили в морі дикої конкуренції. Всі самі знамениті американські бізнесмени: Генрі Форд, Рокфеллер і інші починали з малого, але швидко зорієнтувавшись в ситуації, що склалася на ринку, сморіду змогли набрати команду і зробити свою роботу максимально ефективної; працюючи швидше і краще інших, сморіду змогли статі лідерами в своїй області. Основна мета існування будь-якого бізнесу і створення будь-якої фірми - привести фірму до вершини Успіху, закріпити її там і дати їй можливість сміливо дивитися в майбутнє, бачачи там нові перспективи її розвитку. Суть бізнесу складається в постійному вдосконаленні самої фірми, її стратегії і тактики в боротьбі за місце на ринку, в прагненні до досконалості. Примноження капіталу, отримання прибутку і розвиток фірми, надія на майбутнє - вісь ті складові, без яких бізнес немислимий. Так саме він немислимий без талановитих менеджерів, які можуть повісті за собою людей і реалізувати все задумане. 1.2. Школи та принципи управління. Для повноцінного і гармонійного розвитку фірми і її бізнесу необхідний системний підхід до управління її персоналом і діяльністю. Менеджмент, як система управління і теорія менеджменту зародилися в тому вигляді, в якому сморіді функціонують зараз, в XIX віці. Зараз існують різні школи управління зі своїми принципами і тактикою управління, вісь деякі з них:

№	Школа	Внесок в розвиток науки	Відатні представники
1	Класична школа 1860-по нинішній годину	1. Наукове управління. 2. Хронометраж. 3. Функції управління. 4. Адміністратівне управління.	Гант - 1900 Давіс - 1935 Тейлор - 1911 Гилберт -1911 Урвік - 1943 Черч - 1914 Файоль - 1916 Рейлі - 1931
2	Поведінчеська школа (біхевіотристська). Японія 1940 - по н. година.	1. Прікладна мотивація. 2. Професійні менеджери. 3. Управління загалом.	Мойо - 1945 Барнард- 1940 Пітер Друкер-1954 Макгренер - 1960 Чермен - 1957 Форрестор - 1961
3	Школа управлінської науки. Європа.	1. Дослідження операцій. 2. Моделювання. 3. Теорія Грі. 4. Теорія рішень. 5. Математика моделей.	Райфа - 1911 Маслоу - 1965 Тейлор - 1911

У кожній з вищеперелічених шкіл існують свої підходи до управління і менеджменту як системи управління, кожна з них дає своє визначення менеджменту і стоячим перед ним задачам. У кожної з них свої принципи управління. Мені показалися особливо цікавими принципи управління Анрі Файоля. 1. Розподіл праці або спеціалізація. Є природним порядком мов. Метою розподілу праці є виконання роботи, більшої по об'єму і кращої за якістю при тихий же умовах. 2. Повноваження і відповідальність. Повноваження - правіше віддавати накази. Відповідальність - її складова протилежність. Де даються повноваження, там неодмінно виникає відповідальність. 3. Дісципліна. Передбачає слухняність і повагу до досягнутих догоди між фірмою і її співробітниками. 4. Єдиноначальність. Працівник повинен виконувати наказ тільки однієї людини. 5. Єдність напряму. Кожна група працівників, діюча в рамках однієї мети, повинна бути об'єднана єдиним планом і мати єдиного керівника. 6. Підлеглість особистих інтересів загальним. Інтереси одного працівника або групи працівників не повинні переважати над інтересами компанії або організації більшого масштабу. 7. Винагорода персоналу. Щоб забезпечити вірність і підтримку персоналу, сморіду повинні отримувати гідну винагороду за свою роботу. 8. Централізація. Як і розподіл праці, централізація є природним порядком мов, однак міра централізації буде варіюватися в залежності від конкретних розумів труда. З'являється необхідність визначення міри, що забезпечує кращі можливі результати. 9. Скалярній ланцюг. Скалярний ланцюг - ряд осіб, що стояти на керівних посадах, починаючи від імені, що займає саме високе положення до керівника низової ланки. 10. Порядок. Повинне бути місце для всього і все на своєму місці. 11. Справедлівість. Поєднання доброти і правосуддя. 12. Стабільність робочого місця для персоналу. 13. Ініціатива. Означає розробку плану і забезпечення його успішної реалізації. Це додає Компанії силу і енергію. 14. Корпоративний дух. Будь-яка команда повинна працювати разом. Кожний повинен вносити стільки, скільки він може. Для чого ж створював Файоль свої принципи, якій меті сморіду покликані служити? Як неважко помітити з коментарів, які я навмисно привів, сморіду направлені на поліпшення взаємовідносин керуючого персоналу і працівників. Для чого ж, в свою чергу, необхідна ефективна взаємодія верхньої і нижньої частин Компанії, адже існує думка, що легше вигнати неугодного працівника, оскільки незамінних людей не буває і на його місце прийдуть інші. Праворуч в тому, що практика показує, що наявність взаєморозуміння і стабільність колективу завжди позитивне позначається на продуктивності труда, а наявність корпоративного духа і виплата гідної винагороди персоналу запобігають промисловому шпигунству, що приносити набагато великі збитки. Все це сприяє гармонійному розвитку фірми і максимальній ефективності її роботи, а, отже, вона швидше за інших позиці "нішу ринку і знайде своє місце під сонцем", вона прийде до вершини успіху і зможе втримати утриматися на ній, що є мета існування будь-якої фірми. Існує також безліч інших принципів управління, я думаю, що не варто перелічувати їх все, хотілося б торкнутися тільки ще одного аспекту управлінської діяльності. У принципах управління Анрі Файоля відображені не тільки економічні принципи управління, але і психологічні принципи впливу на персонал і взаємодії з ним. У цьому аспекті мені показалися найбільш цікавими 6 основних заповідей Харві Мак Кея, що визначають вимоги до самого управлінця, при наявності яких він може продуктивне управляти фірмою. 1. Бізнесмен повинен завжди бути в формі. 2. Ділове життя не терпить зупинки. 3. Знання не стає силою, якщо його не застосовувати. 4. Вір в собі, і Успіх прийде до тобі. 5. Не вірте тому, хто скаже, що дрібниці для менеджера нічого не означають. Дрібніці - це все. Ви будете байдужі людям доти, поки не виявите турботу про них. 2. Сутність та зміст менеджменту. 2.1. Загальні поняття. Менеджмент (англ. management -- управління, завідування, організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку. Сучасний менеджмент включає дві невід'ємні частини: теорію керівництва; практичні способи ефективного управління, або мистецтво управління. Поняття « менеджмент « міцно увійшло в наше повсякденне життя і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші системи цінностей і пріоритетів. У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні терміну «менеджмент «. Українське слово «управління « і англійське слово «менеджмент « вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи термін «менеджмент «, мі слідуємо сталій в міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним мається на увазі цілком певне коло явищ і процесів. Насправді термін « управління « не є задовільним заступником терміну «менеджмент « тому, що в останньому випадку мова йде лише про одну з форм управління, а саме про управління соціально - економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької структури, акціонерної компанії. Причому адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації виробництва або комерції. Таким чином, термін «менеджмент « вживається застосовно до управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілей використовуються інші терміни. У наших умовах потрібно вживати терміни « організація «, « управління « і « адміністрування». Проте, державні, громадські і інші організації також повинні використати принципи і методи менеджменту, якщо хочуть досягнути своїх цілей при мінімумі витрат. З урахуванням викладеного в роботі термін « управління « надалі буде вживатися, з певною мірою умовності, в тому ж значенні, що і термін «менеджмент «. Для того щоб визначити поняття менеджменту, важливо уточнити деякі вхідні в нього положення, передусім цільовий зміст. 2.2. Задачі і цілі менеджменту. Задачами менеджменту як науки є розробка, експериментальна перевірка і застосування на практиці наукових підходів, принципів і методів, що забезпечують стійку, надійну, перспективну і ефективну роботу колективу (індивідуума) шляхом випуску конкурентоздатного товару. У тієї ж година кінцевою метою менеджменту як практики ефективного управління є забезпечення прибутковості підприємства шляхом раціональної організації виробничого (торгового) процесу, включаючи управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-технологічної бази. Виходячи з цього найважливішою задачею менеджменту є організація виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту споживачів на основі ресурсів, що є. При цьому до задач менеджменту також відносяться: перехід до використання працівників, що володіють високою кваліфікацією; стимулювання співробітників організації шляхом створення для них відповідних розумів труда і системи його сплати; визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення; розробка стратегії розвитку організації і реалізація; визначення конкретних цілей розвитку організації; постійний пошук і освоєння нових ринків; вироблення системи заходів для досягнення намічених цілей; здійснення контролю за ефективністю діяльності організації, за виконанням поставлених задач. Задачі менеджменту безперервно ускладнюються по мірі зростання масштабів і розвитку виробництва і комерції. Віконані задачі і досягнуті намічені цілі оцінюються на ринку. Розвиток теорії управління, розробка економіко-математичних методів дозволили багато які якісні рішення задач доповнити або замінити точними кількісними оцінками або рішеннями, а розвиток коштів обчислювальної техніки і комунікацій сприяв підвищенню ефективності управління. Багато які задачі, які раніше не могли вирішуватися в реальній або допустимій масштабі годині із - за трудомісткість розрахунків, стали повсякденною реальністю. 2.3. Методі і моделі управління. У сучасному менеджменті існують різні способи рішення задач: конкретні методи рішення задач управління, моделювання управлінських процесів, інформаційне і технічне забезпечення прийняття рішень і інш. У Україні теоретична і прикладна статистик, економіко-математичні моделі рішення задач, інженерних розрахунків і т.п. розроблені досить добрі. Менш розвинена автоматизація процесів обробки інформації, управління виробництвом, прийняття рішень. Однак ефективність управління залежить не тільки від способів рішення задач, але у величезній мірі і від господарського механізму і системи державного регулювання. Тому багато які моделі управління ( стратегічного і оперативного ), що успішно використовуються за рубежем, не завжди можуть бути ефективно застосовані в Україні, що пояснюється різною мірою зрілості ринкових відносин. Якщо розглядати способи менеджменту з позицій макроекономіки управління організаціями, то можна помітити, що передові методи управління найбільш активне впроваджуються в рамках діючого і господарського механізму, що змінюється. 2.3.1. Сучасні проблеми управління. Сучасний менеджмент, враховуючи досягнення всіх шкіл і напрямів, інтегрує їх в процесі управління. Сучасний менеджмент характеризують наступні положення: відмова від пріоритету класичних принципів шкіл менеджменту, згідно з якими успіх підприємства визначається передусім раціональною організацією виробництва продукції, зниженням витрат, розвитком спеціалізації, тобто впливом управління на внутрішні чинники виробництва. Замість цього першорядною стає проблема гнучкості і адаптованості до постійних змін зовнішньої середи. Значення чинників зовнішньої середи різко підвищується в зв'язку з ускладненням всієї системи суспільних відносин ( в тому числі політичних, соціальних, економічних), що складають середу менеджменту організації. використання в управлінні теорії систем, що полегшує задачу розгляду організації в єдності її складових частин, які нерозривно пов'язані із зовнішнім світом. Головні передумови успіху підприємства знаходяться у зовнішній середі, причому кордони з нею є відкритими, тобто підприємство залежить в своїй діяльності від енергії, інформації і інших ресурсів, що поступає ззовні. Щоб функціонувати, система повинна пристосовуватися до змін у зовнішній середі. застосування до управління ситуаційного підходу, згідно з яким функціонування підприємства обумовлюється реакціями на різні за своїй природою впливи ззовні. Центральний момент тут -- ситуація, тобто конкретний набір обставин, які впливають істотний чином на роботу організації в данії період годині. Звідси витікає визнання важливості специфічних прийомів виділення найбільш значущих чинників, впливаючи на які, можна ефективно досягати мети. нова управлінська парадигма приділяє величезну увагу таким чинникам, як лідерство і стиль керівництва, кваліфікацію і культуру працюючих, мотивація поведінки, взаємовідношення в колективі і реакція людей на зміни. Орієнтація на нові умови і чинники розвитку знайшла відображення в принципах менеджменту, формулювання яких показує роль людини, що зросла, його професіоналізму, особистих якостей, а також всієї системи взаємовідносин людей в організаціях. Наприклад, в складі найважливіших принципів, якими рекомендується користуватися менеджерам в останньому десятиріччі потокового віку, нерідко називаються наступні: доброзичливе відношення менеджерів до всіх працюючих в організації; відповідальність менеджерів всіх рівнів за успішну діяльність організації; комунікації ( горизонтальні і вертикальні) як всередині, так і за межами організації; створення атмосфери відвертості, чесності, довір'я людям; сприяння реалізації їх талантів і прагнення до постійного вдосконалення, як особистої роботи, так і роботи організації. Практичне втілення нових принципів управління вельми складне і вимагає радикального перегляду всієї філософії бізнесу, зміни психології працюючих ( в тому числі менеджерів ), підвищення їх кваліфікації і зростання особистого потенціалу. 2.3.2. Основні категорії теорії управління. Теорію управління прийнято розглядати як комплексну науку або науковий напрям, що спирається на багато які теоретичні і практичні знання. Це пояснюється багатогранністю проблеми управління і багатооаспектністю управлінської діяльності, заснованою на свідомому використанні економічних, природно - технічних організаційних, соціально - психологічних законів і закономірностей, властивих об'єкту управління. Теорія управління очевидно повинна бути орієнтована на рішення практичних задач. Елементами управління як загального вигляду людської діяльності є мета управління і спосіб досягнення мети, об'єкт і суб'єкт управління, взаємодіюча в певному навколишньому середовищі. Предметом розгляду теорії управління є управлінські (організаційно - управлінські, організаційно - економічні) відносини, що реалізовуються як інформаційні зв'язки при організації виробництва і управлінні ім. Процес управління включає збір, переробку і передачу інформації (предмет управлінського труда), що використовується для вироблення рішень (продукт управлінського труда). Кошти труда в управлінській діяльності - методи і засобу обробки і аналізу інформації і прийняття на цій основі конкретних рішень. Зміст управлінського труда розкривається в процесі управління, що складається з циклічного повторення функцій управління або конкретних видів управлінських робіт, що виконуються у всіх видах виробничої діяльності: науково - технічної; технологічної; облікової; фінансової; і інш. 2.3.3. Технологія управління. Технологія управління -- це прийоми, способи і порядок ( послідовність, регламент ) виконання процесу управління загалом і складаючих його функцій. У процесі будь-якої технології предмет труда перетворюється в продукт труда. Підпріємство кероване, якщо вироблення і прийняття всіх управлінських рішень здійсняться раніше, ніж закінчаться виникаючі в данії момент процеси, що реалізовують раніше прийняті управлінські рішення. Технологія управління повинна враховувати година управлінських циклів і їх раціональну взаємодію з виробничими циклами і життєвими циклами товарів. Технологія управління повинна відповідати технології виробництва і реалізаціям товарів (послуг), забезпечуючи безперервність і керованість їх процесів. Послідовність виконання взаємопов'язаних функцій управління -- це суть, технологія управлінського труда. 2.3.4. Наукові підходи до менеджменту. Ефектівність менеджменту визначається, передусім, обгрунтованістю підходів і методів. Аналіз теорії і практики управління різними об'єктами дозволяє встановити необхідність застосування до менеджменту 13 наукових підходів (таблиця 1): Таблиця 1.

НАЗВА	КОРОТКИЙ ЗМІСТ
Адміністратівний	При адміністративному підході регламентуються функції, права, обов'язки, елементи системи менеджменту в нормативних актах.
Відтворювальний	Відтворювальній підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва товару для задоволення потреб ринку з меншими витратами.
Дінамічний	При динамічному підході об'єкт управління розглядається в діалектичному розвитку, в причинно - слідчих зв'язках.
Інтеграційний	При інтеграційному підході встановлюються взаємозв'язки між окремими підсистемами і елементами системи менеджменту, рівнями, суб'єктами управління.
Кількісний	Суть кількісного підходу полягає у використанні кількісних оцінок при допомозі математичних, статистичних, інженерних розрахунках і т.д.

Комплексний	При комплексному підході враховуються технічні, економічні, соціальні і інші аспекти менеджменту.
Маркетінговий	Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію керуючої підсистеми на споживача
Норматівний	При нормативному підході встановлюються нормативи в управлінні
Поведінчеський	Поведінчеський підхід полягає в тому, щоб допомогти працівнику усвідомити власні можливості.
Процесний	При процесному підході управління розглядається як сукупність взаємопов'язаних функцій.
Системний	При системному підході будь-яка система розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів.
Ситуаційний	Ситуаційній підхід передбачає, що застосування різних методів управління визначається конкретною ситуацією.
Функціональний	Суть функціонального підходу полягає в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які треба виконувати для її задоволення.

Дані підходи потрібно віднести до головних принципів управління. Уперше термін « принципи управління « ввів інженер - технолог Ф.Тейлор, який в 1911 році опублікував роботу під назвою « Принципи наукового менеджменту «. 2.3.5. Управлінські рішення. Рішення -- це соціально психологічний акт вибору одного або декількох варіантів з безлічі можливих. Управлінські рішення класифікуються по наступних ознаках: стадія життєвого циклу товару; підсистема системи менеджменту; сфера дії; мета; масштабність; Організація вироблення; тривалість дії; об'єкт впливу; методи формалізації; форми відображення; спосіб передачі; рівень управління. Показникамі якості управлінських рішень є: ентропія, тобто кількісна визначеність зв'язків між елементами системи менеджменту і рішення; імовірність ризику досягнення цілей; кількість задіяних при формуванні рішення рівнів ієрархії; рішення, що застосовуються при прийнятті сучасні методи; витрати на прийняття і реалізацію рішення; ефективність рішення. 2.4. Види менеджменту. Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практичне всі сфери її діяльності. Однак при всьому різноманітті взаємодії менеджменту і організації можна досить чітко визначити кордони діяльності, яка складає зміст менеджменту, а також виділити його окремі види: Виробничий менеджмент -- це комплексна система забезпечення конкурентоздатності товару, що випускається на конкурентному ринку. Вона включає питання побудови в