Рефераты

Главная

Начертательная геометрия

Оккультизм и уфология

Педагогика

Полиграфия

Политология

Программирование
компьютеры и кибернетика

Производство и технологии

Социальная работа

Начертательная геометрия

Не сортированные

Таможенная система

Теория государства и права

Арбитражный процесс

Нотариат

Менеджмент

Металлургия

Минералогия

Москвоведение

Виховання учнів у науковій літературі

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ РОБОТИ З

ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

2.1. Визначення вихідного рівня сформованості естетичної культури

учнів

Навчальний експеримент проходив на базі середньої школи № м. Кривого

Рогу. У ньому брали учні 10-х класів (62 учні).

Проведенню дослідно-експериментальної роботи передував констатуючий

експеримент. Мета констатуючого експерименту:

1) визначити вихідний рівень естетичної культури учнів;

2) встановити вплив характеру навчання на формування естетичної

культури школярів;

3) визначити типові труднощі, що виникають у вчителів-практиків у

процесі формування естетичної культури учнів і виявити, як часто

учителі використовують нові методи навчання на уроках української

літератури.

Методична частина експерименту передбачає використання таких методів

дослідження:

- спостереження;

- бесіда, інтерв`ю;

- анкета;

- контрольні роботи;

- педагогічний експеримент.

В процесі експерименту перевірялось припущення про те, що естетичне

виховання школярів буде ефективним, якщо при пошуку шляхів і методів

виховання врахувати індивідуальні й вікові особливості учнів; гуманізувати

навчально-виховний процес; поєднати репродуктивну й пошукову діяльність

учнів, прогнозуючи й моделюючи естетичні реакції учнів.

Основними критеріями, за якими ми визначали рівень сформованості

естетичної культури старшокласників є: естетична свідомість особистості;

естетичний інтелект та естетичні здібності. Яскравість вираженості окремих

показників, що характеризують зазначені вище критерії, вказують на рівні

сформованості естетичної культури старшокласників.

З метою визначення труднощів, які заважають вчителям середньої школи №

у роботі по формуванню естетичної культури учнів, визначення рівня

оволодіння вчителями методикою використання активних методів навчання на

уроках та розуміння вчителями педагогічних умов, що забезпечують

ефективність естетичного виховання учнів у навчально-виховному процесі,

було проведене інтерв`ю з учителями.

Вчителям було запропоновано такі запитання:

1) які труднощі виникають у вас у процесі естетичного виховання учнів?

2) які засоби естетичного виховання частіше всього ви використовуєте у

своїй роботі?

3) які умови, на вашу думку, сприяють підвищенню ефективності

естетичного виховання у навчально-виховному процесі?

4) які нові нетрадиційні форми і методи навчання і як часто ви

використовуєте у роботі з учнями?

Аналіз одержаних результатів вказує на те, що більшість вчителів (60%)

використовують традиційні, стандартні форми і методи навчання і виховання;

нові методи використовує 25% вчителів. Але частота використання дуже

низька: приблизно один раз у 3-4 місяці. 10% вчителів постійно

використовують нові нестандартний форми і методи навчання та виховання з

метою підвищення ефективності естетичного виховання на уроках української

літератури.

Серед умов, що сприяють підвищенню рівня естетичної культури учнів,

частіше всього згадуються умови, перелічені нижче. До них належать:

врахування індивідуальних і вікових особливостей учнів; гуманізація

відносин у системі "вчитель-учень"; поєднання репродуктивної й пошукової

діяльності учнів, прогнозування й моделювання естетичної реакції учнів.

Основні труднощі у роботі по підвищенню естетичної культури учнів

багато вчителів пов`язують з недостатньо розробленим методичним апаратом

підручників (59%), перевантаженням програм (68%). У числі труднощів

зазначається відсутність технічних засобів, методичної літератури.

Серед засобів підвищення рівня естетичної культури учнів увага

вчителів здебільшого акцентувалась на бесіді, аналізі творів, постійному

контролі знань учнів; використанні активних методів навчання, хоча самі

вони дотримуються традиційних форм і методів, вважаючи, що на нові

витрачається надто багато часу, а результат однаковий.

З метою визначення естетичних цінностей школярів, їм було

запропоновано дати відповідь на запитання анкети. зміст якої запропоновано

у "Практикумі з педагогіки" [37. - С.85].

Запитання анкети:

1) у чому ви бачити головне призначення мистецтва у наш час?

2) що вас більше всього приваблює у художніх творах?

3) ваш улюблений художник, письменник, композитор. Чим вони вам

дорогі?

4) якщо б вам запропонували у вільний час подивитися цікавий

спектакль, переглянути фільм, телепередачу, почитати цікаву книгу,

відвідати філармонію, художню виставку, чому б саме ви віддали

перевагу?

5) чи змогли б ви взяти участь у шкільному конкурсі з будь-якого виду

художньої творчості?

6) які риси, з вашої точки зору краще всього характеризують естетично

виховану людину?

Аналіз результатів анкети показав, що зіткнення з мистецтвом у 60%

старшокласників просто поліпшує настрій; 30% не замислювались над його

призначенням, а 10% учнів вважають, що "краса врятує світ". У художніх

творах 40% учнів цікавить захоплюючий сюжет, 40% взагалі не люблять читати,

і тільки у 20% старшокласників художні твори викликають переживання,

роздуми, емоції, сприяють формуванню ідеалу.

Відповідь на третє запитання вказує на те, що улюблених художників в

учнів зовсім немає, композиторів-класиків ніхто не назвав, а сучасні

улюблені композитори названі 65% учнів; у 5% є улюблені поети, а у 30% -

письменники сучасного детективу.

У вільний час старшокласники люблять переглядати фільми й телепередачі

(60%), читають лише 15% учнів, а нічого не бажають робити - 35%.

У шкільному конкурсі художників можуть взяти участь 4% учнів;

музикантів - 7%; літераторів - 5%; останні учні ніяких талантів у собі не

знаходять.

Щодо якостей, які характеризують естетичну вихованість людини, учні

визначають такі: обізнаність у мистецтві, розуміння прекрасного, наявність

естетичних норм і естетичного смаку, уміння бачити, чути прекрасне, давати

йому оцінку, творі здібності.

Учням хотілося б розвивати в собі творчі здібності. Висновок з цих

результатів можна зробити такий: естетичний інтелект, естетична свідомість

на високому рівні у 12% старшокласників; у 40% - на достатньому рівні, а у

48% - на низькому.

Наступним етапом експериментальної роботи одна зрізова контрольна

робота. Вона проводилась з метою перевірки рівня естетичних здібностей

учнів. Завдання були поставлені таким чином, щоб учні могли показати

естетичні знання, своє уміння захоплюватись красою, засуджувати

непристойне, смішне, зле; зіставляти, порівнювати; робити теоретичні

припущення; фантазувати, образно мислити; красиво формулювати свої думки.

Були запропоновані також творчі завдання з метою виявлення їх творчих

здібностей.

Таблиця 2.1

Результати зрізової контрольної роботи з

української літератури серед учнів 10-х класів

|Бали |1 б.|2 б.|3 б.|4 б.|5 б.|6 б.|7 б.|8 б.|9 б.|10 |11 |12 |

| | | | | | | | | | |б. |б. |б. |

|10-А | | | | | | | | | | | | |

|(30 |- |2% |12% |10% |10% |25% |10% |12% |10% |16% |2% |1% |

|10-Б | | | | | | | | | | | | |

|(32 |- |5% |11% |12% |10% |22% |10% |9% |12% |5% |4% | |

|учні) | | | | | | | | | | | |- |

Якісно-кількісний аналіз отриманих даних дозволяє говорити про те, що

низький і дуже низький рівень естетичних здібностей у 59% учнів 10-А класу

й 60% учнів 10-Б класу; високий рівень - 9% 10-А класу і 9% 10-Б класу.

Низький рівень естетичних здібностей більше, ніж у половини учнів в обох

класах, а високий лише у 9% учнів. Ці результати засвідчують у більшості

робіт традиційний підхід до розкриття питань, у них не простежується

оригінальності, своєрідності, творчості. Виконані завдання мають ознаки

констатації, прямого відбиття дійсності, "норм" красивого і вимог життя. У

більшості випадків учні не висловлюють власних міркувань, а користуються

усталеними у суспільстві поглядами . У письмових роботах не відчувається

наявності естетичного ідеалу, яскравого авторського "я", індивідуальності

автора. Із цих робіт видно, що учні здебільшого не можуть творчо мислити,

творчо підходити до розв`язання поставлених завдань, виявляти бажання дати

власну естетичну оцінку, зіставляти, аналізувати, порівнювати, робити свої

висновки і узагальнювати. Привертає увагу і невміння красиво,

використовуючи епітети і порівняння, висловлювати свою думку. Все це

свідчить про низький рівень сформованості естетичної культури учнів.

З метою аргументації результатів анкетування та зрізових контрольних

робіт, проводилося спостереження. У результаті спостереження ми виявили, що

у більшості випадків учні нудьгують на уроках, не виявляють ні цікавості,

ні допитливості. На уроках переважають негативні емоції: напруга під час

опитування, байдужість під час сприймання нового матеріалу. Причому,

здебільшого учителі не прогнозують естетичну реакцію учнів, в їх поведінці

переважає авторитаризм. Учні в основному тільки сприймають готові естетичні

оцінки об`єктів, фактів і подій. Пошукових, проблемних завдань школярі

майже не виконують. Відповідають на запитання вчителя за критичним

матеріалом підручника. Мова учнів бідна, не яскрава, вони не вміють

фантазувати, уявляти, красиво висловлювати свою думку.

Комплекс використаних методик дослідження, аналіз результатів

діяльності учнів дав змогу виявити рівні естетичної культури учнів.

Таблиця 2.2

Рівні естетичної культури учнів

|Клас |10-А |10-Б |

|Рівень | | |

|високий |10% |10% |

|достатній |36% |35% |

|низький |54% |55% |

Таким чином, низький рівень сформованості естетичної культури та

недооцінювання педагогічних умов її формування зумовили необхідність

проведення формуючого експерименту.

1. Програма дослідно-експериментальної роботи по підвищенню

ефективності роботи з естетичного виховання школярів

Результати констатуючого експерименту свідчать про те, що необхідна

цілеспрямована робота по формуванню в учнів естетичної культури у процесі

вивчення української літератури. Це визначило розробку програми формуючого

експерименту.

Мета: формування естетичної культури учнів засобами української

літератури.

Завдання експерименту:

- забезпечити єдність теорії і практики;

- перевірити умови формування естетичної культури учнів на уроках

української літератури;

- встановити залежність рівня естетичної культури учнів від

використання дослідно-експериментальної програми.

Експеримент проводився у 10-х класах. 10-А клас - експериментальний, у

ньому проводились уроки української літератури за розробленою нами

програмою.

Таблиця 2.3

Експериментальна програма по формуванню естетичної культури учнів на

уроках української літератури за темою

"Життя і творчість Лесі Українки"

| | | | | |

Наводимо приклади розроблених нами уроків за темою "Життя і творчість

Лесі Українки"

Урок № 3

Тема: Лірика Лесі Українки

Форма проведення: проблемний семінар

Мета: ознайомити учнів з поетикою символізму; розширити знання учнів

про жанри літератури, про поезію взагалі; виробити вміння та

навички порівняння, співставлення, узагальнення; розвивати в

учнів образне мислення, вміння бачити злиття слова і музики,

ніжності і мужності; виховувати потребу у пізнанні й

емоційність, вольові якості.

Питання семінару.

1. Яким чином ліричний цикл Лесі Українки "Сім струн" пов`язаний з

музикою?

2. Які вислови у вірші "І все-таки до тебе думка лине…" є

афористичними? Як вони вплетені у тканину художнього тексту?

3. Які образи вірша "Contra spem spero" є символічними? Як ви їх

тлумачите?

4. У чому особливість образу весни у ліричному циклі "Мелодії"

(звукове, зорове, символічне, емоційне, філософське його

наповнення)?

5. Яку художню роль відіграє герой українських народних міфів

Перелесник у вірші "Як я люблю оці години праці…"?

6. Чому листи коханого пахли зів`ялими трояндами (за віршем у прозі

"Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами")?

Пояснення до кожного питання.

1. Ліричний цикл "Сім струн" відкриває першу збірку Лесі Українки "На

крилах пісень". Уже у назві книжки піднесено пісню - чарівне злиття

слова з музикою. "Сім струн" - це сім віршів, у заголовку кожного -

нота, повторена першим складом тексту. Жанри більшості творів

пісенні: гімн, пісня, колискова, рондо, ноктюрн. Тільки вірш "Fa"

написаний у чисто літературній формі сонета. Завершуючи твір "Si",

авторка визначає як Settina, підкреслюючи особливу роль

семирядкової строфи, яка символізує сім нот у музиці, сім віршів у

циклі, сім струн, що їх героїня торкає на кобзі. Українська народна

пісня впливає на поетику віршів. Пісня є одним з центральних

художніх образів циклу: у вірші "Do" вона патріотично-урочиста, у

"Re" - вільна, у "Mi" - ніжна материнська, у "Fa" - чарівна,

химерна, у "Sol" - соловейкова, весняна, у "La" - лагідна,

тривожна. Музика не тільки підноситься, а й буквально лунає завдяки

багатому художньому звукопису: алітерація, асонанси поєднуються з

точними глибокими прикінцевими і внутрішніми римами. Стилістичні

фігури-паралелізм, послідовно дотримані віршові розміри - ямб,

дактиль, амфібрахій, анапест - створюють ритмічну та вишукану

мелодію циклу "Сім струн".

2. У вірші "І все-таки до тебе думка лине…" афористичними, тобто

стисло, влучно, образно висловленими, є думки: "Сором сліз, що

ллються від безсилля"; "Що сльози там, де навіть крові мало".

Зазначимо, що афористичність - характерна риса поетики Лесі

Українки. Твір "І все-таки до тебе думка лине…" починається мотивом

ностальгії (поетеса через хворобу довго перебувала за межами

України), туга посилюється риторичним звертанням "Мій занапащений,

нещасний краю" та метафорою "серце з туги, з жалю гине". Цей сумний

мотив є виявом жіночого характеру лірики Лесі Українки - ніжної,

вразливої, загострено-емоційної. Контрастно, як вияв прометеїзму,

мужності, звучить перший афористичний вираз: "Та сором сліз, що

ллються від безсилля". Після саркастичної фрази про бездіяльний,

сльозливий патріотизм вірш завершує другий афоризм: "Що сльози там,

де навіть крові мало". У ньому сльозам протиставлено образ крові,

цей символ містить не жорстоке прагнення помститися ворогам, а

готовність пролити власну кров за волю батьківщини.

3. Ми вже переконалися у тому, що творчості Лесі Українки притаманна

поетика символізму. Вона присутня у вірші "Contra spem spero".

Символ - це поєднання іманентного з трансцендентним. Конкретний,

сприйманий органами чуття образ набуває глибинного, багатозначного,

абстрактного змісту. Символічними у "Contra spem spero" є образи,

поєднані у пари за принципом контрасту - осені і весни, сумного

перелогу і барвистих квіток, льодової кори і гарячих сліз, важкого

каменя і веселої пісні, темної ночі і провідної зірки. Вони

тлумачаться багатозначно, тому що кожна контрастна пара символів

розшифровується і через творчу долю Лесі Українки, і водночас

співзвучно певним переживанням кожного читача, має загальнолюдський

зміст, свідчить, що вічним є зіткнення мрії з дійсністю. Наприклад,

розглянемо рядок "Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті

квітки". Для Лесі Українки квітки на вбогім перелозі - це поезія,

яку вона створює на терені занедбаної, гнаної культури рідного

краю, а для вчителя-філолога - уроки краси і любові, які потрібно

давати дітям всупереч атмосфері меркантильності і жорстокості.

"Contra spem spero" - це незвичайний твір, це вірш-друг, він прийде

завжди на допомогу у скрутну хвилину, потрібно лише прошепотіти:

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

(Леся Українка. Твори у 2 т. - К, 1986. - т.1-

С.92)

4. Цикл "Мелодії", вміщений до збірки "Думи і мрії", має мотиви,

близькі юним читачам: увага до внутрішнього світу людини, боротьба

почуттів, палка мрія про щастя приваблюють десятикласників.

Образним утіленням журби і зневіри у віршах є лірична героїня. Лихі

спогади, усвідомлення трагізму сучасного становища б`ються у скроні

холодно і безнадійно. Журливий мотив посилюється образами темної

ночі, сліз, чорної хмари, останньої лебединої пісні. Надія ж оживає

у персоніфікованому образі весни, виписаному авторкою яскраво, із

застосуванням усієї палітри художніх засобів. Весна звучить то

дзвінко, то притишено-манливо:

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

(Леся Українка. Твори у 2 т. - К, 1986. - т.1- С.86)

Звукопис передає це дивне двоголосся. Весна рухається: "Вона летіла

хутко, мов стокрила"; міниться барвами: "замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки". Це цариця, якій кориться природа і кожне

людське серце, яке "ще б`ється". Весна - це всевладна надія на щастя, яка

зникає але обов`язково повертається до людини крізь будь-яку зимову журу.

5. Білий вірш "Як я люблю оці години праці…" відкриває завісу над

таємницею творчості. Ми заглядаємо у святая святих поета -

мистецьку майстерню, бачимо ліричну героїню у момент натхнення.

Тайни творення прекрасного не розгадати нікому й ніколи, тому

поетеса вдається до казкових образів. Старовинний міф про

Перелесника - красеня-парубка, який чарував дівчину, спокушав її,

ставав таємним коханцем і щоночі, даруючи щастя, спивав кров, - є

паралеллю станові поетеси у час мистецької творчості: "І любо так,

і серце щастям б`ється, Думки цвітуть, мов золоті квітки… І хтось

немов схиляється до мене, І промовляє чарівні слова…" (Леся

Українка. Твори у 2 т. - К, 1986. - т.1. - С.198). Ця праця є

чарівною і солодкою, проте важкою і виснажливою: "А ранком бачу я в

своїм свічаді Бліде обличчя і блискучі очі…". Традиційно

розглядаючи на уроках вірш "Слово, чому ти не твердая криця…" як

проголошення громадянського обов`язку поета, звернімося і до вірша

"Як я люблю оці години праці…" з його цікавим мотивом народження

поетичного слова і оригінальним використанням народної міфології.

6. Учні часто мають стереотипне уявлення про вірш – обов`язково

римований, з рядком, строфою, поетичним розміром. Лірика Лесі

Українки розширює їх розуміння поезії. Вірш у прозі “Твої листи

завжди пахнуть зів'ялими трояндами…” має такі ознаки ліричної

поезії, як емоційність, образність, своєрідний ритм, звукова

організація тексту. За жанром це лист-відповідь. Інтимна лірика

Лесі Українки своєрідна, навіть віддалено ніким не повторена у

мотивах і образах, ніколи не друкована за життя поетеси. Вона є

виразом найболючішої, найпрекраснішої, найшляхетнішої часточки

жіночої душі. Стосунки поетеси із Сергієм Мержинським – це історія

взаємної приязні, товариської підтримки, вірної дружби, душевного

єднання і … кохання без відповіді, нездійснених мрій, вічної

розлуки, гіркої самотності. Це було щось вище і сильніше за щасливу

земну любов. Тому і пахли листи від любого друга ліричної героїні

вірша зів'ялими трояндами. Вони дарували трояндну красу щирості,

взаєморозуміння, спільності прагнень і гармонії найтонших душевних

порухів. “Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині”

(Леся Українка. Твори у 2 т. - К, 1986. - т.1. - С.201). Але писані

вони були тонкою, тремтячою рукою смертельно хворої людини, душа

друга готувалася до останньої дороги, його очі, дзеркало душі, -

“се очі з іншої країни…”. Тому в`янули троянди. Без страху перед

смертю, з вірою у вічне потойбічне життя лірична героїня просить:

“Візьми, візьми мене з собою; ми підемо тихо посеред цілого лісу

мрій і згубимось обоє помалу вдалині. А на місці, де ми були в

житті, нехай троянди в`януть, в`януть і пахнуть, як твої любі

листи, мій друже…”.

Домашнє завдання: читати напам`ять вірш Лесі Українки “Стояла і

слухала весну…”.

Урок 8.

Тема: проблеми національної історії у поемі Лесі Українки “Бояриня”.

Форма проведення: диспут.

Мета: подати учням навчальний матеріал про поему “Бояриня”; розвивати

уяву учнів, уміння аналізувати, аргументувати свої відповіді;

виховувати вольові якості, поняття про етику, любов до

рідного народу, гордість за його історичне минуле.

Обладнання: портрет Лесі Українки, репродукції картин до твору

“Бояриня”.

Хід уроку.

I. Організація учнів на навчальну діяльність.

II. Оголошення теми і завдань уроку.

Записи на дошці:

“Леся Українка була якнайщільніше зв`язана з українським національним

рухом. Він був для неї потрібне, як свіже повітря для її хворих легенів”.

Михайло Драй-Хмара.

“Леся Українка пристрасно проголосила право і обов`язок жінки брати

активну участь у вирішенні долі своєї нації”.

Роман Веретельник

III. Слова ведучої.

“Бояриня” – драматична поема, що була створена Лесею Українкою

протягом трьох днів весною 1910 року в Єгипті, за тисячі кілометрів від

рідної землі. Твір, який більше сімдесяти років на друкувався через своє

виразне національне спрямування. Головну ідею в ньому знову втілює жінка.

Це єдиний твір Лесі, створений на матеріалі історичної минувшини

України. У ньому і думка авторки про українські біди, і правдиві

психологічні типи українців, і глибокий підтекст, звернений до своїх

земляків. Саме він змушує й нас замислитися над власною громадською

позицією, спонукає до роздумів і про минуле, і про сучасне.

IV. Орієнтований план і хід диспуту.

Перелік основних питань:

1. Яку моральну і суспільно-політичну орієнтацію винесла зі своєї

сім`ї Оксана?

2. Чим зачарував романтичну дівочу душу Степан?

3. Що найбільше гнітило Оксану на чужині і що викликало найбільші

розчарування?

4. Як розуміти примирливе ставлення героїні до наближення власної

смерті і водночас переконаність у необхідності жити Степанові?

5. Як сприймається назва драматичної поеми?

6. Узагальнення спостережень і висновків у зв`язку з темою диспуту.

Головна ідея твору.

Під керівництвом учителя учні згадують потрібні епізоди, цитують

діалоги і роблять узагальнення стосовно теми диспуту.

Орієнтований план відповідей учнів:

1. Яку моральну і суспільно-політичну орієнтацію винесла зі своєї

сім`ї Оксана?

а) Розуміння святості патріотичного обов`язку, необхідності служіння

Україні (дівчина каже з гордістю: “Я перша братчиця в дівочім братстві”;

готує перед смертю заповіт не тільки родині, а й однодумцям – “братчикам,

хто ще живий лишився”).

б) Право на власну думку про політичну боротьбу (засуджуючи

національний розбрат, Оксана звіряється коханому у внутрішніх терзаннях:

“Якби ти знав, як туга кров гнітить”).

в) Необхідність у стосунках з людьми дотримуватися взаємоповаги і

щирості (це, зокрема проявляється і у бажанні прижитися до чужини і нової

родини: “І знаєш, якось я не дуже боюся тої чужини… Та ж віра там однакова,

і мову я наче трохи тямлю…”).

г) Відчуття власної людської гідності і шанування гідності інших

(відмовляється принести братові свіжу страву, коли той зверхньо, різко

наказав, а не попросив; згладжує його особисті випади проти гостя,

остерігається вразити докором чоловіка, коли сама вже перебуває у

критичному стані: “Се я недобра! Так немов не знаю, що бідний мій

голубонько страждає за всіх найгірше…”).

2. Чим зачарував романтичну дівочу душу Степан?

Найперше - своїми гуманними способами допомоги Україні: “І невже

мушкет і шабля мають більше сили та честі, ніж перо та щире слово?”

Глибоко зворушує Оксану Степанова трепетна любов до покинутої не з

власної волі батьківщини. Він і на свою наречену дивиться як на своєрідний

образ рідного краю. Свою справу робили, звичайно, освіченість, шляхетність,

красномовство, поетичність світосприйняття вихованця Київської Академії.

3. Що найбільше гнітило Оксану на чужині і що викликало найбільші

розчарування?

- тягар домостроївських приписів щодо життя жінки, крайнє обмеження

її людських прав, примітивізація життєдіяльності навіть на

побутовому рівні;

- атмосфера страху, лицемірства, підлабузництва у середовищі царської

свити, з якою було пов`язане існування родини;

- приреченість Степана на компроміси з власною совістю, на постійне

приниження своєї людської й національної гідності заради як

виживання сім`ї, так і мінімальної змоги допомагати землякам;

- неможливість будь-якої самостійної патріотичної дії з боку самої

Оксани, а звідси – відмирання національних коренів, гірке відчуття

власної непотрібності Україні.

4. Як розуміти примирливе ставлення героїні до наближення власної

смерті і водночас переконаність у необхідності жити Степанові?

Найболючіших страждань молодій активній жінці завдає не так фізична

розлука з батьківщиною, як беззмістовне пусте життя. У пам`яті спливає

образ шаблі, заіржавілої у піхвах, що втратила своє призначення. Все це

означає, що героїня сама над собою вершить своєрідний суд, вважає

невільницьке життя позбавлене смислу й особливого опору хворобі вже не

чинить.

Так глибоко, по-Лесиному, трактується традиційна з часів Антея істина:

джерелом людської снаги є зв`язок з рідною землею, коли ж його втрачено –

сили залишають людину. Звідси стає зрозумілою думка Оксани, що існування

Степана, який хоч і виразно деградує, хитруючи, пристосовуючись, все ж має

певну доцільність: “…ти на світі потрібніший, Тобі ще є про ще й про кого

дбати. Борцем не вдався ти, та після бою Подоланим подати пільгу зможеш, Як

ти не раз давав…”.

5. Як сприймається назва драматичної поеми?

Зміст назви художнього твору здебільшого розкривається після

прочитання. Традиційно зі словом “бояриня” пов`язується образ розкішної,

величної дами. Та замість неї в однойменній п`єсі бачимо безправну жінку,

її душу з`їдає туга за втраченою волею, за рідним краєм. З вуст самої

Оксани чується з гіркою іронією: “Бояриня! Отака з мене бо-я-ри-ня”.

6. Узагальнення спостережень і висновків у зв`язку з темою диспуту.

Головна ідея твору.

Розглянувши вищезазначені питання на основі різнобічного аналізу

тексту, маємо змогу, як це й передбачалося, зробити певний висновок:

хворобливий стан головної героїні зумовлений її невільництвом як жінки, як

людини і як національно свідомої особистості. Окремо слід акцентувати увагу

на ідейній спорідненості образу Оксани з іншими характерними для Лесі

Страницы: 1, 2