p align="left">В результаті повторного другого туру голосування, визнаного експертами набагато демократичнішим ніж два попередніх, Віктор Ющенко отримав 51.99% голосів, тоді як Віктор Янукович 44.20%. Передвиборчий штаб Віктора Януковича, перебравши тактику команди Ющенка з другого туру, розпочав юридичну війну, направлену на затягування процедури вступу на посаду нового Президента України. 20 січня 2005 року, Верховний Суд України відхилив скаргу кандидата в Президенти Віктора Януковича за відсутністю доказів, та розблокував процес офіційного вступу Віктора Ющенка на посаду Президента.

Діяльність Ющенка як Президента України є досить суперечливою. У 2005 він зробив чимало яскравих та дещо популістських кроків, таких як розпуск ДАІ, відміна візового режиму для громадян ЄС та США, введення значної матеріальної допомоги при народженні дитини. Однак значні економічні реформи не проводилися. Ющенко не зміг припинити розбрат у стані своїх партнерів по Помаранчевій Революції.

В зовнішній політиці України також залишалось чимало проблем. Хоча Ющенко був позитивно сприйнятий на Заході (ЄС та США) як лідер демократичних сил, реальних кроків назустріч Україні та її інтеграції в ЄС не було зроблено. Хоча відносини з Росією формально залишалися добрими, реально Росія стала проводити надзвичайно агресивну політику економічного та інформаційного пригнічення України ("Газова війна", антиукраїнська пропаганда на телебаченні тощо).

Як результат, на виборах у Верховну Раду 26 березня 2006 найбільшу кількість місць посіла Партія Регіонів. Після 4-місячних переговорів В. Ющенку довелося підписати 4 серпня 2006 указ про призначення Януковича прем'єр-міністром.

2.2. Особливості іміджу Віктора Януковича

Оскільки потрібно проаналізувати також імідж Віктора Януковича, головного опонента Віктора Ющенка, то його біографія для цього є необхідною.

Народився 9 липня 1950 року в м. Єнакієво Донецької області в родині робітника. Освіта вища, у 1973 р. закінчив Єнакієвський гірничий технікум, у 1980 - Донецький політехнічний інститут (нині Донецький державний технічний університет) за фахом інженер-механік, Українську академію зовнішньої торгівлі, магістр міжнародного права.

Трудовий шлях розпочав у 1969 р. газозварювачем; працював автослюсарем, механіком, директором автобази "Орджонікідзевугілля". Протягом 20 років працював на керівних посадах, керував підприємствами "Донбастрансремонт", "Укрвугілляпромтранс", об'єднанням "Донецькавтотранс".

У серпні 1996 р. В.Ф. Януковича призначено заступником голови, а у вересні - першим заступником голови Донецької обласної держадміністрації. З 14 травня 1997 р. по листопад 2002 року перебував на посаді голови Донецької обласної державної адміністрації, був депутатом Донецької обласної ради. З травня 1999 по травень 2001 року - голова Донецької обласної ради за сумісництвом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №128 В.Ф. Янукович призначений: головою Комісії Кабінету Міністрів України з питань науково-технологічного розвитку; головою Координаційної групи з активізації інвестиційної діяльності; головою Організаційного комітету з підготовки та проведення заходів у зв'язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні; головою робочої групи з питань приватизації підприємств та ефективного управління корпоративними правами.

З листопада 2002 р. по грудень 2004 р. - Прем'єр-міністр України. Один з авторів цілої низки широкомасштабних регіональних програм. Серед них комплексні розробки: “Програма невідкладних заходів щодо виходу з кризи на 1997 рік”, “Програма соціально-економічного розвитку Донецької області на 1998-2000 роки”, “Донецька область - 2010”. Реалізуються також понад 20 програм, розрахованих на пріоритетний розвиток найважливіших соціальних та економічних сфер: “Молодь Донеччини”, “Ветеран”, “Турбота”, “Комплексна програма зайнятості населення області”, “Програма розвитку житлово-комунального господарства області на 2000 рік и на період до 2005 року” тощо. Нині в області спільно з Національною Академією наук України здійснюється розробка Програми науково-технічного розвитку Донецької області до 2020 року.

З 20.04.2003 р. - Голова Партії регіонів України. Доктор економічних наук, захистив дисертацію на тему "Управління розвитком інфраструктури великого промислового регіону" в інституті економіко-правових досліджень НАНУ.

Голова Національного олімпійського комітету України. Кембриджський міжнародний центр нагородив В.Ф. Януковича пам'ятною медаллю на знак визнання його наукових розробок, їх втілення в Донецькому регіоні. За рішенням Кембриджського центру у 2000 році його обрано “Людиною року” в номінації “Розвиток регіональної економіки” з включенням його в щорічне видання Міжнародного біографічного центру. Академік Каліфорнійської міжнародної академії наук, освіти, індустрії та мистецтв, член-кореспондент Транспортної академії України. Заслужений працівник транспорту України.

Кавалер орденів "За заслуги" 3-ого, 2-ого та 1-ого ступеня, знаків "Шахтарська слава", "Шахтарська доблесть", орденів Святого Преподобного Нестора-літописця Києво-Печерського, Святого князя Володимира, Святого Данила Московського. Автор (співавтор) понад 50 наукових трудів та кількох книг.

Висновки до другого розділу

Можна зробити висновок, що образи Віктора Ющенка та Віктора Януковича суттєво різняться. Віктор Ющенко сприймається як орієнтований на Європу патріотичний політик, у той час, як Віктор Янукович орієнтується на Росію і не вважає патріотизм важливим. З цих причин Віктора Ющенка краще сприймають у Західній Європі, ніж у Росії, а Віктора Януковича поважають саме в Росії і зовсім негативно сприймають у Західній Європі. Якщо звернути увагу на біографії кожного з політичних лідерів, то помітною стає різниця між їх життєвими шляхами. В. Ющенко зразу після школи отримував вищу освіту, а В. Янукович навчався в технікумі, потім в інституті та починав трудовий шлях із роботи газозварювачем. В. Ющенко сприймається як м'яка і навіть слабка особистість, тоді як В. Янукович - особистість сильна. Обидва політичні лідери досягали вершин поступово, проходячи важкий трудовий шлях. Віктор Ющенко та Віктор Янукович зовсім різні особистості з суттєво різними інтересами, тому й прихильники їх теж зовсім різні. Зазвичай прихильність до одного з них виключає можливість прихильності до іншого. Це породжує конфлікти в суспільстві, що робить обох лідерів більш яскравими та помітними.

РОЗДІЛ 3 ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ УКРАЇНИ ВІДНОСНО ІМІДЖУ ПОЛІТИЧНИХ ДІЯЧІВ В.ЮЩЕНКА ТА В.ЯНУКОВИЧА

Для дослідження суспільної думки України відносно іміджу політичних діячів В. Ющенка та В. Януковича використано дані соціологічних опитувань Центру Разумкова.

За даними соціологічних опитувань ставлення громадян України до В. Ющенка і В. Януковича та їх дій динамічно змінюється, причому частіше на користь В. Януковича, котрий зміг себе проявити як політика сильного.

Для неголослівного аналізу суспільної думки України відносно іміджу політичних діячів В. Ющенка та В. Януковича з сайту Центру Разумкова було взято на розгляд такі соціологічні опитування:

· Чи підтримуєте Ви діяльність Віктора Ющенка? (динаміка, 2004-2009)

· Наскільки самостійними політиками є наведені діячі?

· Якого українського політичного діяча Ви б назвали «Політиком 2008 року»?

· Якого українського політичного діяча Ви б назвали «Розчаруванням 2008 року»?

· Якого українського політичного діяча Ви б назвали «Політиком 2007 року»?

· Чи виконує Президент України Віктор Ющенко свої передвиборні обіцянки?

· Якби до другого туру президентських виборів вийшли В. Ющенко і В. Янукович, за кого Ви проголосували б?

Відносно Віктора Ющенка варто відмітити те, що кількість людей, які повністю підтримують його дії, зменшується. В період президентських виборів 2004 року таких було близько 32%, а вже навесні 2009 року - лише 2,5%, тоді як кількість тих, хто не підтримує зросла від 37,5% у лютому 2004 р. до 78,5% у березні 2009 р. Крім того, більшість учасників опитування вважає Віктора Ющенка розчаруванням 2008 року. 75% опитаних вважає, що зі своєї вини В. Ющенко не виконує свої передвиборні обіцянки, а 13,3% -- що він їх не виконує, тому що йому заважають. При цьому лише 3,1% людей відповіли, що Президент України виконує обіцянки.

У більшості випадків протилежну статистику спостерігаємо щодо Віктора Януковича, опонента В. Ющенка. Більшість опитаних вважають, що В. Янукович є більш самостійним політиком, ніж Віктор Ющенко. 10,6% учасників опитування вважають В. Януковича «Політиком 2008», тоді як про В. Ющенка такої думки лише 2,3% людей, але в 2007 році рейтинг обох політичних діячів був вищим, оскільки «Політиком 2007» В. Януковича назвали 14,8% опитаних, а В. Ющенка - 6,6%. Лише 4,9% опитаних вважають, що В. Янукович є «Розчаруванням 2008 року».

За даними опитування, якби до другого туру президентських виборів вийшли В. Ющенко та В. Янукович, то 31, 4% опитаних проголосували б за В. Ющенка, а за В. Януковича - 37, 7%.

Ці дані говорять про те, що імідж Ющенка стрімко падає порівняно з 2004 роком, тоді як імідж його опонента зростає. Під час передвиборчої кампанії В. Ющенко давав українцям багато обіцянок, які так і не виконав. Він мав шалену підтримку з боку народу, що доводила «Помаранчева революція» 2004 року. Народ покладав на цього кандидата великі надії. Крім цього, значна частка населення головувала за цього кандидата лише тому, що не хотіла бачити В. Януковича в ролі президента.

Цьому сприяло оприлюднення деяких фактів його біографії, а також товариські відносини з Л. Кучмою та В. Путіним, які викликали негативне ставлення з боку багатьох українців. У період президентських виборів 2004 року частина виборців перейшла на бік В. Ющенка після першого та другого турів. Причиною цього явища були фальсифікації з боку представника від партії «Регіонів». Людей вразило жорстоке ставлення до прихильників Віктора Ющенка. Немалу роль на думку виборців зіграло також отруєння кандидата від «Нашої України». Адже досі точно не відомо, хто і де отруїв Віктора Ющенка діоксином саме під час виборів, але найбільші підозри були на Віктора Януковича та його прихильників із Росії, оскільки діоксин, яким був отруєний Віктор Ющенко зберігається лише в Росії.

Існує думка, що метою отруєння Віктора Ющенка було не вбивство, а саме зіпсування вигляду обличчя. У будь-якому випадку, цей факт знизив рейтинг Віктора Януковича.

Віктор Ющенко сприймався прихильниками як людина порядна, та, що досягає мети тяжкою працею, а також піклується про народ і Україну. Основні прихильники кандидата від блоку «Наша Україна» -- люди, які підтримують прагнення України йти європейським шляхом, а бажаючі зблизитися з Росією - прихильники кандидата від Партії Регіонів.

До президентських виборів 2004 року Україна була дуже русифікована, що проявлялося у пресі, на телебаченні, на дорожніх знаках. Цим для передвиборчої кампанії скористалися обидва кандидати. Віктор Янукович обіцяв зробити російську мову другою державною, тоді як Віктор Ющенко дав обіцянку українізувати державу, не використовуючи при цьому насильницьких методів. Жодна з цих обіцянок так і не реалізувалася в повній мірі. Перша не реалізована взагагалі, а з боку Ющенка деякі кроки до виконання зроблені.

Під час опитування виявилося, що Віктора Ющенка більшість людей вважає не самостійним політиком. Трохи менше людей вважає, що Віктор Янукович є зовсім не самостійним. Віктора Ющенка вважають повністю залежним від США, а Віктора Януковича - від Росії.

Дуже суперечливим стало прагнення Віктора Ющенка до того, щоб Україна вступила до НАТО (Північно-Атлантичного Союзу). Президент вважає, що вступ до НАТО є черговим кроком до співробітництва з розвиненими країнами Європи, а в результаті - до вступу в ЄС.

При цьому, більшість українців, особливо, серед молоді, підтримує вступ України до ЄС, але не підтримує вступ до НАТО. Це аргументується, по-перше, тим, що Україна є позаблоковою, нейтральною державою, завдяки чому знаходиться в безпеці, а також тим, що вступ до НАТО означатиме відвернення від Росії.

Якщо українець не бажає, щоб Україна вступала до НАТО, це означає, що він не підтримує такий крок Віктора Ющенка, що в результаті впливає на його рейтинг. Цим користується опонент Президента України, Віктор Янукович, який є противником НАТО і представляє Віктора Ющенка як людину, яка ставить під загрозу безпеку України. Таким чином рейтинг Віктора Януковича зростає, а Віктора Ющенка - знижується.

У більшості випадків підтримка виборцем Віктора Януковича означає повністю негативне ставлення до Віктора Ющенка і навпаки. Таким чином, кожен із політичних діячів може підвищити свій рейтинг, знизивши рейтинг опонента.

Судячи по результатам опитувань, рейтинг Віктора Ющенка постійно падає, а Віктора Януковича - зростає. Важливу роль у цьому випадку відіграє те, що Віктор Ющенко забагато уваги звертає на історію, а Віктор Янукович у цей час працює над уладнанням проблем сучасності та майбутнього. Однією з невдалих ідей, але вірних з точки зору патріотизму, ідей Віктора Ющенка було перейменування вулиць, назви яких присвячені Радянському Союзу. В економічно тяжкі для України часи зовсім не логічно займатися такою дорогою справою, котра не нагодує народ.

Висновки до третього розділу

Віктор Ющенко та Віктор Янукович - політичні діячі, котрі не можуть плідно співпрацювати. Їх політичні програми суперечать одна одній, тому підвищення рівня іміджу одного з них неодмінно означає зниження рівня іншого.

Результати соціологічних опитувань показують динаміку зміни рейтингу популярності В. Ющенка та В. Януковича серед населення України. Рейтинг Віктора Ющенка був на висоті в 2004-2005 роках, коли імідж Віктора Януковича знижувався, але потім тенденція суттєво змінилася. Все менше людей підтримують Віктора Ющенка, вважаючи його слабким і ненадійним, і все білше підтримують Віктора Януковича, як політика сильного та більш надійного. Колишні прихильники Віктора Ющенка все частіше переходять на бік Віктора Януковича, вважаючи, що нинішній Президент України є розчаруванням.

Ці факти пов'язані, перш за все з покладанням народом на Віктора Ющенка великих надій і невиконання Президентом своїх передвиборчих обіцянок, не залежно від того, зі своєї вини він їх не виконує чи йому хтось заважає.

ВИСНОВКИ

1. Імідж лідера - це чинник, що об'єднує дію всієї сукупності інших факторів електорального вибору (об'єктивні і суб'єктивні складові образу політика). Імідж не надає повне зображення лідера, а створює найбільш оптимальний образ в конкретній соціально-політичній ситуації. Найважливішими його функціями є завоювання симпатій, довіри і уваги електорату, підвищення його активності на виборах; підвищення інформованості виборців в сприятливому для політика ракурсі; нейтралізація заходів опонентів. Імідж політика всеукраїнського чи регіонального рівня визначається особистістю кандидата; тим, як його подають ЗМІ; історичними подіями або труднощами, з котрими він стикається. У феномені іміджу політичного лідера існують два рівні: макрорівень, що визначається процесами і явищами, до яких політик залучається, і мікрорівень - сфера його свідомої діяльності та несвідомих проявів, які можна ототожнити з особистістю й індивідуальністю, що обумовлюють специфіку діяльності і статусно-рольовий потенціали. На формування іміджу політичного лідера суттєво впливає політична культура. Політична культура українських громадян фактично є перехідною від підданської до активістської, для якої характерний стан розгубленості, соціальна пасивність, фрагментарність, маніхейство, маргіналізація, деморалізація, редукціонізм, амбівалентність ціннісних орієнтацій. Зазначені риси і особливості політичного менталітету українства перебувають у діалектичній єдності, утворюючи цілісну характеристику української політичної свідомості, яка є основою для формування іміджу сучасного українського політика. Аналіз політичної ситуації дозволяє зафіксувати існування координаційно-субординаційних зв'язків між рівнем існуючої політичної культури громадян України і рівнем сприйняття ними політичних технологій, а показником може бути певний відсоток іміджеутворених рис, що відповідають реальним. Своєрідністю формування іміджу українського політика є те, що він створюється в умовах занепаду цінностей, які були притаманні минулим поколінням, й одночасно із застосуванням новітніх виборчих технологій. Сьогодні, в умовах відсутності єдиних цілісних ідеологічних поглядів лідерів на розвиток держави, чіткої національної ідеї, відсутній загальний стрижень, який визначає напрям дій і думок людей. Тому, в контексті політичної свідомості, у процесі формування іміджу політика, наголос робиться саме на політичну психологію, в межах якої проходить формування іміджу певного лідера, і має місце процес маніпулювання свідомістю через різноманітні політичні технології. В іміджі сконцентровані зусилля політтехнологів, маркетологів, політологів, однак, сьогодні менш реальними є перемоги іміджмейкерських проектів, якщо за ними не стоять реальні дії. В таких умовах посилюється значення формуванням іншого іміджу політика, який би відповідав сутності трансформації суспільства та іміджу політичної партії.

Оптимальний імідж політика - це певне поєднання таких видів іміджу, як дзеркальний, реальний і бажаний. Він є синтезуючим і об'єднує такі позиції: наявність певного переліку тих рис, які забезпечують основу іміджу і які відповідають докорінним вимогам виборців, а також максимальне співпадіння сутності політичного лідера з іміджеутворюючими рисами, яких реально можна досягнути.

2. Сприйняття образів Віктора Ющенка та Віктора Януковича значно відрізняються. Віктор Ющенко сприймається як орієнтований на Європу патріотичний політик, у той час, як Віктор Янукович - політик, орієнтований на Росію, який розглядає питання патріотизму як другорядне в політиці. Віктора Ющенка сприймають у Європі, тоді як до Віктора Януковича ставляться з повагою в Росії і не бачать у ньому гідного політика європейці. Життєві шляхи В. Ющенка та В. Януковича помітно різні, хоча обидва політики поступово йшли до того, щоб стати політичними лідерами, яких підтримує народ. В. Янукович починав свою діяльність зі звичайного робітника на заводі, що викликає неабияку повагу серед робітничого класу в Україні, а В. Ющенко одразу після школи отримав вищу освіту та почав працювати за спеціальністю, що в свою чергу позитивно вплинуло на враження інтелігенції про цього політичного лідера. В. Ющенко сприймається як м'яка і навіть слабка особистість, тоді як В. Янукович - особистість сильна. Обидва політичні лідери досягали вершин поступово, проходячи важкий трудовий шлях. Віктор Ющенко та Віктор Янукович зовсім різні особистості з суттєво різними інтересами, тому й прихильники їх теж зовсім різні. Зазвичай прихильність до одного з них виключає можливість прихильності до іншого. Це породжує конфлікти в суспільстві, що робить обох лідерів більш яскравими та помітними.

3. Віктор Ющенко та Віктор Янукович - політичні діячі, котрі не можуть плідно співпрацювати. Їх політичні програми суперечать одна одній, тому підвищення рівня іміджу одного з них неодмінно означає зниження рівня іншого.

Отже, Віктор Ющенко - це політичний діяч, який мав велику підтримку з боку народу, але втратив її, роблячи нелогічні політичні кроки та проявляючи свою слабкість як політика. В політичній практиці Віктора Ющенка є видання наказів, які він не в змозі реалізувати. Крім того, саме під час його президентства в Україні настала велика економічна криза, яку деякі пов'язують із неправильним управлінням державою.

Віктор Янукович - навпаки, політик, який, ніби-то, безнадійно втратив владу після президентських виборів 2004 року. Він втратив тоді підтримку багатьох українців, але, завдяки нелогічним політичним крокам Віктора Ющенка, йому вдалося знову віднайти себе на політичній арені та завоювати підтримку з боку значної кількості народу.

Перебування Віктора Ющенка на посаді Президента України стало розчаруванням для тих, хто його підтримував і боровся за справедливість.

На даному етапі імідж Віктора Януковича є значно кращим, ніж імідж Віктора Ющенка.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. А. Аштон «Ющенко Віктор Андрійович» [Енциклопедія «Вікіпедія»] // Вікіпедія - вільна енциклопедія. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Віктор_Ющенко

2. Невідомий автор «Коротко про В. Ющенка» [Біографія В. Ющенка]// Офіційний сайт Віктора Ющенка. Режим доступу: http://yuschenko.com.ua

3. Янукович Віктор Федорович (біографія) [Історія життя - історія нашої держави]// Відкрита Україна. Режим доступу: http://www.yanukovich.openua.net/bio.php

4. Голдмен С. Как создается имидж в американской политике // США: ЭПИ. - 1990. - № 10

5. Гуцал А. Ф., Недбаєвський С. Л. Політичний лідер в історичному інтер'єрі // Internet: www. niurr. gov. ua /uhr/ publishing / panorama 1~ 2_99 /me_1 gu/ htm

6. Имидж лидера. Психологическое пособие для политиков / Под. ред. Е. В. Егоровой-Гантман.- М.; Об-во „Знание” России, 1994.

7. Королько В. Г. Основы паблик рилейшнз. М.: „Рефл-бук”, Киев: „Ваклер”, 2002.

8. Матвеев Р. Ф. Теоретическая и прикладная политология. М., 1994.

9. Недбаєвський C. Л. Этико-психологические аспекты построения имиджа украинского лидера // htpp://www. Manipulation/com/ua/konf_1_19_1.htm

10. Ольшанский Д. В. Основы политической психологии. - Екатеринбург: Деловая книга, 2001.

11. Політична еліта і демократична процедура // Нова політика. - 2001. - №6.

12. Почепцов Г. Г. Коммуникативные технологии двадцатого века.- М.: „Рефл-бук”, К.: „Ваклер”, 2000.

13. Президенти в асортименті // Галицькі контракти - липень 1999. - №29.

14. Супрун А., Янова Н. Политический маркетинг: новый взгляд на рейтинг // Социологические исследования. - 2000. - № 2.

15. Сучасна політична ситуація в оцінці громадської думки. - Вип. 3. - Київ, 1997.

16. Томенко М. Особливості „новітніх” виборчих технологій та їх застосування в Україні // http: //www.vybory.com.ua/coments/5summary/sem_el_tech. html

17. Невідомий автор «Вибори Президента України: день за днем» [Вибори] // Український центр політичного менеджменту. Режим доступу: http://www.politik.org.ua/elect/electcontent.php3?c=353

18. Юрій М.Ф. Підручник з політології // Київ-Дакор-2006.

19. Барт Р. Мифологии. - М.,-1996.

20. Бебик В.М. Маркетинг і менеджмент виборчої кампанії (методичні рекомендації). - К.,-1997.

21. Бебик В.М. Политология: теория, методология, практика. - К.: МАУП, - 1997. - 647с.

22. Бебик В.М. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматися на політичному Олімпі: (Соціопсихологія і технологія політичної боротьби). К.: Абрис, 1993.-С.50.

23. Блумер Г. Коллективное поведение // Психология масс. Хрестоматия. - Самара: Издательский дом «Бахрат -М», 2001. - 562с.

24. Лебон Г. Психология масс // Психология масс. Хрестоматия. - Самара: Издательский Дом «Бахрат-М», 2001. - 592с.

25. Політологічно-енциклопедичний словник - К. - 1997. -395с.

26. Ковлер А.И. Избирательные технологии: российский и зарубежный опыт.-М.,1995.-с.54.

27. Якого українського політичного діяча Ви б назвали «Розчаруванням 2008 року»? [Соціологічне опитування] // Центр Разумкова. Режим доступу: http://www.uceps.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=405.

28. Чи підтримуєте Ви діяльність Віктора Ющенка? (динаміка, 2000-2009) [Соціологічне опитування] // Центр Разумкова. Режим доступу: http://www.uceps.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=89.

29. Наскільки самостійними політиками є наведені діячі? [Соціологічне опитування] // Центр Разумкова. Режим доступу: http://www.uceps.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=278.

30. Якого українського політичного діяча Ви б назвали «Політиком 2008 року»? [Соціологічне опитування] // Центр Разумкова. Режим доступу: http://www.uceps.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=404.

31. Якого українського політичного діяча Ви б назвали «Політиком 2007 року»? [Соціологічне опитування] // Центр Разумкова. Режим доступу: http://www.uceps.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=69.

32. Чи виконує Президент України Віктор Ющенко свої передвиборні обіцянки? [Соціологічне опитування] // Центр Разумкова. Режим доступу: http://www.uceps.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=385.

33. Якби до другого туру президентських виборів вийшли В. Ющенко і В. Янукович, за кого Ви проголосували б? [Соціологічне опитування] // Центр Разумкова. Режим доступу: http://www.uceps.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=92.

ДОДАТКИ

Windows-додаток до курсової роботи створений у програмі Visual Basic та збережений у форматі *.exe для можливості використання його на комп'ютері, де не встановлено Visual Basic. Додаток визначає, чий імідж кращий, підраховуючи кількість балів, які набирає кожен із політичних діячів.

Алгоритм:

Програмний код додатку:

Private Sub Command1_Click()

Dim N1, S1, M1, P1 As Integer

Dim N2, S2, M2, P2 As Integer

N1 = Val(Text1.Text)

S1 = Val(Text2.Text)

M1 = Val(Text3.Text)

P1 = 0.37 * N1 ^ 0.41 * S1 ^ 0.62 * M1 ^ 0.28

N2 = Val(Text5.Text)

S2 = Val(Text6.Text)

M2 = Val(Text7.Text)

P2 = 0.37 * N2 ^ 0.41 * S2 ^ 0.62 * M2 ^ 0.28

Text4.Text = Str(P1)

Text8.Text = Str(P2)

If P1 > P2 Then Label9.Caption = "Імідж першого політика кращий, ніж імідж другого на" + Str(P1 - P2)

If P1 < P2 Then Label9.Caption = "Імідж другого політика кращий, ніж імідж першого на" + Str(P2 - P1)

If P1 = P2 Then Label9.Caption = "Імідж політиків однаковий"

End Sub

Крім Windows-додатку, для презентації курсової роботи створено html-сторінку. Html-код:

Frame1

<html>

Курсова робота

Савич Ангеліни

</body>

</html>

Frame2

<html>

Для того,щоб довідатися про політиків і власне імідж:

<ul>

<li><a href="Imidge.html" target="4">Про імідж</a></li>

<li><a href="Yushchenko.html" target="4">Біографія В. Ющенка</li>

<li><a href="Yanukovych.html" target="4">Біографія В. Януковича</li>

<li><a href="Orange.html" target="4">Помаранчева революція</li>

</html>

Frame3

<html>

<h1> Імідж українських політичних діячів </h1></td></tr></table>

Frame4

</body>

</html>

Frame4

<html>

<tr><td align=center valign=center>Для відображення детальної інформації, натисніть на посилання розташовані зліва

</body>

</html>

Frame3-4

<html>

</frameset>

</html>

Golovna

<html>

</frameset>

<frame frameborder="10"bordercolor=#0000ff noresize src="frame3-4.html"

</frameset>

</html>

Imidge

<html>

<title>Імідж</title>

<big>Імідж політика</big>

Імідж політика складається з цілої низки компонентів, які в ідеалі повинні "працювати" на створення єдиного образу:

<ul>

<li> програм, заяв, в яких відображені основні ідеї лідера. Це, як правило, кілька найбільш злободенних проблем суспільного життя, що вимагають вирішення. У передвиборчий період мета політичного курсу, що пропонується лідером, висловлюється в короткій і доступній для розуміння формулі-тезі. Багато претендентів на вищі державні посади асоціюються з простими за формулюванням, але яскравими гаслами своїх виборчих кампаній: "Новий курс" - Ф.Рузвельт, "Нові горизонти" -Дж.Картер, "Головне - це люди" - Б.Клінтон, "На захист працюючих сімей" - А.Гор;

<li> поведінки, що дозволяє продемонструвати риси характеру, які у суспільній свідомості пов'язуються з поняттям лідера. Серед них такі, як рішучість у відстоюванні своїх ідей, компетентність. Важливо, щоб поведінка політика демонструвала простоту, відкритість у спілкуванні та інші якості, які викликають симпатію і довір'я у людей;

<li> зовнішності (одяг, обличчя, фігура), жестів, красномовності. Психологи говорять, що ставлення до політика визначається не тільки тим, що він говорить і пропонує, але також і тим, як він виглядає. Навіть стиль одягу покликаний підкреслити візуальний образ політика, наблизити його до певних груп населення. Наприклад, символами деяких політиків стали певні деталі одягу: шинель (Й.Сталін), морський кітель (У.Черчілль). Відомо, що М.Тетчер, дочка дрібного купця, ставши британським прем'єр-міністром, підкреслювала свій зв'язок з середнім класом, купуючи одяг в системі магазинів для цього класу;

<li> біографії: походження, освіта, професія, партійність. Авторитет кандидата може підкріпити його посадовий статус та імідж тієї організації, з якою він у професійному плані пов'язаний. Підтвердити право на лідерство можуть і яскраві факти життєвого шляху, що підтверджують сміливість і рішучість політика, наприклад, служба в армії, участь у військових діях, боротьба з корупцією та привілеями, з проявами несправедливості.

Лідерство - це особливий механізм взаємозв'язку політика з послідовниками. На відміну від лідерства в малих групах, лідерство загальнонаціонального масштабу відрізняється відсутністю безпосередніх особистих контактів з масами. Це своєрідне дистанційне керівництво. Про політика як реальну людину та її лідерський потенціал ми, як правило, судимо за тим образом, який складається під впливом ЗМІ, політичної реклами і самих заяв політика, а також за результатами його діяльності. При цьому "віртуальний" образ політика не завжди співпадає з реальним прототипом. Наприклад, відсутність якоїсь якості, настільки важливої для створення позитивного образу політика, може бути компенсовано роботою іміджмейкерів, результатом чого стане видимість наявності цієї якості у людини. Образи політика, якоїсь організації, сформовані у суспільній свідомості, позначаються поняттям імідж.

Дослідники зазначають, що стосовно будь-якого політика, як і організації, можна говорити про кілька типів іміджів:

<ul>

<li> дзеркальний (суб'єктивний), тобто образ політика у власних очах. Це те, що думає політик про самого себе;

<li> модельований бажаний імідж-образ, який команда політика намагається закріпити у суспільній свідомості;

<li> егативний імідж, що створюється опонентами;

<li> поточний імідж, позитивний чи негативний образ, який складається у суспільній свідомості як стихійно, так і в силу застосування спеціальних технологій.

</ul>

</body>

</html>

Orange

<html>

<title>Про помаранчеву революцію</title>

<big>Помаранчева революція</big>

Помаранчева революція мала ключовий вплив на політичну ситуацію між другим туром та повторним другим туром голосування. На чолі цього руху став Віктор Ющенко, який зумів здійснити унікальну безкровну трансформацію політичної та національної атмосфери в Україні. Ключову роль в цих подіях відіграла його політична соратниця по коаліції «Сила Народу» Юлія Тимошенко. В той же час, в ряді східних та південних регіонів України, як наслідок передвиборчих інформаційних війн та політичних інтриг, а також зрозумілого небажання виборців Віктора Януковича миритись з призначенням переголосування, набули поширення сепаратистські настрої. В ці дні країна опинилась на межі повномасштабної політичної та економічної кризи, і лише завдяки обережним та конструктивним діям основних політичних гравців, зокрема голови Верховної Ради Володимира Литвина, а також міжнародних посередників Хав'єра Солани, Валдаса Адамкуса, голови ОБСЄ Яна Кубіша та Олександра Кваснєвського, змогла швидко вийти з критичного стану.

</body>

</html>

Yushchenko

<html>

<title>Міжнародна Інформація</title>

<big>Біографія Віктора Ющенка</big> Віктор Андрійович Ющенко (23 лютого 1954) -- український політик, третій Президент України з часів набуття її незалежності в 1991 році.

Віктор Ющенко народився 23 лютого 1954 року у селі Хоружівка Сумської області у родині вчителів.

Батько -- Андрій Андрійович Ющенко (1919--1992), фронтовик, в'язень німецьких концтаборів, після війни викладав англійську мову у Хоружівській середній школі.

Мати -- Варвара Тимофіївна Ющенко (1918--2005), вчитель фізики та математики Хоружівської середньої школи.

Вдруге одружений, має двох дітей від першого шлюбу: доньку Віталіну і сина Андрія; та трьох від другого шлюбу з Катериною Чумаченко: сина Тараса і дочок Софію та Христину. Має онуків від доньки Віталіни і Олексія Хахльова: Яринку та Віктора.

1975 року закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут. Після інституту рік відслужив у лавах Радянської армії, строкову службу проходив у прикордонних військах на радянсько-турецькому кордоні недалеко від Ленінакана (Ґюмрі, Вірменія).

з 1975 року -- помічник головного бухгалтера колгоспу «40-річчя Жовтня» в селі Яворів Косівського району Івано-Франківської області.

З грудня 1976 влаштувався у районному відділенні Держбанку СРСР в смт. Улянівка Білопольського району Сумської області. 1977 року, у віці 23 років, вступає до КПРС. Цього ж року одружився зі Світланою Колесник. З липня 1985 року працював у відділі кредитування і фінансування сільського господарства Держбанку СРСР. У грудні 1987 року на запрошення Вадима Гетьмана перейшов у київське відділення Агропромбанку СРСР.

Від 1992 року -- перший заступник голови правління акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна».

Від січня 1993 до грудня 1999 року -- голова правління Національного банку України (у 1997 вдруге переобраний на цю посаду). Під його керівництвом в Україні успішно провели грошову реформу, створили Державну скарбницю, почали будівництво Банкнотно-монетного двору, було успішно подолано фінансову кризу 1998 року. У 1997 році за рейтингом впливового фінансового журналу Global Finance Віктор Ющенко увійшов до шістки найкращих банкірів світу.

Від 22 грудня 1999 до травня 2001 року -- Прем'єр-міністр України. Реалізація урядової програми «Реформи заради добробуту» дозволила Кабінету Міністрів Ющенка домогтися позитивної динаміки в економіці. Вперше за роки незалежності Україна отримала приріст ВВП. Вдалося радикально змінити механізм розрахунків і платежів у центральний та місцеві бюджети, відмовитися від бартеру і запозичень, оздоровити ситуацію на енергоринку, суттєво збільшити надходження у бюджет, витрати на соціальні цілі. За рік у країні була ліквідована бюджетна заборгованість по зарплатні, пенсіях та стипендіях.

Підписав скандальну Заяву трьох з приводу руху Україна без Кучми.

Звільнено з посади прем'єр-міністра 29 травня 2001 року у зв'язку з резолюцією Верховної Ради України про недовіру Кабінетові міністрів України. Продовжував виконувати обов'язки прем'єр-міністра до затвердження на цю посаду Анатолія Кінаха.

У січні 2002 року було сформовано опозиційний до влади виборчий блок «Наша Україна», який очолив Віктор Ющенко. До складу блоку увійшли 10 партій правоцентристської орієнтації. На парламентських виборах у березні 2002 року в багатомандатному окрузі блок отримав 24,7 % голосів виборців (1-е місце серед партій і блоків) і сформував найбільшу фракцію у Верховній Раді.

Був кандидатом від опозиційних сил на посаду Президента України на чергових виборах Президента України 2004 року, хоча формально йшов на вибори як самовисуванець.

Визнаний Центральною виборчою комісією переможцем повторного туру голосування 26 грудня 2004 року. Після рішення Верховного Суду України від 20 січня 2005 року, офіційно оголошений третім Президентом України.

Кандидат економічних наук, захистив дисертацію на тему «Розвиток попиту та пропозиції на гроші в Україні» в 1998 в Української академії банківської справи (Суми)

<big>Нагороди і звання</big>

<ul>

<li>Орден «За заслуги» III ступеня.

<li>Заслужений економіст України (1997).

<li> Лауреат Державної премії України (1999).

<li> Орден короля Томислава зі стрічкою і Великою Даницею (2007, Хорватія).

<li>Орден Білої Троянди (2006, Фінляндія).

<li>Орден Білого Орла (2005, Польща).

<li>Орден Вітаутаса Великого (2006, Литва).

<li>Орден Трьох Зірок (2006, Латвія).

<li>Орден Української Православної Церкви преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських I ступеня (2007).

<li>Орден Лицарів Гробу Господнього (2007, Єрусалим).

</ul>

</body>

</html>

Yanukovych

<html>

<title> Віктор Янукович </title>

<big>Біографія Віктора Януковича</big>

Народився 9 липня 1950 року в м. Єнакієвому Донецької області в родині робітника, українець.

Освіта - вища, закінчив Донецький політехнічний інститут (нині - Донецький державний технічний університет) за фахом інженер-механік, Українську академію зовнішньої торгівлі, магістр міжнародного права.

Одружений. З дружиною Людмилою Янукович(1949 року народження, домогосподарка, закінчила Макіївський інженерно-будівельний інститут) познайомився в грудні 1969 року на Єнакіївському металургійному комбінаті. Одружилися в серпні 1972 року. Має двох синів: Олександра Януковича (1973 року народження) та Віктора Януковича (1981 року народження).

З 1965 - учень, Єнакієвський гірничий технікум.

1968 - засуджений, відбував покарання в колонії для неповнолітніх.

06.1969-06.70 - працював газівником Єнакіївського металургійного заводу, автослюсарем.

1970 - засуджений за нанесення тілесних ушкоджень середньої важкості. Судимості погашені.

08.1972-04.73 - автоелектрик, 04.1973-11.76 - механік, Єнакієвське АТП №04113.

11.1976-02.84 - директор автобази, ВО “Орджонікідзевугілля”, м.Єнакієве.

02.1984-09.87 - директор автобази, ВО “Донбастрансремонт”, м.Донецьк.

11.1987-11.88 - заст. директора з автотранспорту дирекції матеріально-технічного забезпечення та транспорту, ВО вугільної промисловості, м.Донецьк.

11.1988-05.89 - заст. нач. відділу матеріально-тех. забезпечення та транспорту, Донец. головне територіальне упр. вугільної промисловості.

05.-09.1989 - в.о. директора, 09.1989-03.91 - директор, ВО “Донбастрансремонт”.

03.1991-01.94 - ґен. директор, об'єднання підприємств “Донбастрансремонт”.

01.-09.1994 - ґен. директор, об'єднання промислового транспорту вугільної пром. “Укрвуглепромтранс”.

09.1994-08.96 - ґен. директор, Донец. територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту “Донецькавтотранс”.

У серпні 1996 р. Віктора Януковича призначено заступником голови, а у вересні - першим заступником голови Донецької обласної держадміністрації. З 14 травня 1997 р. по листопад 2002 року перебував на посаді голови Донецької обласної державної адміністрації, був депутатом Донецької обласної ради. З травня 1999 по травень 2001 року - голова Донецької обласної ради за сумісництвом.

21 листопада 2002 р. Віктор Янукович призначений на посаду Прем'єр-міністра України.

Член Ради національної безпеки і оборони України (12.2002-05). Президент Національного олімпійського комітету України (12.2002-06.05).

4 липня 2004 р. висунутий Партією регіонів кандидатом в Президенти України.

4 серпня 2006 року Верховна Рада призначила Віктора Федоровича Януковича на посаду Прем'єр-міністра України.

Листопад 2007 народний депутат 6 скликання, переходить в опозицію й створює тіньовий кабмін.

Віктор Федорович є доктором економічних наук, професором, дійсним членом Академії економічних наук України, членом Президії Національної академії наук України.

Кавалер орденів “За заслуги” трьох ступенів, заслужений працівник транспорту України, відзначений іншими державними нагородами.

Займається спортом (великий теніс), захоплюється мисливством, голубівництвом.

</body>

</html>

Додано також картинку, яка зберігається в папці з html-файлами.

Страницы: 1, 2