|
|
Курсовая: Методичні основи формування перспективного товарного асортименту промислових підприємств
Демографічний. Для сегментування ринку найбільшу корисність представляють
чинники: стать, вік та інше. Ці чинники являють собою предмет демографії.
Географічний. Для сегментування ринку іде розподіл споживачів на
категорії в залежності від їх проживання. Багато з промислових підприємств
схильні до географічного сегментуванню. Тут, головним чином, грають роль
чинники, такі як клімат, місцевість та інше.
Поведінковий. Поведінкове сегментування - це розподіл споживачів на
категорії в залежності від їх відношення до товарів, частоти використання
товару або реакції на різноманітні споживчі характеристики товарів.
Однім з засобів поведінкового сегментування є розподіл потенційних споживачів
на групи в залежності від того, чий товар вони купують - ваш або вашого
конкурента. Це дає вам можливість розробити такі маркетингові засоби, в яких
будуть враховані слабості конкурента.
Психографічний. Психографія - це порівняно нова наука, що характеризує
споживачів з точки зору їх психологічного складу - їх ролі в суспільному житті,
роду діяльності, життєвих позицій та інше. Психографічний аналіз
концентрується на тому, чому люди ведуть себе так, а не інакше. Якщо поділити
ринок на підставі психографічних характеристик, виявиться, яким товарним знакам
віддає перевагу споживач, яке коло його читання і що він думає про самого себе.
Ступінь впливу кожного з зазначених чинників визначається при формуванні
товарного асортименту в залежності від типів товарів, що входять в його
склад.
На основі прогнозу отримання державних замовлень і проведених маркетингових
досліджень складається динамічний набір номенклатурних позицій (типів,
розмірів, марок, моделей) продукції, тобто іде формування базового товарного
асортименту підприємства.
До потенційних економічних характеристик, що слід визначити по кожному виду
продукції, включеної в базовий товарний асортимент (БТА) підприємства,
відносять:
- ціни на одиницю продукції (по їх видам: фіксовані, договірні,
зовнішньоекономічні та інші);
- потенційні обсяги виробництва продукції в натуральному і грошовому
виразі;
- трудомісткість продукції;
- необхідна чисельність робітників;
- витрати на виробництво продукції, загальні та по елементам;
- витрати на маркетинг;
- капітальні вкладення в матеріально-технічну базу виробничої і
соціальної сфер діяльності;
- всі види податків, передбачені законодавством;
- прибуток від реалізації продукції;
- прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати
всіх податків з урахуванням пільг і санкцій;
- рентабельність кожного виду продукції до витрат на виробництво;
- ефективність капіталовкладення, пов'язаного з засвоєнням і
висновком продукції на ринок;
- тривалість засвоєння і виводу продукції на ринок. [13, с. 277]
Інші характеристики визначаються на основі аналізу реальних потреб
підприємства в ресурсах, що виникають в зв'язку з необхідністю освоєння і
виводу на ринок тієї або інший продукції, а також експертним шляхом.
Порядок формування перспективного товарного асортименту наведено на рис. 1.4.
Рис. 1.4. Формування перспективного товарного асортименту підприємства [14,
с. 356]
На ряду з потенційними характеристиками кожного виду продукції, включеної в
БТА (цільові характеристики), визначають
нецільові характеристики, стосовні до всього БТА:
- капітальні вкладення в матеріально-технічну базу виробничої і
соціальної діяльності, що не можуть бути віднесені на конкретний вид
продукції (природоохоронні заходи, ресурсозбереження, ін.);
- нецільові санкції і збитки, зумовлені збоями в діяльності
підприємства, що не можуть бути віднесені до конкретного вигляду продукції
(санкції за порушення екологічних і соціальних нормативів, ін.).
Під час аналізу та визначення “перспективності” асортиментної позиції і, як
наслідок часто вдаються до ранжування асортименту продукції та визначення
рейтингу кожної позиції
Під рейтингом продукції розуміють місце, займане тією або іншою
номенклатурною позицією в ранжованому ряді всіх позицій товарного асортименту
[12, с. 398].
Ранжування номенклатурних позицій може здійснюватися по будь-якій цільовій
економічній характеристиці продукції, як по зменшенню значень характеристик,
що оцінюють результативність для підприємства включення даної позиції в його
товарний асортимент, так і по зростанню значень характеристик, що оцінюють
величину витрат ресурсів, необхідних для засвоєння і виведення на ринок даної
позиції.
Рейтинг продукції падає по мірі зменшення результативності і збільшення
необхідних витрат ресурсів, пов'язаних з виробництвом і виведенням на ринок
даної номенклатурної позиції.
Вибір економічної характеристики, за якою слід провести ранжування
номенклатурних позицій, залежить від конкретних умов, що складаються на
підприємстві, для якого формується товарний асортимент.
Перевага повинна надаватися характеристикам, що відбивають гостроту
дефіцитності ресурсів, якими воно володіє (або може придбати підприємство).
Наприклад, якщо загострюється дефіцит матеріалів, в якості показника
ранжування доцільно вибрати рентабельність по відношенню до матеріальних
витрат.
Можна ранжувати продукцію і по величині податків того або іншого вигляду з
тим, щоб проаналізувати причини зменшення (збільшення) остаточного прибутку.
Важливе значення при формуванні варіантів товарного асортименту мають рішення
про систему організації виробництва тих або інших товарів або асортиментних
груп. Ці рішення залежать від багатьох чинників: потенційної ємності ринку і
їхнього географічного розміщення, системи постачальників комплектуючих
виробів і інших ресурсів, потенційно можливого ефекту масштабів виробництва,
ін.
Варіанти системи організації припускають різноманітні поєднання форм і
напрямків спеціалізації, концентрації і розміщення виробництва,
диференціювання останнього на самостійні етапи, що дозволять виділяти їх в
окремі, але взаємопов’язані підприємства. Кожний з подібних варіантів створює
різноманітні передумови для досягнення того або іншого рівня витрат
виробництва.
Стосовно до окремого виробу або асортиментної групи фірма може віддати
перевагу стратегії створення одиничного підприємства. Стосовно до інших видів
продукції або товарного асортименту найкращою може виявитися стратегія
створення безлічі кооперуючих підприємств.
Перспективним варіантом товарного асортименту слід вважати перелік
номенклатурних позицій, що мають найвищий рейтинг за обраним показником
ранжування в умовах заданих ресурсних обмежень: обсягів виробництва (виробничою
потужністю), чисельності робітників, капітальних вкладень та інші. [13, с.
280].
Варіанти товарного асортименту формуються шляхом послідовного ранжування
номенклатурних позицій за обраними економічними характеристиками і водночас
складання значень цих характеристик для умов обмежень ,що задаються.
Формування варіантів товарного асортименту здійснюється наступним чином:
- задається величина обмеження, по якому формується варіант
товарного асортименту ;
- здійснюється послідовне ранжування номенклатурних позицій за
обраними економічними характеристиками до того критичного порядкового номера
позиції, при якому зростаючий сумарний підсумок значень відповідної
економічної характеристики по номенклатурним позиціям, що передують
критичному номеру в перший раз перевищить задане значення відповідного
обмеження;
- визначається значення остаточного прибутку і всіх інших
економічних характеристик по всім номенклатурним позиціям, що передують
критичному порядковому номеру;
- в результаті набори номенклатурних позицій розглядаються як
можливі варіанти асортиментів.
Перспективний варіант товарного асортименту обирають на основі аналізу
переваг і недоліків можливих варіантів з точки зору можливостей подолання
проблем виробничого і соціального характеру, що можуть виникати у випадку
включення в більш прийнятний товарний асортимент тієї або іншої
номенклатурної позиції.
З часом асортимент товарів ширшає, оскільки підприємства шукають нові шляхи
для збільшення обсягу продажу. Існують декілька різноманітних варіантів
розширення асортименту [36, с. 372]:
1. Поновлення асортименту;
2. Розширення асортименту;
3. Розповсюдження товарного знаку.
Поновлення асортименту - розробка нових виробів для заповнення тих
ринкових позицій, які залишилися непоміченими конкурентами або з'явилися в
результаті зміни смаків і потреб споживачів.
Розробка товару і його впровадження – це ціла низка складних етапів, які
потрібно пройти, починаючи від первісної концепції до реальної появи на
ринку.
Процес розробки перспективного товару складається з розробки і відбору ідей,
економічного аналізу, розробки прототипу, іспиту, комерціалізації.
1. Розробка і відбір ідей.
З появою нових ринкових потреб відповідно з’являються ідеї відносно того, як
ці потреби задовольнити.
З величезної сукупності ідей підприємство обирає лише такі, які можливо та
доцільно втілювати в життя. Для відбору ідей застосовуються наступні
критерії:
- чи підходять для нового товару існуючі виробничі потужності;
- які масштаби технічного і маркетингового ризику.
Якщо товар промисловий, то вагомим критерієм є рентабельність. Якщо йдеться
про споживчі товари, для оцінки нових ідей використовуються консультанти з
питань маркетингу або рекламні агентства.
2. Економічний аналіз.
В його основі лежить вирішення питання, чи виправдані будуть витрати на
розробку нового товару. Підприємство складає:
- прогноз обсягів продажу даного товару за різними цінами;
- оцінку витрат, пов'язаних з різними обсягами виробництва товарів;
- потенційний касовий виторг і прибуток на інвестиції у випадку
впровадження даного товару.
3. Розробка прототипу.
Прототип – це діюча модель проектованого товару. Розробка прототипу – це
виробництво і випробовування декількох дослідних зразків (прототипів),
включаючи їх упаковку.
На цьому етапі поєднуються різноманітні елементи маркетингової стратегії.
Підприємство оцінює можливість серійного виробництва, визначає ресурси,
доведення товару до споживача.
4. Випробовування.
Невелика група споживачів користується даним товаром, порівнюючи його з
існуючими товарами замінниками. Якщо результат позитивний, товар переходить у
етап маркетингових випробовувань. Він іде у продаж обмеженою кількістю в
деяких регіонах країни, а підприємство, тим часом, вивчає реакцію споживачів.
5. Комерціалізація.
Це крупномасштабне серійне виробництво і розподіл продукції. Ця фаза вимагає
координації багатьох видів діяльності: виробництва, упаковки, збуту,
ціноутворення і просування товару.
Головне, щоб маркетингові заходи не проводилися у відриві від виробництва.
Інакше споживачі отримають можливість купити товар, перш ніж підприємство
буде в стані забезпечити його в достатній кількості. Цією ситуацією можуть
скористуватися конкуренти.
Багато з підприємств впроваджують на ринку свої товари, переходячи з однієї
географічної зони в іншу. Це дозволяє розтягнути витрати на просування товару
на більш тривалий період і вдосконалити стратегію в процесі впровадження.
Важливою проблемою для підприємства одразу після появи в його товарному
асортименті нового товару, є процес включення його в асортимент, що склався
на ринку, тобто оптимальне позиціювання товарів. Цей процес повинен
здійснюватись так, щоб:
· товар чітко виділявся на фоні пропозицій конкурентів;
· товар збирав навколо себе якомога більше споживачів.
Позиціювання товару здійснюється в два етапи [16, с. 71]:
1. Аналіз простору якості;
2. Модель ідеальної крапки і ідеального вектору.
1. Аналіз простору якості.
Якщо товар сприймається як певна комбінація властивостей, він займає певне
місце в просторі якості. Часто сприймання якостей споживачами відхиляється
від об'єктивних властивостей. Тому в області суб'єктивних властивостей (сфера
товарного ринку) може виникнути цілком інша конфігурація товару, ніж в
області об'єктивних властивостей.
2. Модель ідеальної крапки і ідеального вектору.
На цьому етапі потрібно перевірити, яку ідеальну уяву мають споживачі. Тут
особливе значення мають дві форми: модель ідеальної крапки і ідеального
вектору.
В моделі ідеальної крапки вважається, що кожний споживач має цілком
певну уяву про ідеальну комбінацію властивостей товару. Вона зображується в
просторі товарного ринку як ідеальна крапка, що більш-менш усунено від
положення реального товару.
Кожне відхилення від властивостей ідеальної крапки розглядається як
погіршення. В той же час споживач повинен шукати компромісний варіант з
наданих товарів. Після роздумів він вибирає реальний продукт, що найбільш
наближений до його уявлень про ідеал.
В моделі ідеального вектору споживач має певне уявлення про ідеальні
властивості товару. Він бажає (в певному кількісному співвідношенні) якомога
більше всього. В рамках просторового товарного ринку це представляється як
ідеальний вектор, нахил якого визначається бажаним кількісним співвідношенням.
Розробка товарного перспективного асортименту – багатогранний аналітичний процес
який передбачає всестороннє вивчення самого товару, перш за все. Необхідно
знати чи має даний товар перспективу поширення на ринку, чи не вийшов він “з
моди”, і взагалі, чи існує потреба в цьому товарі. В сфері вирішення цього
питання існує таке поняття, як, життєвий цикл товару. Це певний
життєвий цикл товару, який складається з чотирьох яскраво визначених стадій, що
розрізняються за обсягами продажу і прибутків: впровадження, зростання,
зрілість і спад. На кожну з цих чотирьох стадій слід використовувати відповідну
маркетингову стратегію.
ВПРОВАДЖЕННЯ
Першою стадією життєвого циклу товарів є стадія впровадження, на якій
виробник намагається стимулювати попит. Звичайно цей етап вимагає широкої
рекламної кампанії
і заходів, спрямованих на просування товару, а також витрат на дослідження і
розробки. Як правило, на стадії впровадження необхідні великі інвестиції, щоб
покрити видатки на розробку товару, сформувати канали збуту і переконати
людей в перевагах даного товару. На цій стадії виробник не одержує великих
прибутків.
ЗРОСТАННЯ
Після цього слідує стадія зростання, на якій, за умов вдало проведеного
впровадження, спостерігається різкий стрибок обсягів продажу, і, як правило,
зростання числа конкурентів. Зусилля, затрачені на першій стадії, починають
окупатися. Коли товар вступає в фазу зростання, конкуренція посилюється і
починається боротьба за частку на ринку, і виробник вимушений вкладати великі
кошти в просування товару і водночас знижувати ціни. Така конкурентна боротьба
вимагає великих витрат, тому маленькі слабкі підприємства часто розорюються.
Підприємства що вижили, ділять ринок, і конкуренція слабшає. Ціни
стабілізуються, обсяг продаж збільшується, витрати на одиницю продукції
скорочуються. Поєднання стабільних цін з більш низькими витратами призводить до
збільшення прибутку, і виробники починають одержувати прибутки на вкладений
капітал.
ЗРІЛІСТЬ
На стадії зрілості обсяги продаж не ростуть, а навіть трохи зменшуються.
Таке зниження темпів продаж може призвести до неповного завантаження виробничих
потужностей в галузі, тому виробникам знову потрібно знижувати ціни, щоб
максимально завантажити своє обладнання. Стадія зрілості - найтриваліший період
життєвого циклу товару, на якій витрати, пов'язані з впровадженням та розвитком
знижуються. Прибуток від товарів, які знаходяться в фазі зрілості, потрібний
підприємствам для фінансування розробки нової продукції, тому вони додають
значні зусилля для того, щоб “зрілі” товари якомога довше залишалися
конкурентноспроможними. СПАД
Хоча фаза зрілості може тривати багато років, в кінці кінців більшість товарів
вступають в стадію спаду, коли обсяги продаж і прибутку поступово
зменшуються і сходять нанівець. Це відбувається по декільком причинам:
змінюються демографічна ситуація і смаки споживачів, удосконалюється
технологія.
Коли товар вступає в цю стадію, підприємству потрібно приймати рішення -
продовжувати виробництво товару, використовуючи ті або інші засоби зростання
його рейтингу серед споживачів, або припинити, і зосередити свою увагу на
нових виробах. Більшість підприємств вибирають останнє.
При прийнятті рішення про розробку нових видів товарів необхідно володіти
точною маркетинговою інформацією про стан даних та аналогічних товарів на
внутрішньому і зовнішньому ринках.
Може скластися ситуація, коли на внутрішньому ринку товар знаходиться в такий
стадії життєвого циклу як зрілість, і в найближчому майбутньому може перейти
в наступну стадію, стадію спаду. На підприємстві цей товар знаходиться на
стадії впровадження. Підприємство в даному випадку несе збитки, бо будуть
вкладені кошти та витрачені сировинні ресурси на створення і просування
товару, а прибуток не буде отриманий, оскільки попит на товар скорочується і
знижуються ціни.
Щоб цього не трапилося, керівництво підприємства повинно постійно
співвідносити життєвий цикл товару на ринку з життєвим циклом на
підприємстві.
ІІ. Аналітична оцінка базового товарного асортименту та
обгрунтування механізму його формування на перспективу 2.1.
Техніко-економічна характеристика підприємства-об’єкту дослідження
Історія розвитку ВАТ "Електроприлад" бере свій початок у 1935 році, коли
було створено науково-виробниче об’єднання “Електроприлад”, до складу якого
входила мережа заводів та конструкторських бюро, які спеціалізувалися на
виготовленні електровимірювальних приладів. В процесі розвитку науки та техніки
об’єднання перейшло на випуск надскладних систем автоматики для надводних та
підводних човнів і атомних електростанцій.
Після розпаду СРСР об’єднання припинило своє існування і було роздроблене на
ряд самостійно господарюючих одиниць. У липні 1994 року державне підприємство
“Електроприлад” перетворилося на відкрите акціонерне товариство, а у 1996
році підприємство ВАТ “Електроприлад” стало приватизованим. Акціонерами стали
всі робітники підприємства та інші залучені юридичні та фізичні особи. Під
час приватизації акціонерного товариства було випущено 252 тис. іменних
акцій, які було розповсюджено між працівниками підприємства та іншими
юридичними і фізичними особами. Основні показники обсягу випуску товарної
продукції, за 1997-1998 рр. характеризуються даними, наведеними у таблиці
2.1.
Таблиця 2.1.
Показники випуску продукції
№ п/п | Найменування показників | Одиниця виміру | Фактично випущено продукції | Темп зростання до 1997р. | | 1997 | 1998 | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | | І | Товарна продукція у порівняних цінах на 01.01.98, в тому числі: | Тис. грн. | 3224,0 | 2726,2 | 84,6 | | ІІ | Прилади, засоби автоматизації та запчастини до них в тому числі: а) прилади електро- вимірювання; б) прилади контролю; | Тис. грн. Тис. грн. Тис. грн. | 661,4 619,3 42,1 | 556,8 522,5 34,3 | 84,2 84,4 81,5 | | ІІІ | Товари народного вжитку | Тис. грн. | 2562,6 | 2169,4 | 84,7 | | ІV | Доля товарів народного вжитку у загальному обсязі виробництва | % | 79,5 | 79,6 | ---- |
 
Як видно з наведених даних, у 1998 році у випуску товарної продукції
акціонерного товариства спостерігається зниження темпів виробництва порівняно з
1997 роком. Зниження випуску товарної продукції пояснюється зміною структури
об’єму виробництва, проведенням конверсії, пов’язаної зі зміною номенклатури
виробництва.
Попри всі зусилля, які доклало акціонерне товариство у 1998 році для
збільшення об’ємів випуску електровимірювальних приладів (нормуючі
перетворювачі, ТРЕ 6513, потенціометри), йому все ж таки не вдалося
перевищити показники 1997 року. І причина тут не стільки в самому
“Електроприладі”, скільки в споживачах цієї продукції (ринок та специфіка
споживачів буде розглянуто далі). За часів існування СРСР це був один із
профілюючих напрямків виробництва (іншим визначальним напрямком було
виробництво систем автоматики). Але незважаючи на всі зміни та негаразди, які
пережило та переживає акціонерне товариство, на сьогоднішній день ВАТ
"Електроприлад" являється монополістом по випуску потенціометрів та нормуючих
перетворювачі на всій території СНГ.
Тип виробництва. Виробнича структура ВАТ "Електроприлад" носить
змішаний, тобто предметно-технологічний характер. На підприємстві ряд цехів
носить предметний характер (виготовлення потенціометрів, нормуючих
перетворювачів, закаточних машинок), а решта – технологічний (штамповка,
пресування, гальванопокриття, малярний цех). Але незважаючи на це виробничі
підрозділи не утворюють сталу структуру. Характер та напрямок взаємозв’язків
між ними постійно змінюються, в залежності від ринкової ситуації та
пріоритетів, які визначає керівництво. Зборочні цехи, наприклад, в одному
місяці можуть збирати електрооприскувачі, а весь наступний квартал – підставки
під телевізор, якщо попит на них буде перевищувати пропозицію.
Тип організації виробництва скоріше всього можна визначити як серійне
виробництво. В залежності, знову ж таки, від напрямків, які визначає
керівництво, керуючись інформацією комерційного центру, виробництво може бути
дрібносерійним, середньо та крупно серійним.
На ВАТ “Електроприлад” основні фонди розподілені на три кваліфікаційні підгрупи.
До І-ї підгрупи входять будівлі виробничого та адміністративного характеру,
різні споруди, в тому числі периферійні, а також передавальні пристрої.
Вартість цієї підгрупи на 1 січня 1999 року оцінювалася в 13 млн. грн.
До ІІ-ї підгрупи відносять транспортні засоби, меблі, господарчий інвентар а
також різноманітні прилади та інструменти. Сумарна вартість всіх складових
цієї класифікаційної підгрупи на 1 січня 1999 року дорівнює 1,4 млн.грн.
До ІІІ-ї підгрупи включають всі інші основні засоби, які не увійшли до перших
двох груп. Це станки, цехове обладнання і т.ін. Вартість цієї підгрупи на 1
січня 1999 року оцінена в 6 млн. грн.
Таким чином, загальна вартість основних фондів ВАТ “Електроприлад” на 1 січня
1999 року становила приблизно 20,4 млн.грн. Норма амортизації відповідно по
групам становить 5%, 15% та 25%. Нарахування амортизації відбувється
щомісяця.
У виробничо-господарському комплексі України ВАТ "Електроприлад" грає
виключно неоднозначну роль. Це підприємство є монополістом по виготовленню
нормуючих перетворювачів та потенціометрів. А ці електроприлади
застосовуються на теплових електростанціях, а також на атомних
електростанціях, які обладнані атомними реакторами РБМК-1000. Нині в Україні
всі атомні станції обладнані такими реакторами, а отже і є прямим
споживачами продукції ВАТ. Особливо тісні зв’язки підприємство налагодило з
Ровенською та Чорнобильською атомними станціями.
Організаційна структура управління підприємства зазнала змін разом з
трансформацією самого підприємства з державного на акціонерне. Нинішня
організаційна структура управління ВАТ "Електроприлад" є типовою для
акціонерних товариств. Вищим органом керівництва звичайно ж є збір акціонерів.
На ньому вирішуються різнорідні питання глобального та стратегічного характеру,
призначаються найвищі посади, визначаються розміри зарплат персоналу та
керівництва, визначаються напрямки використання фінансових ресурсів,
розробляється виробнича та ринкова стратегія розвитку підприємства.
Також вищий орган має два своєрідні супутники. Це ревізійна комісія та
спостережна рада (наблюдательный совет). Спостережна рада координує
діяльність зборів акціонерів.
ВАТ "Електроприлад" хоч і є акціонерним товариством, воно, все ж таки, має
свої характерні особливості, які відображені в організаційній структурі
управління підприємством. До таких особливостей, перш за все, входить
ревізійна комісія. Ця комісія слідкує за дотриманням, правильністю та
точністю виконання встановлених правил, нормативів та показників в процесі
виробництва потенціометрів та нормуючих перетворювачів. Виробництво цих
продуктів відбувається на спеціалізованому обладнанні по таємній технології.
А тому є нагальна потреба суворого виконання та дотримання техніко-
організаційних обмежень.
Другою характерною особливістю оргструктури є спеціалізоване конструкторське
бюро, з діяльністю якого узгоджує свої дії відділ головного технолога і всі
виробничі підрозділі основного профілю (по виробництву та комплектації
потенціометрів і нормуючих перетворювачів). Організаційна структура
управління підприємством представлена в додатку 1.
На ВАТ "Електроприлад" мають місце наступні виробничі процеси:
заготівельний, механічна обробка, заточка, зубонарізка, шліфування, токарні
процеси, штамповка, пресування, електрофарезна гальванообробка, пістолетна
малярна обробка, напилення, збірка, монтаж, гравіровка, намотка, пропитування,
слюсарні процеси.
Виробнича структура на підприємстві носить змінний характер в залежності
від пріоритетів, які визначає керівництво. Орієнтовну схему виробничої
структури зображено на рис.2.1.
Механічна обробка Малярна обробка
Складальні цехи
Рис.2.1. Схема виробничої структури.
Взаємозв’язок між елементами цієї структури з’являється лише у разі потреби.
Наприклад, підприємство отримало замовлення, на кінець наступного місяця
поставити 4 тис. потенціометрів. Начальники підготовчих цехів
(гальванопокриттів та штамповки) а також механічних цехів (намотка, монтаж)
одразу налагоджують виробничий взаємозв’язок. Це все, звичайно, відбувається
за згоди керівництва, навіть за підтримки. Утворюється так би мовити “зелений
коридор”, при цьому всі інші підготовчі та виробничі процеси не припиняються,
а відходять на другий план. Якщо по пріоритетному напрямку відмічається
недостатнє завантаження або ж підприємство не встигає вчасно виконати
замовлення, можлива мобілізація додаткового виробничого, фінансового чи
трудового потенціалу. В результаті реалізації поставленого завдання
(виконання замовлення і т.ін.) виробництво знову повертається у звичне
“русло”, або ж визначається наступний пріоритетний напрямок.
За таких умов існування виробничої системи досягається максимальна
децентралізація виробничих підрозділів. Звичайно, останнє слово залишається
за керівництвом акціонерного товариства, але по поточним питанням (інколи
навіть по вирішенню черговості надходження напівфабрикатів на складальний
конвеєр) рішення приймаються на місцях начальниками цехів під їхню повну
відповідальність.
Техніко-організаційний рівень основного обладнання на кінець 1998 р. у
класифікації за віком має наступний розподіл:
· До 5 років – 5 одиниць;
· Від 5 до 10 років – 90 одиниць;
· Від 10 до 20 років – 155 одиниць;
· Понад 20 років – 275одиниць;
Середній знос промислово-виробничого обладнання на 1 січня 1999 року становив
приблизно 50%, а з урахуванням нових показників розрахунку амортизації цей
рівень становить приблизно 60%.
В структурі управління ВАТ "Електроприлад" є елемент, який виконує маркетингові
функції. Це комерційний центр. Він здійснює свою діяльність за такими
напрямками:
· своєчасне забезпечення виробництва необхідними матеріалами,
сировиною та комплектуючими;
· пошук потенційних споживачів та забезпечення збуту виготовленої
продукції;
· дослідження конкурентноздатності продукції;
Конкурентоспроможність – основний критерій, завдяки якому продукція надходить
на ринок, і відповідно, не знімається з виробництва. Саме з причини
неконкурентноздатності у 1998 році були зняті з виробництва дитяча іграшка
“Бім” та електроводонагрівачі. Відслідковуванням рівня конкурентноздатності
також займається комерційний центр. Товари акціонерного товариства
порівнюються з аналогами, які представлені на ринку конкурентами,
досліджуються технологічні та конструктивні збіжності та відмінності, а також
ряд інших показників (економічні, ергономічні, надійності, тощо.). Також
об’єктивним показником конкурентноздатності є рівень попиту на продукцію. В
результаті, на основі синтезу всіх категорій конкурентноздатності,
приймається рішення про зняття продукції з виробництва, або продовження
випуску цього виду продукції (з можливістю подальшого вдосконалення по
відстаючим напрямкам).
В 1998 році комерційний центр в своїй більшості займався забезпеченням
виробництва матеріалами по випуску потенціометрів, вимірювальних
перетворювачів, товарів народного вжитку. Забезпечення матеріалами для
виробництва цих товарів було організовано таким чином, щоб зменшити дорогі
імпортні поставки сировини і комплектуючих, а також використовуючи бартер,
під залишки комплектуючих, які лежать на складі, і неліквідних матеріалів,
які залишились на підприємстві у зв’язку з припиненням виробництва систем
автоматики для судобудівництва. По імпорту завозились тільки ті вироби
(комплектуючі), які не виробляються підприємствами України, але вкрай
необхідні для здійснення виробництва.
Усе матеріально-технічне забезпечення здійснюється за рахунок прямих зв’язків
між підприємством та виробниками/постачальниками сировини.
Ринок продукції. На сьогодні ВАТ "Електроприлад" представляє свої позиції
на таких ринках:
· ринок спецавтоматики та спецтехніки (основна спеціалізація) ;
· ринок товарів народно-господарського призначення;
· ринок товарів промислового призначення;
На ринку спецавтоматики та спецтехніки “Електроприлад” тримає стійкі,
монопольні позиції по виробництву контрольного обладнання для атомних та
теплових електростанцій, зокрема нормуючих перетворювачів та потенціоемтрів
на всій території СНГ. Ці прилади виготовляються на високоскладному
технологічному обладнанні і відповідають дуже високим технічним вимогам та
стандартам.
Основним замовником та споживачем потенціометрів (95%) та нормуючих
перетворювачів (89%) є Росія. В порівнянні з 1997 роком цих замовлень було
відправлено на 8% більше. Користуються попитом також системи автоматики, але
відсутність коштів у замовників та покупців не деє їм змогу своєчасно
розраховуватись з підприємством. Так наприклад система “Кама-Б”, яка була
авансована на 30 % і повністю виготовлена вже понад чотири роки знаходиться
на відповідальному збереженні на складі до повної її оплати.
З цими виробами акціонерне товариство вийшло далеко за межі ближнього
зарубіжжя. Контракти на закупівлю потенціометрів та перетворювачів укладено з
електростанціями Індії, Болгарії, Венгрії та Китаю.
Товари народного споживання мають ринок збуту на Україні. Такі товари, як
електронасос “Каштан-2”, спінінгова катушка “Дельфін-10”, прилади для
домашнього консервування мають більший попит у весняно-літній період, а
водонагрівачі – восени та взимку. Враховуючі сезонний характер деяких товарів
народного вжитку, залишки на складі готової продукції на 01.01.99р складають
140,2 тис.грн., і мають бути реалізовані найближчим часом.
На ринку товарів промислового призначення рівень конкурентноздатності
продукції акціонерного товариства не достатньо високий. Це свідчить про
необхідність конструктивного та технологічного доопрацювання продукції цієї
категорії.
У відповідності зі спеціалізацією підприємства та згідно затвердженого
«Плану нової техніки на 1998р» були виконані наступні роботи:
· розроблені та впроваджені у виробництво 10 нових модифікацій
вимірювальних перетворювачів Ш703, Ш705М. Вартість робіт – 5000 грн.;
· закінчена розробка конструкторської та технологічної документації
реле тиску та гідроакумулятора для установки індивідуального водопостачання.
Вартість робіт – 10400 грн.;
· розроблена документація конструкції, технологічного обладнання
виготовлення модернізованих пристроїв для домашнього консервування з метою
економії матеріалів та поліпшення якості виробу. Вартість робіт – 5000 грн.;
· спроектовано та виготовлено технологічне обладнання для виробництва
гумового гідроакумулятора (установка індивідуального водозабезпечення).
Вартість робіт – 4500 грн.;
· розроблена технологія виробництва та виготовлення технологічного
обладнання з метою економії матеріалів та електроенергії виробів: «Каштан-2»,
оприскувач «ОЕС-2» та водонагрівач ВПО-5/5/220. Вартість робіт – 4000 грн.;
· проведена сертифікація (в органах Держстату) електронасоса «Каштан-
2» та «Каштан-2М». Вартість робіт – 2000 грн.
Показники ефективності використання обладнання. Коефіцієнт екстенсивного
використання обладнання Кекст визначається відношенням
фактичної кількості годин роботи обладнання до кількості годин його роботи за
планом, формула 1:
де tроб.ф – фактичний час роботи обладнання, год;
tроб.пл – час роботи обладнання за нормою (встановлюється у
відповідності з режимом роботи підприємства та з урахуванням
мінімально необхідного часу для проведення планово-поперед-
жувального ремонту).
Звідси можна зробити висновок, що у 1998 році плановий фонд часу роботи
обладнання був виконаний на 88,1%, що на 0,58% менше ніж 1997 року, і це,
звичайно, знижує показник ефективності використання парку обладнання.
Фондовіддача - показник випуску продукції, яка відноситься на 1грн.
вартості основних виробничих фондів. Він будується на принципі співвимірювання
виробленої продукції із всією сукупністю застосованих на виробництві основних
фондів.
Для розрахунку величини фондовіддачі Фвід застосовується формула 2:
де Т – об’єм товарної чи валової, або реалізованої продукції, грн;
Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн.
З наведених вище розрахунків можна пересвідчитись, що у 1998 році на 1 крб.
вартості основних виробничих фондів було випущено готової продукції на суму
58,94 коп., або 0,59 грн., що свідчить про неефективне використання основних
виробничих фондів.
Фондоємкість продукції – величина обернена до фондовіддачі. Вона
відображає частку вартості основних виробничих фондів, які припадають на кожну
гривну випущеної продукції, формула 3:
По розрахункам на 1 гривну випущеної продукції припадає 1,7грн. вартості
основних виробничих фондів ВАТ "Електроприлад".
Ще одним показником ефективності роботи підприємства є рівень
фондоозброєності праці, який визначається за формулою 4:
де Ф – вартість основних виробничих фондів;
Чпвп – чисельність промислово-виробничого персоналу;
Розрахунки свідчать про те, що у 1998 році на одного робітника промислово-
виробничого персоналу припадало основних виробничих фондів на суму 9335,7
грн., що на 603,3 грн більше ніж 1997року. Цей показник повинен безперервно
збільшуватись, так як від нього напряму залежать технічна озброєність, а
відповідно, і продуктивність праці.
Відділ Технічного Контролю здійснює функції по управлінню якістю
продукції, які полягають у:
· координації робіт по досягненню належного рівня якості на всіх
стадіях життєвого циклу продукції, особливо на виробництві потенціометрів та
нормуючих перетворювачів.
· координації діяльності мережі збиральних цехів на предмет якісної
зборки;
· визначенні витрат, спільно із комерційним центром, обумовлених
виготовленням неякісної продукції (і як наслідок поверненням її акціонерному
товариству) та заходами по забезпеченню виготовлення якісної продукції.
Плануванням діяльності ВАТ "Електроприлад" займається планово-економічний
відділ.
Показники оперативного планування розраховуються поквартально з
розбиттям на місяці. Вони узгоджуються з основним плановим документом, який має
форму виробничої програми.
За нестабільних економічних умов в країні керівництво ВАТ вирішило звузити
часовий горизонт стратегічного планування до одного року. Стратегічний
план розробляється строком на один рік з розбиттям на квартали. Показники
стратегічного планування обов’язково узгоджуються з показниками оперативного
планування.
Після розпаду об’єднання “Електроприлад” та створення ВАТ "Електроприлад"
кількість персоналу значно скоротилась. Якщо раніше в об’єднанні
налічувалося близько п’яти тисяч чоловік, то на сьогоднішній день на ВАТ працює
580 чоловік.
Співвідношення категорій персоналу ВАТ "Електроприлад" станом на 01.01.99р.
зображено на рис.2.2.
Рис. 2.2. Кругова діаграма "Структура персоналу".
Як видно з рис.2.2. переважна більшість працівників “Електроприладу” –
робітники. Динаміку структури персоналу по категоріям працюючих відображено в
таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Динаміка структури персоналу ВАТ "Електроприлад", чол.
| Категорії персоналу | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | | І квартал | План | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | | Загальна чисельність персоналу | 714 | 639 | 580 | 552 | 557 | ПВП | 700 | 629 | 572 | 550 | 555 | в т.ч.: робітники ІТР Службовці МОП Охорона | 503 137 30 5 25 | 454 125 26 3 21 | 406 117 26 2 21 | 389 108 26 2 25 | 394 108 26 2 25 | Непромислова група | 14 | 10 | 8 | 2 | 2 |
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
|
Главная
