Рефераты
 

Виробництво хутряних та овчинно-шубних виробів

Виробництво хутряних та овчинно-шубних виробів

43

План:

ВСТУП...................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ВИРОБНИЦТВО ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

1.1. Склад сировини для виробництва............................................................7

1.2. Біологічні основи сортування сировини і напівфабрикату.....................9

1.3. Основні процеси виробництва.................................................................12

1.4. Принципи сортування напівфабрикату................................................13

РОЗДІЛ ІІ. АСОРТИМЕНТ ТА ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

2.1. Асортимент хутряних та овчинно-шубних виробів та поліпшення їх якості.......................................................................................................................18

2.2.Споживчі властивості хутряних та овчинно-шубних товарів................24

2.3. Класифікація хутряних та овчинно-шубних товарів.............................28

2.4. Маркування хутряних та овчинно-шубних товарів..............................30

РОЗДІЛ ІІІ. ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

3.1. Вимоги до якості хутряних та овчинно-шубних виробів......................34

3.2. Особливості зберігання.............................................................................37

3.3. Основні дефекти.........................................................................................38

ВИСНОВОК........................................................................................................40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................41

ДОДАТКИ...........................................................................................................42

ВСТУП.

Хутряні та овчинно-шубні товари - це хутряна та овчинно-шубна сировина, шкурки вироблені, хутряні й овчинно-шубні вироби.

У хутряну та овчинно-шубну сировину включають хутро, хутряну сировину і невироблені шкурки морських звірів; у хутряні товари - шкурки вироблені зимово-весняних видів хутра, шкурки хутряні і вироблені шкурки морських звірів; у хутряні й овчинно-шубні вироби - хутряний і овчинно-шубний одяг, хутряні головні убори, коміри, хутра, пластини, скрій, жіночі хутряні убори (горжетки, пелерини), рукавиці, рукавички та інші хутряні вироби.

Товарознавство вивчає фактори, що визначають якість товарів, споживчі властивості товарів, розробляє методи виміру властивостей і оцінки рівня якості товарів, визначає умови і методи збереження якості товарів під час перевезення, збереження, експлуатації, досліджує причини їхнього фізичного і морального зносу [5].

При підвищенні якості, наприклад при збільшенні довговічності товару, скорочується кількість виробів, необхідних для задоволення в них.

Якість не тільки технічна, але і суспільна категорія. Оцінка якості залежить як від властивостей, властивим товарам, так і від рівня суспільних потреб у цих властивостях, від умов споживання. Важливим моментом у визначенні якості є рівень суспільних витрат на виробництво товару.

У сучасних умовах вихідним пунктом формування асортименту, рівня якості і планування кількості товарів, що випускаються, стало задоволення потреб споживачів. Тому товарознавство від аналізу окремих споживчих властивостей товарів переходить до оцінки і виміру якості товарів з погляду ступеня задоволення відповідної потреби. Товарознавство активно включається у вирішення проблем керування якістю на всіх стадіях життєвого циклу продукції - проектування, виробництва, звертання і споживання. Особлива увага звертається на розробку раціональних умов збереження, перевезення, а також використання товарів, правил догляду за ними. Змінюється підхід товарознавства до дослідження асортименту товарів: на перший план висувається проблема розробки оптимального призначення і комплексу виробів, прогнозування асортименту.

В Україні нараховується більше 100 видів хутрових звірів і тварин. Для збереження і розширення поголів'я, хутрових звірів і збільшення заготівель сировини в нашій країні проводиться акліматизація коштовних видів хутрових звірів (ондатри, нутрії, американської норки), створена система заказників, заповідників.

Тема роботи: Шляхи удосконалення асортименту, поліпшення якості і підвищення конкурентноспроможності хутряної сировини і напівфабрикатів.

Мета роботи: В даній роботі ми розглянули виробництво, асортимент та шляхи вдосконалення якості хутряних виробів.

Зміст роботи: Дана робота складається з трьох розділів, вступу, висновків, літератури і додатків.

РОЗДІЛ І. ВИРОБНИЦТВО ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

Хутряний напівфабрикат являє собою вироблені шкурки хутра, хутряної сировини і морських тварин, що мають натуральне фарбу чи фарбовані.

Вироблення шкурок, знятих з подовжнім розрізуванням по череву і лапах (спосіб шаром) або знятих цілими (способи трубкою, панчохою) і попередньо законсервованих (прісно-сухим способом, мокро- і сухосоленням, квашенням і ін.), полягає в проведенні підготовчих операцій.

Підготовчі операції включають відмотування шкурок, їхню розбивку (механічне розпушення шкірної тканини), стрижку зайвого довгого волоса, знежирення шкірної тканини і волосяного покриву миючими речовинами чи органічними розчинниками.

Власне вироблення шкурок полягає в пікелюванні, жируванні шкурок (обробці жировими емульсіями для підвищення тягучості, м'якості і стійкості шкірової тканини до дії вологи і температури) і їхньому сушінню.

Оздоблювальні операції: відкочування шкурок у глухих барабанах з обпилюваннями, змоченими розчинникамм жирів, для очищення поверхні волосся від жиру і додавання м'якості шкірової тканини; розбивка шкірової тканини на спеціальних машинах чи ручних скобах для підвищення її м'якості і пластичності; повне очищення від обпилювань, пили і розчісування поплутаного волосся.

Вироблені шкурки при необхідності піддають фарбуванню різними способами: зануренням (суцільне однотонне фарбування волосяного покриву і шкірової тканини); намазним способом і комбінованим. Існує кілька різновидів намазного способу: пробивання (нанесення барвника за допомогою твердих щіток через усю товщу волосяного покриву зі збереженням природного фарбування шкірової тканини); верхівкове фарбування; аерографнє фарбування (напилювання барвника для створення тонів, півтонів і т.д.); трафаретне фарбування (на кінчики волосся наносять захисний склад - «резерв», що охороняє їх від фарбування) [4].

Овчинне хутро часто піддають особливій обробці: на волосяний покрив впливають люстром - водяним розчином спирту і мурашиної кислоти, а потім розгладжують і випрямляють звиті кінці волосся для додання їм блиску. Довговолосу овчину використовують для імітації лисиці, песця; вона призначена для комірів, головних уборів.

Хутряні вироби виготовляють у процесі кушнірського і пошивного виробництва.

Кушнірське виробництво полягає у виробленні з хутряного напівфабрикату «чорнових» деталей одягу) Основні технологічні операції цього виробництва: виробниче сортування шкурок - добірка однорідних по зовнішньому вигляді шкурок для визначених видів виробів і їх наборка для кожного виробу, у тому числі найбільш якісних - для основних деталей одягу, наприклад спинки, поличок; видалення дефектів шляхом їх прорізки спеціальними способами й ушиття уздовж шкурки; розкрій шкурок простим обкроем для додання їм форми пластин, а при необхідності зміни форми і розмірів напівфабрикату - розкрій шкурок складними методами: розпуск (подовження коротких шкурок), осаду (укорочення довгих), розбивка (вирівнювання двох шкурок по довжині) і ін.

Пошивне виробництво хутряних виробів включає зборку (зшивку) хутряних деталей скроя; розкрій підкладки, що утеплює і прикладних матеріалів; комплектування всіх необхідних деталей фурнітури для визначених виробів; пошиття виробів і їхню заключну обробку - чищення, підрівнювання, розчісування волосяного покриву, колочення.

Овчинно-шубні вироби повинні бути виготовлені з овчин, однорідних по щільності, м'якості, фарбуванню і товщині шкірної тканини, з однорідним по висоті, густоті, і фарбуванню волосяним покривом. Шкіряна тканина повинна бути м'якою на дотик, пластичною, міцно пофарбованою. Волосяний покрив і шкіряна тканина повинні бути знежирені; ділянки пашин - закриті наклеєним чи нашитим шубним шматком, що не відрізняється по зовнішньому вигляді від основного матеріалу; з'єднання деталей - міцним; шви - рівними. Волосяний покрив повиненин бути спрямованим зверху вниз.

Сорт виробів встановлюється в залежності від дефектів шкіряної тканини, волосяного покриву, а також дефектів кушнірського і пошивного виробництва [3].

1.1. Склад сировини для виробництва

Хутряна шкіра має волосяний покрив і шкірну тканину, тобто будова аналогічна шкірам тварин, що використовуються для виготовлення шкір.

Епідермис складає 2-5 % загальної товщини шкірного покриву і складається з рогового і паросткового шарів.

Між колагенними пучками розташовані сальні і потові залози, корені волосся. Нижня границя сосочкового шару умовно проходить на глибині залягання волосяних сумок. У різних видів хутряних шкір глибина залягання і кут нахилу волосяних сумок неоднакові. Протягом року глибина залягання волосяних сумок міняється: сумки зростаючого волоса в період линяння хутрових звірів розташовуються в нижніх шарах дерми, а сумки у поверхневих. Сітчастий шар розташований під сосочковим і характеризується більш рівномірним переплетінням могутніх кологенових волокон. Підшкірно-жирова тканина знаходиться безпосередньо під дермою. Це пухка сполучна тканина зв'язує шкірову тканину з тушкою тварини, у якій розрізняють три шари: жировий, мускульний і підшкірна клітковина. У процесі вироблення хутра підшкірно-жирова тканина віддаляється.

Волосяний покров - сукупність різноманітного волосся, що покриває тіло тварини і виконують ряд фізіологічних функцій: він є теплорегулюючим шаром і охороняє організм від зайвої втрати тепла і вологи, а також механічних впливів.

Кератин є основним білком, що утворить волос і основний шар епидермісу.

Волос складається з двох частин: корені, що залягають в шкірному покриві, і стрижня, що виходить на поверхню шкірного покриву. Стовщення на кінці кореня утворює цибулину волоса. Корінь і цибулина оточені декількома оболонками. Зовнішні оболонки, освічені зі сполучної тканини дерми, називаються волосяною сумкою, а внутрішні оболонки епідермічного походження - кореневою піхвою.

До нижньої частини волосяної сумки примикає вузький пучок гладких м'язових волокон, один кінець якого прикріплений до волосяної сумки, а інший губиться в прилягаючих волокнах дерми. Скорочуючи, цей мускул може змінювати кут нахилу волосяної сумки, при цьому міняється теплоізолюючий прошарок повітря у волосяному покриві.

Стрижень волосся складається з трьох шарів: кутикули (зовнішнього лускатого шару), коркового шару і серцевини.

Кутикула - дуже тонка, зовнішня оболонка волоса, що складається з ороговілих пластинчастих кліток, що містять аморфний кератин. Лусочки покладені одна на іншу на зразок луски риби так, що вільні кінці їх спрямовані до вершини стрижня волоса. Кутикула захищає волос від зовнішніх впливів, а так само визначає його блиск, стійкість до стирання.

Корковий шар - концентруючий шар волоса, що знаходиться під кутикулою й утворений веретеноподібними ороговілими клітками, розташованими уздовж осі волоса. Клітки з'єднані один з одним міжклітинною речовиною і покладений щільно один до одного. Корковий шар обумовлює механічні властивості волосся: міцність на розрив, пружність, розтяжність. Фарбування волосся залежить від присутності в клітках коркового шару чорного чи жовтого пігменту. Від сполучення і ступеня розвитку цих пігментів залежать усі варіації фарбування волосяного покриву. При відсутності пігменту волосяний покрив має біле фарбування.

Серцевина волосся являє собою пухку, пористу тканину, що складається з багатогранних кліток з ороговілими оболонкою і протоплазмою.

Усередині кліток знаходяться пухирці повітря і зерна пігменту, повітря знаходиться й у міжклітинних просторах.

Волосся за формою можуть бути трьох типів: веретеноподібні, циліндричні і конічні.

Найбільше часто зустрічаються веретеноподібне волосся, що складаються з чотирьох частин: кінчика, грані (найбільш широкої частини), шейки і підстави. У поперечному перерізі грані волосся мають різну форму: округлу (кріт, хом'як), овальну (песець, соболь, куниця), плоску (видра, нутрія), бобовидну (бабак).

Конічне волосся поступово розширюються від кінчика до підстави.

По характеру і ступеню волосся у хутрових звірів буває різної форми: пряме, вигнуте під кутом, вигнуте по довжині, хвилясте, спіральне.

Топографія хутряної сировини також відрізняється від топографії шкіри, призначені для виготовлення, і складається з хвоста, огузка, хребта, зашийка, мордка, душки, боків, черева, лап.

Шкуркою називають зовнішній покрив тварини відділеної від тушки. Шкурка складається з шкіряної тканини і волосяного покриву. Крім того шкурка складається з хребтової частини (спинний і черевний). На хребтовій стороні шкурки, виділяють наступні ділянки: голову, шию, зашийок, хребет огузок. На черевний виділяють тушку (груди, горло, черевок і пахни). На шкурках більшості видів зберігаються лапи і хвіст. Шкіряна тканина складається з нерівних коштовних по товщині своїй - тонкого эпидермісу, основного шару - дерма, основного мускулистого і жирового шару. Підшкірно-мускульний, а також і жировий шар при обробці цілком видаляють. Волосся складається з кореневої частини, що знаходиться в товщині шкіряної тканини розташованої над її поверхнею [9].

1.2. Біологічні основи сортування сировини і напівфабрикату.

Під сортуванням хутряної сировини розуміється підрозділ шкурок на різні якісні групи: кряжі, сорти, колірні категорії, розміри, категорії дефектів.

Хутряна сировина є сировиною природного проходження, його якість і властивості залежать в основному від природних, біологічних особливостей шкурки.

Волосяний покрив тварин під впливом різних факторів зовнішнього середовища піддається сильній мінливості, що пов'язана з умовами проживання, умовами змісту і годівлі, географічним районом (географічна мінливість), часом року (сезонна мінливість), підлогою, віком (вікова мінливість) і індивідуальними відхиленнями (індивідуальна мінливість).

Великий вплив на будову і властивості волосяного покриву роблять умови проживання хутрових звірів.

У хутрових звірів, що ведуть наземний образ (білка, соболь, куниця, лисиця), різко виражена різниця в опушенні окремих частин тіла: хребет завжди покритий більш густим волосяним покривом, чим черево. Фарбування волосяного покриву хребта більш темне. Шкірний покрив на хребті більше, ніж на череві.

Звірі, що ведуть підземний спосіб життя, тобто проводять велику частину часу в норах (кріт), покриті одноманітним волосяним покривом. Направляюче і остьове волосся у них ненабагато довше пухових, якість хутра на різних ділянках тіла майже однакова. Шкірний покрив на череві значно товще, ніж на хребет.

Фарбування і товщина шкірного покриву хребта і черева в більшості видів земноводних однакові.

У звірів, що велику частину життя проводять у воді, спостерігається зникнення волосяного покриву. У дорослих тюленів волосяний покрив складається з грубих рідких, переважно остьового волосся. Від холоду організм звірів захищений не хутряним покривом, а шаром підшкірного жиру.

Одним з факторів, що різко впливають на якість волосяного і шкірного покриву, є кліматичні особливості того району, у якому живе звір. У залежності від клімату міняються наступні ознаки шкурок: розмір, густота, довга волос, м'якість і офарблення волосяного покриву і товщина шкірної тканини. Північні хутрові звірі покриті більш густим і довгим волосяним покривом чим південні звірі того ж виду.

Звичайно шкурки північних звірів покриті більш м'яким волосяним покривом, чим шкурки звірів з південних районів. Зі збільшенням густоти, волосся тонше і здається більш м'яким. На м'якість волосся також впливає вологість повітря. Звірі, що живуть у більш вологому кліматі мають більш грубе хутро [10].

Товщина шкірного покриву також різна в різних районів проживання хутрових звірів. Ніж сильніше розвинутий волосяний покрив, тим тонше буває шкірний покрив. У звірів, що живуть на півночі, покритих густим високим волоссям, шкірний покрив тонше, ніж у звірів південних районів.

У такий спосіб у зв'язку з різкими розходженнями у властивостях шкурок, добутих у різних географічних районах, хутро поділяють по кряжах.

Кряжем називається сукупність визначених товарних властивостей, характерних для хутрових шкурок даного виду, добутих у визначеному географічному районі. Кряжу, як правило, дається найменування того географічного району, від куди надходять шкурки: білка амурська, якутська, алтайська.

Якість хутряних шкурок залежить від часу їхнього видобутку. Сезонна мінливість шкірного і волосяного покриву є результатом пристосованості організму тварини до маєтків умов зовнішнього середовища, у першу чергу температури.

Зимньо-літній волосяний покрив хутрових звірів більшості видів відрізняється фарбуванням, висотою, густотою, різним співвідношенням кількості остьового і пухового волоса, формою і будовою волосся. Найбільше сильно ці розходження виражені в хутрових звірів, що живуть в умовах континентального клімату.

Зміна волосяного покриву хутрових звірів називається линянням.

При утворенні і росту нового волоса у волосяній сумці разом зі стрижнем утвориться пігмент волоса, що добре помітний з боку міздрі у вигляді синіх плям, що точно відповідають топографії линяння. В міру підростання волосся сині плями зникають. По синьому малюнку міздрі легко визначити сорт шкурки.

По якості хутро самців і самок не має різких розходжень. Різниця полягає у величині шкурок, довжині і товщині волосся, товщині шкіряної тканини. Шкурки самок, як правило, дрібніші чим у самців, а волосяний покрив - ніжніше, рідше і нижче.

Хутряний покрив, що не залежать від підлоги, віку, сезону і місця проживання, називаються індивідуальною мінливістю, що обумовлена спадковістю, розходженнями в умовах життя і виявляється в різній густоті, висоті, пишних видів хутрових звірів вона виражена слабко (видра), в інших (соболь) - на стільки сильно, що це відбивається на цінності шкурки.

Іноді спостерігається різкий деморфізм у фарбуванні (у білих і блакитних песців). Зустрічаються шкурки з різним кольором відхилення від нормального фарбування. Це виявляється у виді альбінізму, меланізмі і хромизмі [9].

Альбінізм - відсутність пігментів у хутрі. Буває повним, частковим і зонарним. Повний альбінізм - відсутність пігменту у всьому волосяному покриві. Частковий альбінізм - наявність білого волосся тільки на деяких місцях шкурки, у той час як інший покрив пігментований нормально.

При зональному альбінізмі волосяний покрив позбавлений пігменту тільки у визначений час росту волосся, по цьому хутро складається з волосків, у яких кінчики пігментовані, а підстави - немає. Спостерігається в білки, крота й ін.

1.3. Основні процеси виробництва.

Після зйомки шкурки з тушки й обрядки обов'язково йде процес консервування сировини для запобігання в дермі шкурки гнильних бактерій.

Технологія виготовлення хутра складається з підготовчого процесу, операції обробки і крошення.

Підготовчі процеси:

-видалення речовин, що консервують;

- видалення підшкірної жирової клітковини;

- знежирення (видалення жиру з шкіряної тканини).

Операції виробництва:

- пікелювання (видозміна структури шкіряної тканини для додання їй м'якості і підвищених пластичних властивостей шляхом обробки розчинами кислоти і харчової солі);

- дублювання (обробка шкір дубильними розчинами хрому, алюмінію, формальдегіду для закріплення придбаних властивостей);

- жирування для додання шкіряної тканини м'якості й еластичності (жири тварин, риб, мінеральні олії, синтетичні жири);

- сушіння до вологості 16 - 18 %.

Операції обробки:

- відкочування (відчищання волосяного покриву), підвищує м'якість і еластичність шкіряної тканини; проводять (у глухих обертових барабанах із присутністю сухих обпилювань і обпилювань змочених чи скипидаром уайт-спиритом);

- розбивка (підвищення м'якості і пластичності шкіряної тканини на спеціальних розбивочних машинах);

- вибивання;

- гладіння (виробляється на гладильних машинах);

- щипка (видалення шляхом вищипування грубого і товстого остьового волосся на машині чи в ручну);

- стрижка (вирівнювання волосся по висоті);

- епілювання (зрізання остьового і направляючого волосся в підстави на епілювальній машині);

- облагороджування (застосовується для хутряної овчини) з метою поліпшення її зовнішнього вигляду (обробка волосяного покриву в два етапи: обробка волосся водяним розчином спирту і мурашиної кислоти і прасування на гладильній машині - смуг розпрямляється і розм'якшується; обробка волосся розчином формальдегіду і наступними прасуванням - закріплюється ефект першого етапу, волосся здобуває блиск, шовковистість, розсипчастість) [10].

Для підвищення водостійкості шубної овчини шкіряну тканину обробляють синтетичними латексами. Одержують тонке, м'яке й еластичне покриття.

Операції фарбування:

- нейтралізація (обробка волосся слабким лужним розчином (для знежирення);

- протравлення (обробка шкіри розчином солі хрому, міді, заліза, що покращує колір хутра);

- відбілювання (обробка волосяного покриву окислювачами (перекисом водню, хромпиком) з метою фарбування волосся в будь-який колір).

1.4. Принципи сортування напівфабрикату.

Напівфабрикат підрозділяють по кряжах, розмірах, сортах, кольору і групах пороків.

Розподіл по кряжах характерно для шкурок білки, соболя, червоної лисиці, вільної норки, білого песця, бабака, тарбагана. Шкурки різних кряжів відрізняються поруч товарних властивостей, властивим шкуркам добутих тільки в донному географічному районі. Такими властивостями є: розмір шкурки, пишність, висота, густота, фарбування, шовковистість волосяного покриву, товщина шкіряної тканини, маса шкурки.

По розмірах виробляється розподіл шкурок тих видів хутра, у яких спостерігається значна різниця у величині в залежності від вікової мінливості і підлоги. Як правило, хутровий напівфабрикат поділяють на три (рідко на 4-і) категорії - дрібні, середні, великі, особливо великі. Розмір шкурки визначають шляхом виміру її довжини, ширини (по середній лінії) і перемножування цих величин.

Сорт шкурки відбиває стан волосяного покриву напівфабрикату в залежності від сезону видобутку хутрового звіра. Під сортом хутра розуміється сукупність визначених товарних ознак, що залежать від ступеня розвитку волосяного покриву шкурки. Товарними ознаками, що визначають сорт, є пишність, густота, довгота і м'якість волосяного покриву.

До першого сорту відносяться шкурки повноволосяні, з високою, частою остю, густим пухом; до другого сорту - менш повноволосяні шкурки, з недорозвиненими остю і пухом; до третього сорту - напівволосяні шкурки; до четвертого сорту - шкурки з низьким грубим волосяним покривом, майже без пуху. Шкурки деяких видів хутра бувають вищого сорту (экстра).

По квітам поділяють шкурки тих видів хутра (білка, норка, куниця, соболі, сріблисто-чорна лисиця й ін.), у яких сильно виражена мінливість волосяного покриву. Особливо сильно колірна мінливість з'являється в норки, нутрії, блакитного песця клітинного розведення.

У залежності від наявності і розмірів пороків шкурки більшості видів хутра підрозділяються на три чи чотири групи дефектів.

Основними дефектами хутряного напівфабрикату є:

- битість ості (обламані і потерті кінці направляючого і остьового волосся);

- витерті місця;

- вихвати волосяного покриву (у стрижених шкурок);

- вихвати шкіряної тканини;

- ділянки зі звитими кінчиками остьового волосся;

пошкодження шкіряної тканини при розриві епидермісу;

- прострожка;

- наскрізний волос (випадання волосся в результаті підрізання волосяної сумки);

- цвілість волосяного покриву (вицвітання в процесі експлуатації і зберігання);

- шви.

Сортування хутряного напівфабрикату зимового волосся подібне із сортуванням хутра, однак, у них немає підрозділу на кряжі. Шкурки кішки, собаки, кролика поділяють по розмірах, квітам, сортам і групам пороків [2].

Шкурки весняних видів хутряного напівфабрикату підрозділяють по воротним групам, розмірам, кольору, характеру волосяного покриву, сортам і категоріям дефектності.

Сортність шубної овчини встановлюється в залежності від значимості і кількості дефектів (діри, прорізи, підрізи, ломени і т.д.).

Хутряні вироби підрозділяють по функціональному призначенню на наступні групи:

- хутряний верхній одяг;

- хутряні деталі для одягу з верхи зі шкіри, тканин;

- хутряні жіночі убори;

- хутряні головні убори;

- хутряна галантерея;

- хутряне взуття;

- хутряні побутові вироби;

- пластини і хутра.

По статево-віковій ознаці окремі групи підрозділяють на підгрупи: жіноча; чоловіча; дитяча.

У залежності від фасону і моди шкурки у виробах мають у своєму розпорядженні різні способи. Усі стрижені і епіліровані шкурки розташовують так, щоб волосяний покрив йшов знизу нагору і можна було зробити «зачіс» волосся. Довговолосі види хутра підбирають таким чином, щоб волос був спрямований зверху вниз. Іноді розташовують шкурки в поперечному напрямку, «у ялинку», «гвинтом». У сучасних виробах часто використовують складні методи розкрою.

Хутряна частина одягу являє собою коміри, хутряну підкладку. Хутряні коміри підрозділяють по статево-віковим групах, фасонам, розмірам, квітам, сортам і групам дефектності. Фасони комірів дуже різноманітні і залежать від моди. Для жіночих комірів використовуються хутряні напівфабрикати майже усіх видів для чоловічих - з каракулю, смушка, кролика, овчини стриженої фарбованої і тд. Дитячі коміри виготовляють з дешевих видів хутряних напівфабрикатів - кролика, білки, смушка, овчини стриженої фарбованої. Хутряну підкладку для зимових пальто і курток виготовляють з кролика, лапок каракулю, лапок і душок лисиці, кушнірського шматка [7].

Жіночі хутряні убори. Ці вироби підрозділяють на 2-і групи: на підкладки із шовку (пелерини, напівпелерини, палантини, плоскі горжети); без підкладки (трубчасті горжети).

Пелерина - накидка без рукавів. Фасони найрізноманітніші - довгі, короткі, широкі, вузькі. До поділу пелерин часто пришивають хвости. Виготовляються з коштовних видів хутра - норка, білка, хохуля, соболь, куниця, колонок, горностай, сріблисто-чорна лисиця, песець, котик, ондатра, каракульча і т.д. При шитті застосовується складні методи розкрою - перекидання, розшивка, розпуск.

Горжети виготовляють круглими з нерозрізаних шкурок з головами, чи плоскими в розпластаному вигляді на шовковій підкладці. Плоскі горжети розпускають своєрідним образом вони мають трохи округлу форму (лисиця, песець, куниця, соболь). Шкурки песця іноді розшивають у довгі, у наслідок чого вони робляться більш довгими, а якість волосяного покриву не знижується.

Асортимент головних уборів різноманітний. Випускають чоловічі, жіночі і дитячі головні убори. Розмір визначається довгої окружності по внутрішній стороні нижнього борта. Розміри головних уборів для дорослих - 54 -64 (чоловічі), 54 - 62 (жіночі), для дітей 49 - 5, фасони жіночих головних уборів змінюються досить часто (капелюх з полями, фантазії, струм, берет, боярка, капор, куля і т.д.). Для них використовуються шкурки песця, соболя, лисиці, нутрії, каракулю, каракульчи, горностая, нутрії, выдри, кролика, білки, нерпи, овчини і тд. Асортимент чоловічих головних уборів більш стабільний (боярка, московська, гоголь, шапка-вушанка, папаха, кубанка, спортивна, олімпійська). Виготовляються чоловічі головні убори з коротковолосих видів пушно-хутряного напівфабрикату: каракулю, смушка, смушка, шкір морського звіра, опойка, жеребка, кролика, овчини, а також норки і соболя.

Виробу, виготовлені із шубної овчини без підкладки шкіряною тканиною називаються нагольними (овчинно-шубними) для цих товарів характерні високі теплозахисні властивості і гарна носкість. Ці вироби традиційні для України і поширені в сільській місцевості.

Асортимент їх розширився в останні роки за рахунок використання хутряної шубної овчини кольорового фарбування з облагородженим волосяним покривом і шкіряної тканини, обробленої під велюр чи із плівковим покриттям. Сучасні конструкції виробів і поліпшена обробка відповідають віковим вимогам споживачів до цього одягу. Для них використовуються стрижені хутряні шубні овчини з довжиною волосся в розправленому стані 30мм.

Овчинно-шубні вироби підрозділяються по статево-віковій ознаці: на чоловічі, жіночі і дитячі; по видах: на кожухи, кожушки, піджаки, пальто, півпальто, жакети, желети; по розмірах.

РОЗДІЛ ІІ. АСОРТИМЕНТ ТА ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

2.1. Асортимент хутряних та овчинно-шубних виробів та поліпшення їх якості.

Асортиментом називають підбір товарів, об'єднаних по якій-небудь ознаці. В основі асортименту лежить науково обґрунтована система класифікації. Розрізняють промисловий і торговий асортимент.

Промисловий асортимент являє собою номенклатуру продукції, що виробляє підприємство чи галузь промисловості.

Торговий асортимент - номенклатура товарів, що знаходяться в оптовій і роздрібній торгівлі. Він різноманітніше промислового, оскільки включає й імпортні товари. Торговий асортимент підрозділяють на асортимент товарної групи й асортимент торгового підприємства. Асортимент товарної групи являє собою перелік товарів, що входять в одну з 19 товарних груп. Він може формуватися з продукції різних галузей промисловості (галантерейні товари, скляний посуд і ін.).

У торгівлі виділяють товари простого і складного асортименту. Товари простого асортименту розрізняються по невеликій кількості ознак, наприклад шкільні зошити, олівці, чорнило. Товари складного асортименту класифікують по призначенню, матеріалах, способу виробництва, конструкції, розміру, декору й іншим ознакам. До них відносяться одяг, взуття, тканини, скляні і керамічні вироби й ін. очевидно, що асортимент товарної групи подібних товарів більш різноманітний.

Асортимент торгового підприємства (бази, складу, магазина) визначається типом підприємства. Вузькоспеціалізовані підприємства реалізують товари однієї товарної групи (наприклад, одяг), підгрупи (костюми) чи навіть окремих видів (краватки). Але відповідні товари представлені в них у повній номенклатурі. В асортимент універсальних товарів магазинів входять товари різних груп - одяг, взуття, тканини, галантерея, парфумерія косметика й ін.

В останні роки торгівля переходить на формування асортименту і реалізацію товарів по комплексах, наприклад «товари для житла», «товари для домашнього господарства».

Асортимент характеризується поруч ознак: структурою, широтою, глибиною, повнотою, взаємозамінністю виробів одного призначення, економічністю.

Під структурою асортименту розуміють кількісне співвідношення товарних груп, підгруп, видів і різновидів товарів у товарообігу. Це співвідношення повинно бути науково обґрунтовано, побудовано на даних вивчення потреб і купівельного попиту з урахуванням практичного досвіду. Так, асортимент взуття припускає визначену структуру по розмірах (ростовку), що розробляється на основі масових обмірювань населення. Коли кількісне співвідношення взуття по розмірах не відповідає попиту населення даного району, тоді взуття одного розміру недостатньо, а взуття іншого розміру буде в надлишку.

Широта асортименту визначається кількістю підгруп і видів виробів того чи іншого призначення, а глибина - кількістю різновидів усередині виду. Розширення асортименту доцільно лише до оптимального рівня.

Під повнотою асортименту розуміють відношення фактичної кількості різновидів товару до кількості різновидів цього товару, передбачених прейскурантом (специфікацією до договору).

Відновлення асортименту характеризується питомою вагою (у відсотках) нових виробів у загальному випуску і повинне забезпечувати найбільш повне задоволення існуючих і нових потреб населення.

Взаємозамінність виробів, їхня економічність у виробництві й експлуатації також мають значення при оцінці асортименту [1].

Потреби населення зростають, диференціюються, поглиблюються разом з розвитком суспільства, підвищенням матеріального і культурного рівня народу.

Продукція, вироблена промисловістю і реалізована торгівлею, по асортименті і структурі повинна відповідати структурі суспільних потреб, що виявляються в купівельному попиті, у противному випадку товари перетворюються в марний продукт. Тому найважливіша задача побудови асортименту - найбільш повне задоволення постійне зростаючих потреб, попиту населення.

Доцільна структура асортименту сприяє підвищенню ефективності суспільного виробництва, ощадливій витраті трудових і матеріальних витрат. Якщо асортимент не відповідає попиту, утворити запаси «неходових» товарів, що наносять істотний матеріальний збиток.

Формування асортименту повинне сприяти подоланню розходжень між містом і селом, вирівнюванню рівнів розвитку окремих республік і районів країни й окремих соціальних груп, вихованню в населення художнього смаку. Необхідно «активно впливати на формування розумних потреб і естетических смаків населення».

Асортимент хутряного напівфабрикату включає наступні основні групи: хутровий напівфабрикат, хутряний, каракулесмушковий, овчинно-хутряний і шкіри морського звіра.

Хутровий напівфабрикат, як і хутряна сировина, підрозділяють за часом видобутку (забою) тварин на зимові і весняні види. Основне місце в асортименті займають зимові види хутра. Шкурки класифікують (сортують) на групи по кряжах, сортах, розмірах, дефектності, обробці.

По кряжах поділяють лише ті види напівфабрикату, що живуть у різних географічних районах і помітно відрізняються розмірами і масою шкурки, товщиною шкіряної тканини, а також товарними властивостями волосяного покриву (пишністю, висотою, і густотою фарбуванням і шовковистістю). По кряжах поділяють шкурки соболя (баргузинский, камчатський, амурський, якутський, минусинский, алтайський, тобольский), білки, норки, червоної лисиці, білого песця, бабака, тарбагана, куниці й ін.

Розподіл шкурок по розмірах поширюється лише на ті види, у яких різко виражена залежність даної ознаки від підлоги (горностай, колонок) і віку тварини. По розмірах шкурки поділяють на великі, середні, дрібні; для деяких введена додаткова категорія - особливо великі.

Сорт хутрового напівфабрикату залежить від ступеня розвитку волосяного покриву, що обумовлено часом видобутку звіра. При визначенні сорту напівфабрикату враховують наступні товарні властивості: пишність, густоту, висоту, м'якість волосяного покриву. Кількість сортів для різних видів хутра по-різному (від двох до чотирьох)

Розподіл деяких видів хутра по квітам обумовлено значною індивідуальною мінливістю природного фарбування їхнього волосяного покриву. По квітам поділяють шкурки норки, соболя, куниці, сріблисто-чорної лисиці, білки, видри й ін.

Група дефектності напівфабрикату визначається наявністю і розмірами пороків волосяного покриву і шкіряної тканини. У межах кожного сорту шкурки поділяють чотири групи дефектності: нормальну, малу, середню і велику (I, II, III, IV) (додаток 1).

По характеру обробки розрізняють шкурки стрижені, фарбовані, а також щипані, епіліровані й ін.

Хутряний напівфабрикат, як і хутряна сировина, підрозділяють на зимові і весняні види. Важливими ознаками його сортування також є розмір, колір, сорт, група дефектності.

Каракулесмушковий напівфабрикат - це вироблені шкурки ягняти різних порід овець (каракульских українських смушкових, курдючних і інших порід грубошерстих) з характерним завитком. До нього відносяться каракулевий напівфабрикат, смушок і ін.

Каракулевий напівфабрикат: шкурки ягняти утробного розвитку (викидні) - шарпак, каракульча, каракуль-каракульча (виразність завитка поступово збільшується від першого виду до останнього); шкурки ягнят у віці 1-3 днів - карлючок; у віці до одного місяця - яхобаб.

Смушок - шкурка ягняти у віці 1-4 дні від овець смушкових порід. Завиток більш пухкий, чим у каракулю, різнотипний.

Смушок - шкурки ягняти грубошерстих північних і степових (курдючних) порід овець, у віці до 30 днів. Завиток пружний і безформний.

Каракулесмушковий напівфабрикат підрозділяють по сортах, кольору, групам дефектності.

Сорт напівфабрикату визначається станом волосяного покриву шкурки (типом, розмірами, і розташуванням завитків на шкурці, густотою, блиском волосяного покриву). Ці показники каракулесмушкового напівфабрикату на відміну від хутрового різко змінюються з віком тварини, особливо в перші дні його життя. Кількість сортів і їхнє позначення для різних видів каракулесмушкового напівфабрикату по-різному.

Страницы: 1, 2


© 2010 BANKS OF РЕФЕРАТ