1. Сутність та зміст менеджменту...........5

1.1. Загальні поняття....................5

1.2. Задачі і цілі управління.................6

1.3. Школи та принципи управління...........7

1.4. Сучасні принципи менеджменту..........10

2. Сутність і зміст функцій менеджменту........12

2.1. Основні функції менеджменту.............14

2.1.1. Функція планування................15

2.1.2. Функція організації................17

2.1.3. Функція мотивації.................18

2.1.4. Функція контролю.................19

2.2. Функції управління на сучасному етапі.........20

3. Методи і моделі управління..............23

3.1. Сучасні методи управління..............23

3.2. Сучасні проблеми управління............25

3.3. Наукові підходи до менеджменту.........27

3.4. Нові види менеджменту...............29

4. Сучасні технології менеджменту...........31

4.1. Нові інформаційні технології управління.......33

4.2. Інноваційний менеджмент...............35

4.3. Нова соціальна система управління...........38

4.4. Значення технологій менеджменту ........40

Висновок.........................42

діяльності, чим управління, або менеджмент, від якого в значній мірі

залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування

населення.

У зарубіжних країнах накопичений значний досвід управління в області

промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства і т.п.

внаслідок безпосередньої участі людей в управлінській діяльності. Він

збагачується за рахунок знань основ науки управління, світових

досягнень в практичній організації економічних і соціальних процесів.

В Україні поки ще не досягнуті значні успіхи в теоретичному і

практичному освоєнні менеджменту.

Реорганізовуються старі структури управління і влади, при цьому

використовуються західні моделі управління. Однак механічне перенесення

концепції управління з однієї соціокультурної середи в іншу, сліпе

копіювання досвіду тієї або іншої держави практичне неможливе і веде

до важких економічних і соціальних наслідків. Менеджмент зумовлений

такими базисними чинниками, як тип власності, форма державного

устрою, міра розвитку ринкових відносин. Тому розвиток сучасного

менеджменту в умовах переходу Україні до ринкової економіки в

значній мірі залежить від цих чинників.

Упровадження ринкових відносин у практику господарювання вимагає принципової

зміни методів управління на всіх рівнях управлінської ієрархії. Це висуває

необхідність вивчення нових підходів і форм управління, зокрема, менеджменту як

особливого типу управління. Менеджмент як наукова дисципліна пройшов довгий і

суперечливий шлях розвитку, і розглядати його, безсумнівно, потрібно з

урахуванням історичного досвіду, тих цілей і задач, що ставилися на різних

етапах його розвитку. Необхідно підготувати менеджерів до сприйняття сучасних

проблем менеджменту крізь історичну призму, що дозволяє зрозуміти логіку

розвитку цих проблем.

Обрана мною тема дуже цікава та актуальна, тому що знання і використання

сучасних технологій в управлінні значно підвищує ефективність діяльності

підприємств.

Метою курсової роботи є ознайомлення і вивчення закономірностей і принципів

управління, сутність основних функцій управління, зміст методів управління і

сучасних технологій менеджменту.

Робота складається з чотирьох розділів. В першому розділі розкриваються

сутність та зміст менеджменту, його задачі, цілі, школи та принципи

менеджменту.

В другому розділі розкриваються сутність і зміст функцій менеджменту, зокрема

його основних функцій: планування, організації, мотивації, контролю, а також

функції управління на сучасному етапі.

В третьому розділі описані методи, моделі, сучасні проблеми управління,

наукові підходи, а також нові сучасні види менеджменту.

В четвертому розділі розкриваються сучасні технології менеджменту, нові

інформаційні технології управління, інноваційний менеджмент, соціальна система

управління на сучасному етапі та значення технологій управління.

Задача менеджменту як науки управління складається в підвищенні практичної

значимості досліджень, орієнтації їхній на розробку принципів і методів, що

дають можливість практично вирішувати в тих чи інших умовах проблеми

функціонування організації.

У сучасних умовах широко поширена думка про те, що процес управління є

мистецтво, суть якого складається в застосуванні науки до реальності ситуації,

а отже, до практики. Без знання технології менеджменту в сучасних умовах

це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів,

методів, коштів і форм управління, що розробляються і що

застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення

прибутку.

Сучасний менеджмент включає дві невід'ємні частини:

- теорію керівництва;

- практичні способи ефективного управління, або мистецтво управління.

Поняття “менеджмент” міцно увійшло в наше повсякденне життя і стало

звичним для ділового українського життя. Однак необхідно враховувати,

що мова йде про нову філософію, де діють інші системи

цінностей і пріоритетів.

У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні терміну

«менеджмент». Українське слово «управління» і англійське слово

«менеджмент » вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст

вельми розрізнюється. Вживаючи термін «менеджмент», ми слідуємо сталій

в міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним мається на

увазі цілком певне коло явищ і процесів. Насправді термін «

управління» не є задовільним заступником терміну «менеджмент » тому,

що в останньому випадку мова йде лише про одну з форм управління,

а саме про управління соціально - економічними процесами за допомогою

і в рамках підприємницької структури, акціонерної компанії.

Причому адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип

господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації

виробництва або комерції. [6]

Таким чином, термін «менеджмент » вживається стосовно до управління

господарською діяльністю, тоді як у інших цілей використовуються

інші терміни.

У наших умовах потрібно вживати терміни «організація », « управління »

і « адміністрування». Проте, державні, громадські і інші організації

також повинні використати принципи і методи менеджменту, якщо хочуть

досягнути своїх цілей при мінімумі витрат.

З урахуванням викладеного в роботі термін «управління » надалі буде

вживатися, з певною мірою умовності, в тому ж значенні, що і

термін «менеджмент ».

Для того щоб визначити поняття менеджменту, важливо уточнити деякі

і застосування на практиці наукових підходів, принципів і методів,

що забезпечують стійку, надійну, перспективну і ефективну роботу

колективу (індивідуума) шляхом випуску конкурентноздатного товару.

Тим часом кінцевою метою менеджменту як практики ефективного

управління є забезпечення прибутковості підприємства шляхом

раціональної організації виробничого (торгового) процесу, включаючи

управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-технологічної

бази.

Виходячи з цього найважливішою задачею менеджменту є організація

виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту споживачів на

основі ресурсів, що є. При цьому до задач менеджменту також

відносяться:

- перехід до використання працівників, що володіють високою

кваліфікацією;

- стимулювання співробітників організації шляхом створення для них

відповідних розумів праці і системи його сплати;

- визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;

- розробка стратегії розвитку організації і реалізація;

- визначення конкретних цілей розвитку організації;

- постійний пошук і освоєння нових ринків;

- вироблення системи заходів для досягнення намічених цілей;

- здійснення контролю за ефективністю діяльності організації, за

виконанням поставлених задач.

Задачі менеджменту безперервно ускладнюються по мірі зростання

масштабів і розвитку виробництва і комерції. Виконані задачі і

системний підхід до управління її персоналом і діяльністю. Менеджмент, як

система управління і теорія менеджменту зародилися в тому вигляді, в якому виді

функціонують зараз, в XIX віці. Зараз існують різні школи управління зі своїми

принципами і тактикою управління. (Таблиця 1.)

менеджменту як системи управління, кожна з них дає своє визначення менеджменту

і стоячим перед ним задачам. У кожної з них свої принципи управління.

Мені показалися особливо цікавими принципи управління Анрі Файоля.

1. Розподіл праці або спеціалізація.

Метою розподілу праці є виконання роботи, більшої по об'єму і кращої за

якістю при тихий же умовах.

2. Повноваження і відповідальність.

Делегування влади одночасно з відповідальністю.

Де даються повноваження, там неодмінно виникає відповідальність.

3. Дисципліна.

Передбачає слухняність, старанність, діяльність, зовнішні знаки поваги.

Дотримання угод, укладених між організацією і працівниками.

4. Єдиноначальність.

Працівник повинен виконувати наказ тільки однієї людини.

5. Єдність напряму.

Кожна група працівників, діюча в рамках однієї мети, повинна бути об'єднана

єдиним планом і мати єдиного керівника.

6. Підлеглість індивідуальних інтересів загальним.

Інтереси одного працівника або групи працівників не повинні переважати над

інтересами компанії або організації більшого масштабу.

7. Винагорода персоналу.

Щоб забезпечити вірність і підтримку персоналу, вони повинні отримувати

гідну винагороду за свою роботу.

8. Централізація.

Визначення відносної важливості ролей керівника і підлеглого.

9. Скалярний ланцюг.

Скалярний ланцюг - ряд осіб, що стояти на керівних посадах, починаючи від

імені, що займає саме високе положення до керівника низової ланки.

10. Порядок.

Матеріальний порядок: певне місце для кожної речі, кожна річ на своєму місці.

Соціальний порядок: певне місце для кожної особи, кожна особа на своєму місці.

11. Справедливість.

Поєднання доброти і правосуддя.

12. Стабільність складу персоналу.

Плинність кадрів призводить до зниження продуктивності.

13. Ініціатива.

Означає розробку плану і забезпечення його успішної реалізації. Це додає

Компанії силу і енергію.

14. Корпоративний дух.

Будь-яка команда повинна працювати разом. Кожний повинен вносити стільки,

скільки він може. [12]

Існує також безліч інших принципів управління, я думаю, що не варто

перелічувати їх все, хотілося б торкнутися тільки ще одного аспекту

управлінської діяльності. У принципах управління Анрі Файоля відображені не

тільки економічні принципи управління, але і психологічні принципи впливу на

персонал і взаємодії з ним.

Не менш відомі 12 принципів продуктивності Г. Емерсона, що перегукуються з

принципами А. Файоля. Ці принципи старі , але зовсім не застарілі, оскільки і

досягнення якого необхідно прагнути. Реалізація цих принципів є

критерієм ефективності і науковості управління на всіх його рівнях.

Для формування, функціонування і розвитку системи менеджменту

дотримувати принципи, які є загальними для всіх підсистем системи

управління:

- поєднання спеціалізації і універсалізація в управлінні (при

виконанні управлінських робіт повинно забезпечуватися оптимальне

співвідношення між спеціалізацією і універсалізація);

- стійкість до зовнішнього середовища (при зміні окремих елементів

мікро - і макросередовища підприємства система управління повинна

продовжувати функціонувати і виконувати поставлені цілі);

- економічність управління (при виборі способів і функцій для

здійснення управління і досягнення мети необхідно обмежувати витрати:

трудові, матеріальні, тимчасові, фінансові, моральні.

- ефективність управління;

- поєднання централізації і децентралізації в управлінні (в кожній

конкретній системі управління повинен бути оптимальний рівень

централізації (децентралізація) виконання відповідних функцій).

Приведені принципи управління характерні для будь-якої підсистеми.

Разом з тим кожна підсистема системи повинна формуватися і

функціонувати на основі ще і специфічних принципів. Так специфічними

принципами управління персоналом є: розподіл праці; єдиноначальність;

здійснюється спеціальними прийомами і способами, а також відповідна організація

робіт.

Одним з основних компонентів, що складають зміст управління, є функції. Таким

чином, для виконання тієї чи інший відносно простої роботи необхідно

заздалегідь визначити, що потрібно в підсумку одержати, як організувати справу,

мотивувати і проконтролювати його виконання. Це і є функції управління. Хоча

згодом техніка управління й удосконалилася, основні управлінські функції

залишилися порівняно незмінними.

Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу

управління, а система управління конкретним чи об’єктом видом діяльності - це

сукупність функцій, зв’язаних єдиним управлінським циклом. У цьому суть

процесного підходу до дослідження функцій менеджменту.

Сутнісна характеристика менеджменту - це функція або вид діяльності по

керівництву людьми.

У процесі розвитку менеджменту сутність управління одержала трактування

“впливу” на людей для узгодження й упорядкування їхніх дій у спільній праці за

допомогою мотивації поведінки.

Найбільш повний зміст менеджменту як процесу відбивають основні функції, що

виступають загальною умовою управління соціальними і соціально-економічними

процесами.

Процес впливу буде реальним при його завершенні у виробничо-господарській

діяльності, де застосовуються будь-які засоби взаємодії: мети, стратегії,

методи, структури управління. Тому процес управління може бути розглянутий

як процес взаємодії суб’єкта й об’єкта управління, де реалізуються ідеї

суб’єкта, тобто менеджера. Дана група функцій поєднується процесом вироблення

і реалізації управлінського рішення, що має універсальні етапи у визначеній

їхній послідовності, які можна трактувати як групи функцій менеджменту, тобто

видів діяльності по виробленню і реалізації управлінських рішень. [19]

Сутнісна особливість менеджменту обумовлює наявність менеджера - суб’єкта

управління, професійного керуючого, що пройшов спеціальну підготовку, що дає

йому право на виконання функцій по керівництву людьми.

У ринкових умовах повинні закріплюватися не тільки функції, але і ресурси,

зв’язані з виконанням даних функцій і прийняттям рішень, конкретні види

відповідальності за результативність менеджменту.

Для менеджерів знання взаємозв’язку і взаємодії груп функцій менеджменту

створює умови прийняття правильних рішень в області формування і

функціонування систем менеджменту.

Важлива особливість функцій менеджменту, обумовлена специфікою української

економіки, полягає в потребі високого ступеня адаптивності до змін зовнішнього

і внутрішнього середовища.

Під адаптивністю розуміється здатність збереження якісної визначеності

функції менеджменту при змінах соціально-економічного середовища. У систему

адаптивних елементів системи менеджменту включається вся сукупність засобів

впливу: цільові, регулюючі, координуючі, що активізують, мотивуючі,

контролюючі, самоорганізуючі. Звідси випливає, що система засобів впливу і

взаємодії по кожній функції повинна мати гнучкість і забезпечувати менші втрати

ресурсів при зміні соціально-економічних і організаційно-технічних факторів.

Функції управління мають специфічний характер, особливий зміст і можуть

здійснюватися самостійно, бути як не зв’язаними між собою, так і нерозривно

структури, системністю й універсальністю використання в різних сферах

діяльності. Головна їхня особливість у тому, що кожна основна функція

менеджменту являє собою окремий процес управління по виробленню методів

активізації і засобів впливу на персонал і його діяльність для досягнення

загальних результатів соціально-економічної системи.

Функції цікаві тим, що в систематизованому виді можуть дати повне

представлення про процеси мотивації, впливи і взаємодії від зародження ідей до

їхньої реалізації, оцінки результату і появи наслідків. Основні функції

характеризують вплив, обумовлюючи його визначальні засоби, реалізація яких може

забезпечити необхідний результат.

Стратегія управління розробляється на тривалі період, але може розроблятися і

на поточний період при корінних поворотах у господарській політиці. Стратегія

управління властива як великим, так і малим підприємствам, будь-яким формам

господарювання. [12]

У даній роботі розглянуті основні функції менеджменту, сутність і зміст

функцій, їхній взаємозв’язок, а також функції процесу в системі менеджменту.

Без прояву функцій управління неможливо нормальне функціонування чи

організації підприємства, тому вивченню й аналізу функцій управління потрібно

приділяти достатню увагу.

У даній роботі розглянуті основні функції менеджменту: планування,

організація, мотивація і контроль.

Без прояву функцій управління неможливо нормальне функціонування чи

організації підприємства, тому вивченню й аналізу функцій управління потрібно

організації і що повинні робити її члени, щоб досягти цих цілей. По суті це

підготовка сьогодні до завтрашнього дня, визначення того, що потрібно і як

цього домогтися.

План являє собою складну соціально-економічну модель майбутнього стану

організації. Стадії процесу планування в основному універсальні. Що ж

стосується конкретних методів і стратегії, то вони істотно розрізняються.

Звичайно організація формує єдиний план для управління її загальною діяльністю,

але в її рамках окремими менеджерами застосовуються для досягнення конкретних

цілей і задач організації різні методи. У такий спосіб складена карта шляху, по

якому повинна пройти організація за конкретний період часу.

Планування як основна функція менеджменту являє собою вид діяльності по

формуванню засобів впливу, що забезпечують єдиний напрямок зусиль усіх членів

фірми на досягнення загальних цілей. Планування як процес управління включає

розробку і реалізацію засобів впливу: концепцію, прогноз, програму, план. Кожне

з засобів впливу має свою специфіку й умови використання.

Концепція - ідея, теоретичні і методологічні основи її розробки,

обґрунтування, методи й умови реалізації. Будь-яка теоретична економічна

проблема до її втілення в економіці проходить стадію формування концепції.

Прогноз - наукове передбачення можливого стану фірми, корпорації, економіки,

суспільства в майбутньому. Прогнози в бізнесі розробляються по складних

соціально-економічних проблемах, як правило, на довгостроковий чи

середньостроковий період. Найчастіше прогноз використовується в стратегічному

управлінні.

Програма - закінчений комплекс завдань, заходів, робіт, об’єднаних загальною

метою, що має конкретний кінцевий результат, що вимагає залучення значних

ресурсів, здійснюваний сукупністю взаємодіючих органів, організацій, обличчя

різних функціональних сфер економіки.

Єдиного методу планування, який би відповідав кожної ситуації, не існує. Тип

планування й акцент, що робить менеджер у процесі планування, залежить від його

положення в організаційній ієрархії фірми, тобто процес планування здійснюється

відповідно рівням організації. Так, стратегічне планування (вищий рівень) - це

спроба глянути в довгостроковій перспективі на основні складові організації.

На середньому рівні управління займаються тактичним плануванням, тобто

визначаються проміжні цілі на шляху досягнення стратегічних цілей і задач.

Тактичне планування по своїй суті подібно зі стратегічним.

Планування здійснюється і на нижньому рівні організації. Воно називається

оперативним плануванням. Це - основа основ планування. Усі три типи планів

складають загальну систему, що називається генеральним, чи загальним, планом,

чи бізнес-планом функціонування організації.

Планування припускає використання всіх методів, тактик і процедур, що

менеджери використовують для планування, прогнозування і контролю майбутніх

подій.

За допомогою функції планування у визначній мірі зважується проблема

невизначеності в організації. Планування допомагає менеджерам краще справитися

з невизначеністю і більш ефективно на неї реагувати. Тому варто пам’ятати, що

невизначеність - це одна з основних причин, по якій планування може допомогти

організації краще керувати в умовах невизначеності, більш ефективно реагувати

взаємин між усіма підрозділами організації, визначення порядку й умові її

функціонування. Це - процес об’єднання людей і засобів для досягнення

поставлених організацією цілей.

Ціль планування - це дозволити невизначеність. Проте як би важливим ні було

планування - це тільки початок. Організація, що має велику кількість різних

планів і не має цільної схеми структури перетворення їх у життя, приречена на

неуспіх. Справа в тім, що функції планування й організації тісно зв’язані між

собою. У деякому змісті планування й організація поєднуються. Планування готує

сцену для того, щоб реалізувати мети організації, а організація як функція

управління створює робочу структуру, головним компонентом якої виступають

люди.

Оскільки концепція організації складається в зведенні воєдино усіх фахівців

фірми, завдання полягає в тім, щоб визначити місію, роль, відповідальність,

підзвітність для кожного з них.

Таким чином, організація - це друга функція управління.

Сучасні організації:

1. Велика кількість надзвичайно потужних великих комерційних і

некомерційних організацій.

2. Велика кількість керівників, невелика кількість керівників

середньої ланки.

3. Чітко окреслені управлінські групи, управлінська робота

відокремлюється від виробничої діяльності, існує як окремий вид праці, що

потребує спеціальної управлінської освіти.

4. Велика кількість компетентних людей, здатних приймати важливі

для організації рішення.

й ентузіазмом, а може ухилятися від роботи. Поведінка особистості може мати і

будь-які інші прояви. В усіх випадках варто шукати мотив поведінка.

Мотивація - це процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення

особистісних цілей і цілей організації. Традиційний підхід ґрунтується на

вірі в те, що співробітники - усього лише ресурси, активи, якими повинні

змусити ефективно працювати.

Прагнення людини реалізувати себе у своїй справі безперечно. Так уже вона

улаштована. Там, де управління й організація праці надають співробітникам такі

можливості, їхня праця буде високоефективна, а мотиви до праці - високими.

Значить мотивувати співробітників - це торкнутися їхніх важливих інтереси, дати

їм шанс реалізуватися в процесі трудової діяльності.

Різні теорії мотивації розділяють на дві категорії: змістовні і процесуальні.

Теорії змістовної і процесуальної мотивації пов’язані зі значеннями :

споживи і винагорода.

Споживи - це усвідомлена відсутність чого-небудь, що спричиняє спонукання до

дії. Споживи можна задовольнити винагородами. Винагорода - це те, що людина

вважає для собі цінним.

Змістовні теорії мотивації насамперед стараються визначити споживи,

спонукаючі людей до дії, особливо при визначенні об'єму і змісту роботи.

Процесуальні теорії розглядають мотивацію в іншому плані. У них аналізується

ті, як людина розподіляє зусилля для досягнення різних цілей і як вибирає

конкретний вигляд поведінки. Процесуальні теорії не оспорюють існування потреб,

спостереженні за процесом управління та на його оцінці. Контроль є кінцевою

функцією менеджменту. У самому загальному виді контроль означає процес

порівняння (зіставлення) фактично досягнутих результатів із запланованими.

Деякі організації створили цілі системи контролю. Їх функції складаються в

посередництві між планами і діяльністю, тобто система контролю забезпечує

зворотний зв’язок між чеканнями, визначеними первісними планами менеджменту, і

реальними показниками діяльності організації. І той, хто має сучасні і точні

системи контролю, має більше шансів вижити. Для менеджменту характерно велика

кількість не тільки різних видів планів, але і видів і систем контролю. Усі

системи контролю завжди базувалися на ідеї зворотного зв’язку, а саме: вони

зіставляють реальні досягнення з прогнозними даними. У результаті

установлюються відхилення для того, щоб або виправити негативні впливи, або

підсилити дію, якщо результати позитивні.

Контроль є таким типом діяльності щодо управління, який дає змогу вчасно

виявити проблеми, розробити і здійснити заходи, спрямовані на коригування ходу

та змісту робіт в організації до того часу, коли проблеми набудуть ознак кризи.

Остаточна мета контролю полягає в тому, щоб обслуговувати різні плани і цілі

менеджменту.

Безсумнівно, що в майбутніх контрольних системах будуть використані нові

пристосування і нові досягнення, однак базис, на якому вони створюються,

залишиться тим же.

Функція контролю не є кінцевим пунктом усього процесу управління

організацією. На практиці такого кінцевого пункту не існує взагалі, тому що

кожна управлінська функція спонукувана інший. Виникає свого роду поступовий

круговий рух. Наприклад, інформація, отримана в процесі контролю, може

використовуватися на етапі планування, організації і мотивації співробітників.

Менеджери високого рівня велику частину свого робочого часу витрачають на

здійснення функцій планування і контролю, а більш низького рівня більше зайняті

підбором кадрів, організацією їхньої праці. Однак на всіх рівнях управління

вони у визначеній мері використовують і виконують усі чотири функції

управління: планування, організації, мотивації і контролю. Менеджерів на всіх

рівнях оцінюють по двох основних критеріях: результативності (тобто можливості

досягти бажаного результату) і ефективності (можливості досягти результату з

найменшими витратами). [15]

Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу

управління, а система управління конкретним видом діяльності - це сукупність

функцій, зв’язаних єдиним управлінським циклом. Основні функції мають

актуальною, суперечливою і трудомісткою. Функції управління не є незмінними,

раз і назавжди сформованими. Вони постійно модифікуються і поглиблюються.

Розвиток і поглиблення кожної з розглянутих функцій управління відбувається не

тільки під впливом внутрішніх закономірностей їхнього удосконалювання, але і

під впливом вимог розвитку інших функцій.

Розвиток кожної з функцій управління обумовлюється впливом об'єктивних

вимог. Будучи частиною загальної системи управління, кожна з функцій повинна

удосконалюватися в напрямку, зумовлюваному загальними цілями і задачами в

конкретних умовах. Це приводить до зміни змісту кожної функції.

Так, зміст поняття «маркетинг» спочатку було зв'язано зі збором і аналізом

усіх факторів, що відносяться до сфери звертання товарів і послуг, забезпечення

збуту продукції. Але надалі зміст цього поняття перетерпіло істотні зміни і

йому стали додавати принципово нове значення.

Функція планування також придбала якісно нові риси й особливості. Ця функція

розвивається і доповнюється нині функцією маркетингу.

У зв'язку з цим помітні зміни перетерпіло зміст функції контролю, що тісно

зв'язаний зі здійсненням функції планування і сприяє його більш повної

реалізації.

Концепція маркетингу за багато років свого існування перетерпіла ряд змін.

Сьогодні найбільшу популярність придбала модель “маркетингового управління”,

тобто довгострокового планування і прогнозування, що спирається на дослідженнях

ринку, поводження і звичок покупця, використання комплексних методів формування

попиту і стимулювання посередників, задоволення потреб конкретних цільових груп

покупців. У центрі сучасної концепції маркетингу знаходиться споживач. І якщо

до останнього часу можливість одержання його “рентгенівського знімка”

представлялася практично не реальною, то зі становленням інтерактивних каналів

зв'язку мрії про “прозорий” покупці стали здобувати реальні форми.

Сучасне суспільство надає усе більшій кількості своїх членів право вибору при

покупці товарів і послуг. І вибір цей у першу чергу базується на якості

обслуговування. Споживач вже оцінив переваги інтерактивного контакту з

продавцем, головними з який є швидка реакція на запити, висока швидкість

виконання замовлень, зручність одержання майже необмеженої інформації.

Відмінною рисою INTERNET як нової інфраструктури маркетингу і збуту є той

факт, що тут поки не діє основний принцип ринкової економіки: попит народжує

пропозицію. Досвід багатьох країн свідчить, що не споживач визначає обсяг

цифрових послуг. Навпроти, постачальники і виробники дійдуть висновку про

необхідність сплигнути на підніжку експресу, що відходить, “INTERNET”. І

розуміється це не тільки питаннями престижу, але і побоюванням, що кращі місця

конкретні методи рішення задач управління, моделювання управлінських

процесів, інформаційне і технічне забезпечення прийняття рішень і

інші.

В Україні теоретична і прикладна статистика, економіко-математичні

моделі рішення задач, інженерних розрахунків і т.п. розроблені досить

добрі. Менш розвинена автоматизація процесів обробки інформації,

управління виробництвом, прийняття рішень.

Однак ефективність управління залежить не тільки від способів рішення

задач, але у величезній мірі і від господарського механізму і

Страницы: 1, 2