Політична соціалізація молодших школярів (на прикладі контент-аналізу підручників для початкової школи)

-36-

термін навчити у процесі політичної соціалізації. Навчати,

проінформовувати без чуттєво-емоційного компоненту ще рано. Сам

інформативний компонент ще не значний. Можна легко перелічити поняття,

про які інформують молодших школярів: Україна, Київ, обирати, правила

поведінки, перелік ЗМІ (радіо, телевізор, газета тощо), прапор, герб,

столиця і ще небагато інших. Навіть якщо у підручнику йдеться про

Шевченка, Франка, Лесю Українку, то ці імена залишаються “мертвими” для

дітей без відповідного емоційно-чуттєвого наповнення: “дуже любив Україну,

багато страждав за неї, його дуже поважають і люблять в народі”.№

Моральний аспект у підручнику насправді теж не відіграє

вирішальної ролі. Виховання завжди було частиною освіти. Виховання таких

якостей характеру, як чесність, щирість, працьовитість, порядність, повага

до старших, співчуття ще не гарантує того, що особа виросте

носієм громадянської політичної культури, не кажучи вже про сумнівність

успіху виховання, який залежить далеко не від школи, і, тим більше, не від

змісту підручника. Роль грає спрямованість виховання. Радянська школа теж

вчила бути чесним, відвертим і дружнім у стосунках – але з

класово-ідеологічних позицій. Для нас сьогодні важливі загальнолюдські

цінності, їх універсальний (а не класовий чи партійний)

характер.

Проте, з між особистісної довіри ще не випливає довіра соціальна,

а з між особистісної дружби – соціальне партнерство і

співпраця. Взагалі, зміна політичної культури за допомогою

морального виховання – утопічна мрія. Ще ніколи не вдавалось виростити

абсолютно моральнісне покоління. Навіть протилежні приклади

можна знайти в історії: традиційне, моральнісне, патріархальне виховання

сільського населення в Україні на початку ХХ століття не врятувало у роки

громадянської війни від нечуваної

………………………………………………………………………………………….

1. Виховання громадянина / Ігнатенко П. Та ін. – К., 1997. – С.

58.

-37-

різанини і кровопролиття. Оплот протестантської моралі і етики –

Німеччина стала батьківщиною нацизму, а католицьке виховання в Італії не

врятувало країну від Мусоліні.

Школа і так займається вихованням з гуманістичних позицій,

загальнолюдських цінностей відповідно до програми “Освіта”. І тут вже

педагогічна, а не політологічна проблема – як виховувати. З іншого боку

вплив соціального середовища, референтних груп у становленні моральних

якостей особистості більший за вплив школи.

Здається, є лише один шлях, завдяки якому у процесі політичної

соціалізації напевно можна прищепити соціальну довіру і емоційну

прив’язаність до батьківщини, - це шлях випрацювання відчуття спільної

політичної ідентифікації, яка б містила і загальну емоційну прив’язаність

до політичної, соціальної системи, і відчуття спорідненості з

іншими громадянами. Для формування політичної спільноти, де громадяни

довіряють і можуть співпрацювати один з одним, і де їх відданість

батьківщині глибока, потрібне саме це відчуття спільної ідентичності.

Лише пізнавальних навичок – недостатньо. Соціальна співпраця і партнерство

закладають основи громадянського суспільства, а емоційна прихильність

зорієнтовує на патріотизм і громадянський обов’язок.№

Ця теза перекликається з думкою Г. Алмонда: “Для громадянської культури в

нових державах потрібні об’єднуючі громадян символи і системні відчуття, а

також – пізнавальні навички”.І

Отже ми, нарешті, визначили, що слід закладати в свідомість молодших

школярів в процесі політичної соціалізації в першу

чергу: відчуття

............................................................................

.............................................................

1. Пілон Дж. Глобальна революція та потреба у громадянській

освіті у колишньому радянському блоці. – К., 1995. –

С. 13-14, 16.

2. Алмонд Г., Верба С. Згадана праця. – с. 133.

-38-

ідентичності, спільні символи, емоційну прив’язаність до Батьківщини.

Це можливо зробити за посередництвом підручників для початкової

школи.

Відчуття спільності має носити національно-культурний характер.

Подібність культури, мови, традицій, історичної долі – ось те, що інтегрує

людей в єдину спільноту, яка усвідомлює цю єдність і відчуває спільну, і

кожного окремо, відповідальність за власну долю. На базі цієї ідентичності

формуються: патріотизм, соціальна довіра, соціальне партнерство як основи

громадянського суспільства. Формування цієї ідентичності несе в собі і

інформативний, і емоційно-чуттєвий компоненти. З цього починається

демократія – нація разом творить свою долю через політичну волю

більшості. З цього починається партнерство держави і громадянського

суспільства: держава створена, її апарат сформований нами – нацією,

яка поклала на державу певні обов’язки в обмін на свій послух

державній владі. Проте, весь цей процес буде потім. Спочатку –

ідентичність і емоційна прив’язаність до єдиного споріднюю чого

коріння, в поєднанні з першими знаннями про

політичну систему, соціальну взаємодію.

Як це досягається в межах підручника? Шлях тут один – апелювання до

архетипів національної свідомості, символів, що об’єднують масу у націю,

заряджену державотворчим і суспільно творчим потенціалом. Для нас – це

символи Рідної Землі, Матері – України, Божої Матері, Матері, з

супроводжуючими символами і образами: материнська пісня, колискова,

рідна оселя. Це – символи рушнику, вишиванки, хлібу, калини.№ І міфоло-

гізовані образи козака – запорожця, Запорізької Січі. Це і

історичні постаті, що стали напівлегендарними в національній свідомості:

Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Іван

Сірко, Тарас Шевченко,

............................................................................

.............................................................

1. Алмонд Г., Верба С. Згадана праця. – С. 133.

-39-

Іван Франко, Леся Українка. Це – звичайно, і глибинний релігійний

чинник – православна традиція, Церква, Собор. Це – неповторна краса

рідної землі і т.д.

Тобто мова йде про традиційні цінності, які укорінені дуже глибоко

у підсвідомості на архетипічному рівні. Вони є відображенням

національного менталітету і спільної історичної долі. У дитячому віці,

враховуючі особливості психології молодших школярів дуже важливу

роль відіграють і народні казки, легенди, пісні, ігри, свята. Згадаємо

і історичне минуле – в плані козацьких демократичних

традицій (неважливо, якими були запорожці насправді, важливо –

який міф про них ми закладемо у дитячу свідомість), у

попередніх розділах ми говорили, що діти краще

розуміють історичне минуле, якщо воно пов’язуються з сьогоденням.

Ось – широке поле для виховання в дусі козацької демократії,

побратимства, національної гордості, мужності; простір для

історичних паралелей тут дійсно великий (козаки обирали гетьмана, ми –

Президента; козаки понад усе цінували свободу, і ми – теж

вільні, живемо у вільній Україні, і нікому свою волю не віддамо

і т. д.).№

Підбиваємо підсумки сказаного у цьому розділі.

По-перше, нами визначено, який національний ідеал має бути

закладений в свідомість школярів, на який тип політичної культури слід

орієнтуватись. По-друге, встановили, що інформативний компонент

політичної соціалізації займає відносно невелике місце у структурі

цілеспрямованого спливу на особистість. Третє, дійшли висновку, що емоційно-

чуттєвий компонент набагато більш важливий, з

огляду

............................................................................

.............................................................

1. Чернишов О. Національне виховання: науково-методичне

забезпечення // Рідна школа. – 1997. - № 12. – С. 34.

-40-

психологічні особливості молодшого шкільного віку. Четверте, визначили,

на що саме слід звернути увагу в першу чергу – на формування відчуття

громадянської і національної ідентичності, як на основу соціальної

довіри і партнерства, як передумов існування громадянського

суспільства. І головне – зробили спробу “перекласти” цю ідею

мовою символів і образів, сприйнятних для молодших

школярів.

-41-

Розділ 2.2. Конвент – аналіз букварів,

як засіб дослідження сучасного стану у галузі

громадянської освіти.

В якості об’єкту дослідження нами було обрано наступні п’ять

букварів, які найбільше розповсюджені в початкових школах Миколаєва.

В результаті експертного інтерв’ю з представниками Навчально-

методичного центру нами було встановлено рівень розповсюдженості

цих букварів в школах міста.

Наводимо стислу характеристику, обраних для дослідження

підручників:

1. Вашуленко Н.С., Матвеева А.Н., Назарова Л.К., Скрипченко Н.Ф.

Букварь. Учебник для 1 класса четырёхлетней и трёхлетней

начальной школы. – К., 1998. Цей підручник витримав вже

11 видань, перше з яких було здійснено ще у середині

70-х років. Це - єдиний буквар для

російськомовних класів і шкіл,

альтернативи якому сьогодні по суті немає в місті.

2. Скрипченко Н.Ф., Вашуленко М.С. Буквар: Підручник для

1 класу чотирирічної і трирічної початкової школи. – 13-

те видання. - К., 1999. По суті справи – це лише

адаптований до українськомовних шкіл і класів варіант

вищезазначеного букваря. Він найбільш розповсюджений в

місті серед україномовних букварів.

3. Луцик Д.В., Праць М.М., Савшак А.С. Буквар. – Львів, 1998.

Він допущений Міністерством освіти України, вже в друге

перевиданий. Його використання в місті залишається на

вільний вибір педагогічних рад шкіл і вчителів

початкових

-42-

класів. Його часто використовують і поряд з букварем

Скрипченка і Вашуленка.

4. Чорна М., Грабар Д. Буквар. – Львів, 1993. Цей буквар –

пробний, допущений Міністерством освіти в якості

експериментального. В школах міста використовуються в

доволі обмеженій кількості, переважно в гімназіях чи ліцеях.

Одним із його недоліків є доволі великі розміри і вага.

5. Сафонова О.М. Буквар “Дубочок”: Пробний підручник для

1 класу загальноосвітніх шкіл колекційного спрямування.

- К., 1997. Цей підручник не є букварем в звичному

розумінні цього слова, а виконує функції так званого

“супутника букваря”. Він використовується для

корекцій навичок читання в навчальному процесі. Його

використання є вільним вибором шкіл і педагогів.

Для проведення структурного контент-аналізу нами було зроблено

наступне. Ми проаналізували всю семантичну і ілюстративну інформацію

в букварях з метою виділення наступних змістовних груп, для

безпомилкового визначення одиниць вимірювання.

. Група слів, словосполучень, символів і образів, зміст яких

означає поняття “Україна”. Тобто до цієї групи відносяться

і такі поняття, як “Батьківщина”, “Вітчизна”, “Рідна

земля”, а також ті, які відносяться до так званої “малої

батьківщини”, наприклад, згадки про Прикарпаття, Поділля,

Галичину.

. Група слів, словосполучень, символів і образів, зміст яких

передає символи Української державності. Це, наприклад:

Київ, герб, прапор, гетьманська булава, бунчук, козацькі

клейноди.

. Група слів, словосполучень, символів і образів, які

відображають

-43-

національну ідентичність українського народу у витворах

його культури, як духовної, так і матеріальної. Ми вважали за

доцільне розділити символи духовної і матеріальної культури.

До символів духовної культури відносимо, наприклад:

колискові, народні казки, легенди, перекази, приказки, пісні,

загадки, скоромовки, обряди, прикмети. До символів матеріальної

культури – національний одяг, предмети національного

побуту, музичні інструменти.

. Група слів, словосполучень, символів і образів, в яких

відображається церква та релігія. До них ми віднесли

зображення чи передачу лінгвістичними засобами таких

символів, як: храм, молитва, священик, хрест, Божа Матір,

янгол, ікона.

. Група слів, словосполучень, символів, що відображають

міфологізований образ українського козацтва. Сюди ми відносили

і власне козаків, і згадки про Запорозьку Січ, і,

про Гайдамаччину, і, скажімо, приказки про козацьку

звитяжність, сміливість, побратимство.

. Група слів, словосполучень, символів і образів, в яких

зображені видатні історичні постаті нашого народу: Шевченко,

Франко, Хмельницький та інші.

. Група слів, словосполучень і образів, що апелюють до

національних архетипічних символів. Мова йде про символи

Матері, Родина, Батьківська домівка, Хліб, Червона Калина.

Виділення змістовних груп необхідно нам для того, щоб отримати змогу

підрахувати частоту, з якою зустрічаються символи, поняття і образи,

які нас цікавлять в плані прищеплення відчуття національної

ідентичності, глибокої спільності всіх громадян

України, емоційної

-44-

прив’язаності до Батьківщини, до рідного народу. Одиницями підрахунку

в структурному аналізі виступають змістовно-понятійні сукупності,

змальовані нами у семи вище означених групах. З огляду на те, що

букварі несуть в собі, як ілюстративну, так і семантичну

інформацію, ми вважаємо за доцільне аналізувати як

ілюстрації у букварях, так і тексти в них. Якщо при контент-

аналізі текстової інформації особливих труднощів не виникало, то при

аналізі ілюстративної інформації, ми зіткнулися з наступною проблемою.

Адже, для визначення загальної сукупності змістовних символів у

ілюстраціях, нам довелося підраховувати не лише загальну кількість

ілюстрацій, але і розбивати великі за інформаційним навантаженням малюнки

на окремі сегменти, кожний з яких є відносно інформативно

незалежними від інших. Так, наприклад, якщо у букварі Чорної та

Грабара на с. 7 зображена мати з дітьми у національних костюмах на фоні

пшеничного лану, а на задньому плані зображене село з церквою і люди теж у

національних костюмах, то ми повинні виділити для аналізу

наступні сегменти ілюстрації:

1. Образи матері з дітьми – архетипічний образ, що символізує

Україну, як нашу спільну матір, і нас самих, як її

дітей.

2. Образ пшеничного лану, як ще один символ України, як

хліборобської країни.

3. Церква, як релігійний символ духовності нації.

4. Національні костюми, як витвір матеріальної культури нашого

народу, фактор національної ідентичності.

Тобто ми вже повинні розглядати цей малюнок не як одне ціле,

а як чотири одиниці для підрахунку загальної

сукупності. Якщо врахувати

цю особливість проведення контент-аналізу, то в усьому іншому він не

відрізняється від звичайної процедури: підрахунок загальної

сукупності

інформативних одиниць, підрахунок смислових образів, понять, символів,

що

-45-

нас цікавлять, виходячи з мети нашого дослідження, підрахунку частоти,

з якою ці смислові одиниці зустрічаються у загальній

сукупності. №

Результати нашого аналізу подано у двох таблицях. У Таблиці № 1 подано

результати аналізу по ілюстративному матеріалу, по Таблиці № 2 – по

семантичному. Номери стовпчиків відповідають номерам, під якими

букварі наведені нами на початку цього розділу. Рядок “Всього” дає

можливість побачити, яка сумарна доля матеріалу, що нас цікавить,

міститься у підручнику.

Таблиця №1.

Аналіз ілюстративної інформації.

| |1 |2 |3 |4 |5 |

| Україна |5/472 |1/496 |7/2.214 |25/581 |22/762 |

| |1,05% |0,2% |0,31% |4,3% |2,88% |

| | | | | | |

|Символи національної |3/472 |6/496 |27/2.214|22/581 |17/762 |

|культури духовні |0,63% |1,2% |1,21% |3,78% |2,23% |

|Символи національної |19/472 |98/496 |259/2.21|107/581|311/762|

|культури матеріальні |4,02% |19,75% |4 11,69%|18,41% |40,81% |

| Церква та релігія |10/472 |0/496 |46/2.214|28/581 |4/762 |

| |2,11% |0% |2,07% |4,81% |0,52% |

| Козацтво |0/472 |5/496 |24/2.214|12/581 |296/762|

| |0% |1% |1,08% |2,06% |38,84% |

| Історичні постаті |2/472 |4/496 |16/2.214|5/581 |10/762 |

| |0,42% |0,8% |0,72% |0,86% |1,31% |

| Архетипічні символи |22/472 |23/496 |37/2.214|49/581 |19/762 |

| |4,66% |4,63% |1,67% |8,43% |2,49% |

Всього: 12,89% 27,58% 18,75%

42,65% 89,08%

............................................................................

.............................................................

1. Див.: Дж. Мангейм, Р. Рич. Политология. Методы исследования. – М.,

1997. - С. 271-275.

-46-

Таблиця № 2.

Аналіз текстової інформації.

| |1 |2 |3 |4 |5 |

| Україна |6/2.434|14/2.61|42/3.837|67/4.75|16/3.40|

| |0,024% |2 |1,09% |2 1,4%|6 |

| | |0,53% | | |0,46% |

| | | | | | |

|Символи національної|5/2.434|31/2.61|58/3.837|93/4.75|58/3.40|

|культури духовні |0,02% |2 |1,51% |2 |6 1,7%|

| | |1,18% | |1,95% | |

|Символи національної |1/2.434|0/2 612|23/3.837|31/4.75|21/3.40|

|культури матеріальні |0,004% |0% |0,59% |2 |6 |

| | | | |0,65% |0,61% |

| Церква та релігія |0/2.434|0/2 612|7/3.837 |27/4.75|8/3.406|

| |0% |0% |0,18% |2 |0,23% |

| | | | |0,56% | |

| Козацтво |0/2.434|7/2.612|14/3.837|8/4.752|245/3.4|

| |0% |0,26% |0,37% |0,16% |06 |

| | | | | |7,2% |

| Історичні постаті |2/2.434|4/2.612|11/3.837|10/4.75|21/3.40|

| |0,008% |0,15% |0,28% |2 |6 0,61%|

| | | | |0,21% | |

| Архетипічні символи |36/2.43|25/2.61|19/3.837|75/4.75|19/3.40|

| |4 |2 |0,49% |2 |6 |

| |1,47% |0,95% | |1,57% |0,55% |

Всього: 1,53% 3,07% 4,51%

6,5% 11,36%

Проаналізуємо інформацію, наведену у таблицях, спочатку по

підручниках, потім по смислових групах.

Російськомовний підручник Вашуленко, Матвеєвої містить найменше

емоційно – чуттєво забарвленої інформації, яка б могла сприяти вихованню

почуття національної ідентичності, любові до Батьківщини. Здається, що він

не відповідає ти вимогам, які ми поставили перед початковою школою

в процесі політичної соціалізації.

Найбільше подібної інформації містить буквар для коригуючого розвитку

“Дубочок”. Це досягається, завдяки тому, що весь матеріал “Дубочка”

так чи інакше торкається теми козацтва. Дуже великий відсоток

одиниць – символів національної культури, - наслідок того, що

-47-

зображення козачка зустрічається буквально на кожній сторінці

“Дубочка”.

Львівські підручники містять більше текстової, семантичної інформації,

з тем, що нас цікавлять, у порівнянні з україномовним, офіційно

затвердженим букварем Скрипченко і Вашуленко. Проте, буквар Скрипченко і

Вашуленко доволі непогано оформлений ілюстративно (27,58% всіх ілюстрацій

так чи інакше присвячено національній тематиці).

Взагалі, як ми бачимо, текстова інформація, присвячена національній

тематиці займає відносно невеликий відсоток у порівнянні з загальним

обсягом інформації (як правило – до 5%). Це легко зрозуміти, букварі

(крім російськомовного) містять значний відсоток ілюстративної

інформації національно-патріотичного характеру, а надмір текстів,

присвячених Україні і українській культурі, може набриднути дітям і

навіть викликати відразу до цих тем.

Відмітимо, що такий важливий момент, як релігія, займає дуже

незначний відсоток: навіть у Львівських підручниках він займає не

більше 4% ілюстрації та 0,5% текстів. На нашу думку, релігійному

вихованню, як дуже впливовому засобу формування моральних якостей,

слід приділяти більшу увагу. Також можна побачити, що архетипічні

символи, після символів національної матеріальної культури, впевнено

займають друге місце за обсягом у ілюстративній частині підручника.

Який загальний висновок ми можемо зробити? В букварях для

молодших класів дійсно присутні ті елементи цілеспрямованого впливу

політичної соціалізації, які спрямовані на виховання у дітей відчуттів

національної ідентичності і любові до Батьківщини, які виступають

передумовою виникнення на більш пізніх вікових етапах розвитку почуттів

соціальної солідарності та соціальної довіри, які в свою чергу сприяють

формуванню громадянського суспільства, як необхідної умови і передумови

розвитку демократичної, соціальної, правової держави; а також

містять

-48-

мінімально необхідний (виходячи з вікових психологічних та

розумових

особливостей розвитку молодших школярів) інформативно-освітній компонент,

що сприятиме свідомому включенню особистості в політичну систему

суспільства, політичні відносини у майбутньому.

-49-

Висновки.

Таким чином наша робота підійшла до кінця. Спробуємо коротко

перелічити результати наших теоретичних міркувань і практичних

досліджень.

По-перше, ми проаналізували процес політичної соціалізації

молодших школярів. Ми дійшли висновку, що можливості цілеспрямованого

впливу в процесі політичної соціалізації обмежені через велику кількість

факторів стихійного характеру, що впливають на цей процес. В ході

початкової освіти ми можемо лише закласти певні основи ідеологічного та

емоційно-психологічного компонентів політичної свідомості. Також ми

окреслили коло тих труднощів, з яким нам доведеться зіткнутись у процесі

політичної соціалізації молодших школярів.

По-друге, проаналізувавши вікові особливості молодших школярів,

ми з’ясували, що наші можливості у цьому процесі щодо інформативного,

пізнавального компоненту обмежені. І більшу увагу слід звертати на

непрямі методи політичної соціалізації, орієнтовані на закладення

заздалегідь визначеного емоційно-психологічного компоненту.

По-третє, ми спробували підійти до розв’язання наступної проблеми:

проблеми оптимального вибору моделі політичної культури для

громадянина України і члена громадянського суспільства, елементи якої

ми і будемо закладати в свідомість молодших школярів. Ми дійшли

висновку, що цією моделлю є тип громадянської політичної культури,

визначений і досліджений Г. Алмондом та С. Вербою, збагачений

почуттям патріотизму, любові до України.

Четверте. Ми визначили, що громадянську політичну культуру не

можна прищепити шляхом освіти, навіть цілеспрямованої (стати носієм

громадянської культури можна лише в наслідок впливу дуже

великої

-50-

кількості зовнішніх і внутрішніх факторів). Єдине на чому варто зупинитись

у процесі освіти – так це на вихованні відчуття спільної політичної

ідентичності, яка б містила загальну емоційну прив’язаність до рідної

землі, тісно пов’язану з почуттям ідентичності і спорідненості з

іншими громадянами. Слід зосередити свої зусилля на прищепленні об’єднуючих

громадян символів і системного відчуття, відчуття спільної відповідальності

і спільної історичної долі. У молодшій школі цього доволі легко

можна досягти шляхом свідомого національного виховання, виховання і

навчання на базі української національної культури, традицій,

символів, героїчного минулого українського народу, спільних надбань у

творчому розвитку нації.

Врешті-решт ми дослідили, яким чином дане завдання вирішується у

сучасних українських підручниках для початкової школи. Нами було

проведено структурний контент-аналіз п’яти букварів, за якими навчаються

молодші школярі м. Миколаєва. Результати аналізу подано у дипломній

роботі у вигляді двох таблиць. Деякі висновки з аналізу подано нами у

четвертому розділі. У цих висновках ми притримувались позитивної,

а не нормативної оцінки отриманих даних.

Вважаємо, що практична цінність нашого дослідження полягає в

систематизації теоретичної інформації про процес політичної соціалізації

молодших школярів; визначенні можливого типу політичної культури, до

формування якого ми маємо прагнути; в визначенні того, які конкретні

шляхи прищеплення громадянської політичної культури слід застосовувати;

і – в тому, що ми, здається, першими, здійснили конкретний аналіз

інформації, що міститься в наших підручниках. Гадаємо, що

систематизована нами інформація знайде свого адресата, посприяє розвитку

проблематики громадянської освіти в Україні.

-51-

Використана література.

1. Беденко М.В. Держава та конституція очима дитини. – Вінниця,

1997.

2. Борисов Л.П. Политология. – М., 1996.

3. Борцов Ю.С., Коротец И.Д., Шпак В.Ю. Политология в вопросах и

ответах. – Ростов-на-Дону, 1998.

4. Вашуленко Н.С., Матвеева А.Н., Назарова Л.К., Скрипченко Н.Ф.

Букварь.– К., 1998.

5. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий

аспекти / Ігнатенко П.Р. та ін. – К., 1997.

6. Гаджиев К.С. Политическая наука. – М., 1996.

7. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: Теорія та історія. – К.,

1995.

8. юююю

9. ….

10. К

11. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Учителю – о психологии детей

шестилетнего возраста. – М., 1988.

12. Луцик Д.В., Праць М.М., Савшак А.С. Буквар. – Львів, 1998.

13 Дж. Мангейм, Р. Рич. Политология. Методы исследования. – М.,1997.

14 Мошер Р., Кенни Р., Гаррод Э. Воспитание гражданина:

демократические школы. – М.,1996.

15 Особенности психического развития детей 6-7-летнего возраста / Под

ред. Д. Эльконина, А. Венгера. – М., 1988.

16 Пірон Дж. Глобальна революція та потреба у громадській освіті у

колишньому радянському блоці. – К.,1995.

17 Політологія: Посібник для студентів / За ред. О.В. Бабкіної. – К.,

1998.

18 Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботу з

першокласниками. – К., 1998.

19 Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К., 1997.

20 Сафонова О.М. Буквар “Дубочок”: Пробний підручник для 1 класу

загальноосвітніх шкіл колекційного спрямування. - К., 1997.

21 Скрипченко Н.Ф., Вашуленко М.С. Буквар: Підручник для 1 класу

чотирирічної і трирічної початкової школи. – К., 1999.

22 Чорна М., Грабар Д. Буквар. – Львів, 1993.

23 Алмонд Г. Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии

// Полис. – 1992. - №4.

24 Гаджиев К.С. Политическая культура: концептуальный аспект // Полис.

– 1991. - № 6.

3. 20 Сафонова О.М. Буквар “Дубочок”: Пробний підручник для 1 класу

загальноосвітніх шкіл колекційного спрямування. - К., 1997.

4. 19 Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К., 1997.

5. 18 Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботу з

першокласниками. – К., 1998.

6. 17 Політологія: Посібник для студентів / За ред. О.В. Бабкіної. –

К., 1998.

7. 14 Мошер Р., Кенни Р., Гаррод Э. Воспитание гражданина:

демократические школы. – М.,1996.

8. 13 Дж. Мангейм, Р. Рич. Политология. Методы исследования. –

М.,1997.

9. 16 Пірон Дж. Глобальна революція та потреба у громадській освіті у

колишньому радянському блоці. – К.,1995.

10. 26 Ігнатенко П., Крицька Л. Конституція України – громадянське

виховання учнів // Початкова школа. – 1997. – №1.

11. 31 Шапиро И. Демократия и гражданское общество // Полис. – 1992. -

№4.

12. 23 Алмонд Г. Верба С. Гражданская культура и стабильность

демократии // Полис. – 1992. - №4.

13. 32 Щербинин А. И. “С картинки в твоём букваре… ” // Полис. –

1994. - №5.

1. 29 Уайт П. Виховання громадянської мужності // Рідна школа. –

1997. - № 5.

2. 28 Скиба В. Суспільствознавчі дисципліни: концепція викладання //

Рідна школа. – 1997. - № 9.

3. 30 Чернишов О. Національне виховання: науково-методичне забез-

печення // Рідна школа. - 1997. - № 12.

4. 25 Головаха Є., Пухляк В. Політична соціалізація в

посткомуністичній Україні // Політична думка. – 1994. - № 2.

5. 27 Колесников С. Человеческие измерения демократии // Свободная

мысль. – 1991. - № 16.

6. 24 Гаджиев К.С. Политическая культура: концептуальный аспект //

Полис. – 1991. - № 6.

7. 11 Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Учителю – о психологии детей

шестилетнего возраста. – М., 1988.

8. 15 Особенности психического развития детей 6-7-летнего возраста /

Под ред. Д. Эльконина, А. Венгера. – М., 1988.

Страницы: 1, 2, 3