Диплом: Удосконалення обліку праці та її оплати

Диплом: Удосконалення обліку праці та її оплати

Зміст

Вступ

.............................................................................

.................................

I.Огляд літератури

.............................................................................

...................

II.Організаційно-економічна характеристика господарства ........

III.Стан і шляхи удосконаленя обліку та аудиту праці і її оплати

3.1. Економічна характеристика обєкту обліку та його завдання ...

3.2. Форми, системи та види оплати праці ..............

3.3.Організація первинного обліку праці та її оплати .......

3.4. Узагальнення та групування даних обліку праці ........

3.5. Облік розрахунків допомоги по тимчасовій непрацездатності

та щорічних і додаткових відпусток ..............

3.6. Утримання із заробітної плати ................

3.7. Синтетичний та аналітичний облік праці та її оплати ........

3.8. Аудит обліку праці та її оплати .............. ...

IV.Удосконаленя обліку праці та її оплати :

4.1. Удосконалення обліку праці та її оплати в Україні ..........

4.2. Удосконаленя обліку праці та її оплати в Іванівській ДСС .....

Висновки та пропозиції ..........................

Список використаної літератури

......................................................................

Додатки

Вступ

Агропромисловий комплекс представляє собою сукупність галузей народного

господарства, які організаційно і економічно об'єднані спільною метою для

вирішення продовольчої потреби. Головним завданням АПК є досягнення стійкого

зростання виробництва сільськогосподарської продукції, надійне забезпечення

країни продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, об'єднання

зусиль всіх галузей АПК для одержання високих кінцевих результатів.

Основною провідною галуззю АПК є сільське господарство – первинне джерело

незамінних видів продукції і життєвих благ людини. Продукція галузей

рослинництва і тваринництва не може бути замінена іншою і не відтворюється у

інших сферах агропромислового комплексу. Тому сільське господарство є

центральною ланкою, що зв'язує відповідні галузі в єдине ціле і формує АПК.

Як постачальник незалежної сировини для переробної промисловості і споживач

великого обсягу промислової продукції воно значною мірою визначає темпи

розвитку всіх галузей агропромислового комплексу.

Основні завдання сільського господарства – забезпечити інтенсивний розвиток і

підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва і

підвищення якості продукції, повне задоволення потреб населення в продуктах

харчування і промисловій сировині.

Для здійснення виробничої діяльності кожне сільськогосподарське підприємство

повинне мати в необхідних розмірах оборотні засоби. Оборотні засоби в

господарстві здійснюють безперервний кругообіг, із грошової форми вони

переходять в товарну, з товарної – у виробничу, а потім знову у товарну та

грошову.

Оскільки кругообіг відбувається безперервно, то і засоби господарства

одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу. А звідси, в господарстві

постійно повинні бути в наявності повний запас оборотних засобів, в тому

числі й малоцінні та швидкозношувані предмети.

В умовах ринкової економіки значна роль відводиться бухгалтерському обліку,

без знання якого неможливо керувати підприємством.

Бухгалтерський облік в сільському господарстві призваний давати необхідні

відомості про хід виробничих процесів, по виконанню планових завдань, сприяти

укріпленню господарського розрахунку, росту рентабельності, підвищенню

ефективності і покращенню якості роботи. Бухгалтерський облік фіксує всі

зміни, виникаючі в постачальницькій, виробничій та збутовій діяльності, тобто

дає необхідну інформацію про кругообіг засобів та процеси розширеного

відтворення в сільськогосподарських підприємствах. Всі виникаючі зміни в

господарській діяльності підприємств реєструються в бухгалтерському обліку з

метою активного впливу на поліпшення їх роботи. Бухгалтерський облік є

складовою частиною системи управління виробництвом. Він необхідний для

інформаційного забезпечення системи управління, причому на всіх її рівнях

облікова інформація займає вище 80% у загальному обсязі економічної

інформації в сільському господарстві. Саме дана інформація складає основу для

інформаційного забезпечення системи управління сільськогосподарським

підприємством.

Контрольна функція бухгалтерського обліку особливого значення набуває в

теперішній час, коли відбувається реформування аграрного сектору економіки,

реформування самого бухгалтерського обліку, затвердження нових стандартів та

нормативно-правових актів, всюди запроваджуються економічні методи впливу на

якість роботи підприємств. Це означає, що бухгалтерський облік не тільки

повинен сигналізувати про нераціональність використання ресурсів, відхилення

у виконанні плану, але й шляхом відповідної організації облікової

інформаційної служби, призваний забезпечити недопущення цих негативних явищ.

Серед факторів сільськогосподарського виробництва (праця, земельні угіддя,

засоби і предмети праці) вирішальне значенння належить трудовій діяльності

людини. В свою чергу рівень ефективності праці колективу, виробничого

підрозділу, окремого працівника залежить від повноти використаня фактора

мотивації праці, важливими складовими якого є розмір оплати праці, тісно

пов’язане з наслідками праці матеріальне стимулюваня, участь у розподілі

результатів господарської діяльності.

Організаційно-правові та економічні основи оплати праці в умовах переходу до

ринку викладені в законах України, Кодексі законів про працю України,

Положеннях (стандартах) та інших нормативно-правових актах.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників,

сприяючи зростаню продуктивності праці, поліпшеню якості роботи, підвищеню

ефективності суспільного виробництва і піднесеню на цій основі матеріального

і культурного рівня життя трудящих, зміцненю трудової дисципліни і

поступовому перетвореню праці на благо суспільства в першу життєву потребу

кожної працездатної людини.Це сприяло вибору теми дипломної роботи : „Стан і

шляхи удосконалення обліку та аудиту праці і її оплати в Іванівській

дослідно-селекційній станції Охтирського району Сумської області ”.

Досліджуючи цю тему у своєму господарстві я мала нагоду оцінити всі позитивні

і негативні сторони по обліку праці і її оплати. Вихідними матеріалами для

дослідженя є : Закони України, законодавчі акти України, річні, фінансові та

статистичні звіти, нормативні документи тощо.

1. Огляд літератури

Сучасні процеси політичної і економічної перебудови України свідчать про те,

що серед багатьох проблем, які потребують радикального вирішення, бо є

найбільш гострими і суперечливими, є проблеми реформування аграрного сектору

і, в першу чергу, земельних відносин. На відміну від всіх інших об'єктів

суспільних відносин земля в її природно-продуктивних та територіальних

функціях є універсальним фактором суспільного відтворення і виконує багато

важливих функцій життєзабезпечення людини.

Виходячи з цього, вся сукупність проблем як соціально-економічного розвитку

взагалі, так і аграрного сектору, зокрема земельних відносин, слід розглядати

крізь призму людського життя, людини, її особливого погляду на події

сучасного і минулого з урахуванням всього історичного досвіду.

Територія України складає 60,3 млн. га, з них сільськогосподарські угіддя

займають 41,8 млн. га, в тому числі рілля – 32,7 млн. га. За різними

оцінками, Україна має від 8 до 15 % світових запасів чорноземів, що

становлять найбільш родючу частину оброблюваного ґрунту.

Зараз, коли в Україні проголошений курс реформ, у тому числі, в аграрній

сфері, незайве оглянутися назад для того, щоб на прикладах минулого

історичного досвіду оцінити сучасні події, правильність обраного курсу,

методів його реалізації.

Одним з важливих завдань реформуваня економіки України є трансформація

аграрного сектора, де необхідно вирішити комплекс економічних, соціальних,

майнових і земельних проблем.

Робота щодо реформ проводилась у нашій країні протягом кількох останіх років.

За цей час було спробувано кілька підходів до реструктуризації

сільськогосподарських підприємств, основні риси якої знайшли відображення в

Указі Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискореня реформуваня

аграрного сектора економіки» [3].

Реформування бухгалтерського обліку в Україні потрібно розглядати, як

обов’язковий, організований і контрольований державою захід щодо приведення

діючих систем обліку в різних галузях економічної діяльності у відповідність

до вимог ринкового середовища. Воно передбачає досягнення такого стану

обліку, який сприяв би послабленню кризових явищ, мінімізував їх вплив на

стабільність економіки підприємницьких структур та забезпечував розвиток

ефективного менеджменту.

П.Т. Саблук вважає, що минуле десятиліття стало переломним у долі

українського села, відкривши нову сторінку в його історії. Проте зроблене –

це лише початок. Завдання аграрної реформи полягає в тому, щоб відкрити

максимально широкий простір для задіяння внутрішніх ресурсів галузі,

пов'язаних з потенціалом приватної власності і ринковими механізмами [50].

В.А. Ющенко зауважив, що окремий підхід, який було сприйнято Урядом як

потрібний і невідкладний крок – це радикальне посилення в кілька разів (2,7

рази) фінансування селекційної і племінної роботи. Переконані, що ця робота

може дати позитивні результати в найближчі роки [38].

Великого значення набув Закон України «Про підприємництво» від 07.02.91 р.,

в який в подальшому були внесені зміни та доповнення [10]. У цьому ж році

також був затверджений Закон України «Про підприємства в Україні» від

27.03.91 р. із змінами і доповненнями [11].

З 1 січня 2000 року розпочався новий відлік в українському бухгалтерському

обліку. Саме з цієї дати набув чинність перший в історії України Закон

України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від

16.07.1999 року № 996 – XIV. Цей закон спирається на реально існуюче

економіко-правове середовище, він ввібрав в себе все те, що пройшло перевірку

часом і виправдало себе, в ньому були враховані реальні традиції [4].

Цей Закон України чітко визначив, що метою ведення бухгалтерського обліку

та складання фінансової звітності є наданя користувачам повної, правдивої та

неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та

рух грошових коштів підприємства для прийняття рішень.

В.Б. Моссаковський – провідний науковий співробітник Інституту аграрної

економіки УААН вважає, що з виходом закону "Про бухгалтерський облік і

фінансову звітність в Україні" виникли важливі проблеми, пов'язані з

перебудовою облікової політики на рівні держави. В першу чергу це стосується

перебудови звітності. На відміну від раніше існуючої ієрархічної системи

звітності, яка узгоджувалася на рівні Кабінету Міністрів України, відповідних

міністерств, відомств і комітетів, зокрема статистичних органів, зараз

законодавчо закріплена лише фінансова звітність , окремі форми якої і раніше

теж практично подавалися підприємствами, але, по суті справи, поставила під

сумнів існування всіх інших форм [33].

В.С. Білоусько зауважив, що у вирішенні проблем, пов'язаних з реформуванням

нової організаційної структури сільськогосподарського виробництва виключне

значення має науково обґрунтована організація бухгалтерського обліку.

Реформування системи бухгалтерського обліку і фінансової звітності,

необхідної як зовнішнім, так і внутрішнім користувачам, є складовою частиною

заходів, орієнтованих на запровадження економічних відносин ринкового

спрямування [35].

Одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є

послідовність, тобто постійне із року в рік застосуваня підприємством обраної

облікової політики.

Облікова політика підприємства – це сукупність принципів, методів і процедур,

що використовується підприємством для складання і подання фінансової

звітності [4].

Формування облікової політики – важливий етап у діяльності підприємства,

оскільки від прийнятих облікових оцінок залежить фінансовий результат

підприємства. На жаль, сьогодні формування облікової політики не приділяється

особливої уваги.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику, обирає форму

бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу

реєстрів та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад,

встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність

в Україні», та з урахуваням особливостей діяльності підприємства і технології

обробки облікових даних тощо.

В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципи питаня

організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до формування

необхідно підходити дуже відповідально, адже від того, які облікові оцінки

обрані підприємством, залежать об’єктивність і точність розкриття інформації

у фінансовій звітності [48].

Чинним законодавством визначено правове поле з організації оплати праці, в

тому числі і для новоутворюваних суб’єктів господарювання на селі.

Базовим питанням оплати праці є Закон України «Про оплату праці» від

10.07.2003 р . №1086-IV. Цим Законом визначено, що заробітна плата – це

винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або

уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [5].

Статтею цього Закону визначено, що держава здійснює регулюваня оплати праці

працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру

мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Б.С.Стичинський, І.В.Зуб, В.Г.Ротань у своїй книзі зібрали коментарі всієї

системи законодавства України про працю. За основу при визначенні структури

книги було взято Кодекс законів про працю України [41].

Визначення механізму функціонування системи загальнообов’язкового державного

пенсійного страхування, перерахунку і виплати пенсій Пенсійним фондом, а

також порядок формування накопичувального Пенсійного фонду зазначено у Законі

України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуваня» від 09.07.

2003 р. № 1058-IV [6].

Органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб і

персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і

забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку

відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального

фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій

використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних

осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів [44].

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на

випадок безробіття» від 02.03.2000 р. встановлює види забезпечення і

соціальних послуг, наданих у порядку соціального страхування [7].

Усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником або

уповноваженим ним органом від нещасних випадків і професійних захворювань.

Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються

законодавством : Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне

страхуваня від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,

які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. із змінами та

доповненнями [8, 22] і колективним договором (угодою, трудовим договором)

[17].

22.05.2003 р. Було прийнято Закон України «Про податок на доходи з фізичних

осіб», яким запропоновано нову концепцію оподаткування доходів громадян, що

суттєво відрізняється від чинного нині порядку оподаткування. Насамперед

можна зазначити такі моменти :

- зниження ставок оподаткування і запровадження єдиної ставки замість діючої

нині прогресивної шкали, розширення бази оподаткування.

- запровадження податкового кредиту, особливі порядки обкладання податком

доходів, отриманих від проведення окремих видів операцій [9].

У своєму коментарі до цього Закону України Олена Габрук писала , що у законі

введено низку нових термінів, що не тільки надають йому європейського

колориту, а й привносять нововведення в порядок обчислення об’єкта

оподаткування. Тема зниження податкового навантаження на доходи громадян уже

кілька років активно обговорювалася як у законодавчих колах, так і

громадянами України. При цьому ми в черговий раз дивилися на східного сусіда

– Росію, де на цей час вже діяв 13-відсотковий прибутковий податок. Тому в

нашій країні також прийнято на період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р.

установити єдину ставку – 13% (п.22.3 ст.22 Закону), з 01.01.2007 р. – 15%

(п.7.1. ст.7 Закону) [ 46].

Трудовим кодексом України глава 3 стаття 167 передбачено право кожного

працюючого на відпочинок [2].

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також

оплачуваної щорічної відпустки , встановленням скороченого робочого дня щодо

окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та

оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови

здійснення цього права визначаються Законом України.

Надання відпусток регулююється Законом України «Про відпустки» від

15.11.1996 р. №504/96-ВР з наступними змінами і доповненнями [ 12, 18 ].

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових

відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм

власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за

трудовим договором у фізичної особи [40].

Закон України «Про державний бюджет України на 2003 рік» було змінено і

доповнено , у зв’язку з цим запроваджено з 1 грудня 2003 року новий розмір

мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць [13].

У своїй статті старший науковий співробітник НДІ соціально-трудових відносин

Міністерства праці та соціальної політики України І.Ломанова писала про

сутність і роль мінімальної заробітної плати в ринковій економіці. Вона

наголошувала, що нині в України сталася така економічна ситуація, за якої ні

держава, ні значна кількість підприємств, крім монополістів, не в змозі

підвищувати не лише заробітну плату взагалі, а навіть і мінімальну. На її

думку, слід відмовитися від концепції, за якої мінімальна заробітна плата

виконує функцію інструмента макроекономічної політики регулювання структури і

динаміки всієї заробітної плати в країні і перейти на концепцію мінімального

базового рівня, не пов’язуючи мінімальні ставки оплати праці, регулювання

структури і динаміки загальної заробітної плати, а також нарахування різного

роду соціальних і компенсаційних виплат з мінімальної заробітної плати [37].

27.11.2003 р. Було прийнято Закон України «Про державний бюджет України на

2004 рік» № 1344-IV [14]. Майже на протязі всього 2004 року мінімальна

заробітна плата буде залишатися на рівні 205 грн.. І тільки з 1 листопада (

якщо нічого не зміниться) підприємствам необхідно буде оплачувати зроблену

працівниками місячну, погодинну норму праці (об’єм робіт) виходячи з розміру

237 грн. [39] .

Також важливу роль відіграє Закон України «Про оподаткування прибутку

підприємств » з наступними змінами та доповненнями [15].

Обєкт оподаткуваня – прибуток підприємства звітного податкового періоду, який

визначається як різниця між валовим доходом, валовими витратами та

амортизацією. Згідно Закону України «Про систему оподаткування» в п.5.6

ст.5 «Витрати на оплату праці» визначено, що до валових витрат матеріальна

допомога не включається, звільнена відповідно чинного законодавства від

обкладання прибутковим податком, тобто в межах прожиткового мінімуму для

працездатної особи – 365 грн. [45].

Також слід згадати про нарахування , виплат та обліку оплати праці, які мають

проводити згідно з чинним законодавством, нормативними та інструктивними

матеріалами, які регулюють трудові відносини.

Велику увагу слід звернути на Закон України «Про аудиторську діяльність» від

22.04.93 р.. Контроль за правильністю розрахунків оплати праці й віднесення

її на відповідні рахунки бухгалтерського обліку є одним із основних завдань

аудиторської перевірки [16].

Останніми роками проведено велику роботу зі створення системи належного

аудиту у галузі підготовки кадрів, регламентації професійних обов’язків, прав

і відповідальності аудиторів згідно з прийнятими окремими законодавчими

актами й національними нормативами аудиту, професійного контролю якості

роботи аудиторів [32].

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні

документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Порядок

документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складання

документів регламентується Положенням про документальне забезпечення записів

у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України

[24].

Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні» затверджено П(с) БО 26 «Виплати працівникам», схвалене

Методологічною радою з бухгалтерського обліку Міністерства Фінансів України,

який набув чинності з 1 січня 2004 року.

П(с) 26 визначає методологічні засади формуваня в бухгалтерському обліку

інформації про виплати ( у грошовій і негрошовій формі) за роботи, виконані

працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми Положеня (стандарту) 26 «Виплати працівникам» застосовуються

роботодавцями – підприємствами, організаціями, іншими юридичними осо-бами

незалежно від форм власності ( крім бюджетних установ) [25].

Визначення заробітної плати працівникам за час відпусток та компенсації за

невикористані відпустки здійснюється відповідно до Порядку обчислення

середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів

України від 08.02.1995 р. №100 з наступними змінами і доповненнями [21]; та

Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат

за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим

постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 [20].

На виконання програми реформування системи бухгалтерського обліку із

застосуванням міжнародних стандартів наказом Міністерства Фінансів України

від 30.11.99 р. № 291 затверджено новий План рахунків бухгалтерського обліку

та Інструкцію про його застосування [26, 27].

Новою методологією передбачається використання інших рахунків, яких не було в

старому Плані: для обліку інших необоротних матеріальних активів,

відстрочених податкових активів і зобов'язань, додаткового, вилученого і

неоплаченого капіталу, а також рахунків для обліку витрат, доходів і

фінансових результатів за видами діяльності витрат за економічними елементами

[].

Петро Хомин у своїй статті наголошує на переваги й недоліки плану рахунків.

На його думку, перевагою є те, що відпала потреба у складній методиці

виведення сальдо за активно-пасивними рахунками обліку. Це стало можливим

внаслідок введеня субрахунків [51].

З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у

бухгалтерському обліку первинних документів керівником господарства

встановлюється графік документообороту, який повинен забезпечити оптимальну

кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожний первинний

документ, сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контролю функцій

обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації [23].

Графік документообігу повинен сприяти покращенню всієї роботи на

підприємстві. Виконання всіх вимог до технолошічних аспектів організації

бухгалтерського обліку дозволить підприємствам розробити чітку та діючу

систему технологічної обробки облікової інформації [47].

Українські підприємства з 2000 року застосовують національні стандарти

бухгалтерського обліку, перелік яких визначено Программою реформування

бухгалтерського обліку в Україні. Методологія обліку, яка знайшла своє

відображення в нормативних документах і опирається на вимоги Міжнародних

стандартів бухгалтерського обліку, значно відрізняється від попередньої.

Отриманий досвід дав змогу внести ряд суттєвих змін як до визначення сфери

їх застосуваня (кола галузей та організаційно-правових форм підприємств) так

до уточнення методології й методики обліку, що запроваджено Положенями

(стандартами) бухгалтерського обліку в нормативно-правових та економічних

умовах України [38].

На погляд Світлани Зубілевич, найбільш важливим результатом набутого досвіду

є рішення застосувати принципи Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку

на всіх без винятку підприємствах з урахуванням їх участі в операціях на

ринках капіталу та обсягів діяльності [52].

При обговоренні на сесії народний депутат України Білоусова І. підкреслила,

що впровадження національних стандартів, орієнтованих на міжнародні стандарти

фінансової звітності не означає демонтаж існуючої системи бухгалтерського

обліку, система бухгалтерського обліку в Україні в методологічному аспекті в

цілому себе виправдала і немає потреби її руйнувати, відхиляючи позитивні

форми та методи ведення обліку. Як відомо, програма реформування

бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів проголосила

важливим аспектом нормативного забезпечення збереження стабільності розвитку

системи бухгалтерського обліку і створення належних умов для послідовного і

раціонального здійснення функцій, які притаманні бухгалтерському обліку [30].

Багато статей розглядає суть, значення та удосконаленя обліку праці та її

оплати.

У своїй книзі М.Ф.Огійчук поглиблено розкриває суть бухгалтерського обліку з

питань оплати праці, обліку праці, стан розрахунків з працівниками в сучасних

ринкових відносинах [ 31 ].

Автор Сировец В.П. в своїй роботі детально досліджує стан обліку розрахунків

по оплаті праці і поглиблено вказує на недоліки в ведені обліку оплати праці

в сільськогосподарських підприємствах. У його книзі дано весь перелік

первинних документів, регістрів синтетичного і аналітичного обліку. [ 36 ].

В статті «Реформування оплати праці» автори А.Н.Никифоров і А.Н.Лубков

піднімають питаня про головну ціль реформи. Головна ціль в політиці

заробітної плати в наш час – її значне підвищення, реформування її рівня на

принципі ціни робочої сили, дозволяючи працівнику задовольняти необхідні

матеріальні і духовні потреби. При підвищенні реального розміру заробітної

плати необхідно було б враховувати зростаючі соціальні видатки, а саме

житлово-комунальні, медицинські та інші послуги соціальної сфери [29].

Монографія Н.І.Дорош охоплює широкий діапазон найважливіших проблем аудиту,

розкриває їх із позицій позитивного світового досвіду. Автор висвітлює

основні аспекти методології та організації аудиту в Україні, розглядає

світовий досвід, вносить власні оригінальні пропозиції щодо удосконаленя

методики аудиторської перевірки й аналізує напрямки розвитку аудиторської

діяльності в нашій країні [42].

Все більшого значення в сучасних умовах набуває впровадження автоматизації

бухгалтерського обліку. Панченко Л.Г. приділяє велику увагу вивченню

автоматизованої форми обліку бухгалтерської інформації. В своїй статті вона

зазначає, що ЕОМ використовують не тільки для опрацювання, а й для збирання

облікової інформації, що дає змогу автоматизувати весь процес бухгалтерського

обліку [49].

Автоматизація обробки інформації на сільськогосподарських підприємствах

дозволяє підняти рівень організації праці в сфері управління, дає можливість

значно зменшити витрати часу на обчислення і розрахунки, а також створює

умови для підвищення продуктивності праці. Автоматизація сприяє впровадженню

раціональних форм первинних документів, підвищенню оперативності та

достовірності інформації [54].

Загалом стан автоматизації бухгалтерського обліку на сільськогосподарських

підприємствах, можна оцінити як незадовільний. Основні причини цього – це

неадаптованість комп’ютерних програм до вимог сільського господарства,

недостатність коштів у сільськогосподарського підприємства та проблем із

навчанням кадрів [53].

Досить вагомими причинами, що гальмують розвиток комп’ютеризації сільського

господарства, є значна вартість вже існуючих, хоч і не досконалих програм та

бідність сільськогосподарських підприємств. Сьогодні ні сільськогосподарські

підприємства, ні розробники програм забезпечення не готові до комплексної

комп’ютеризації бухгалтерського обліку в сільському господарстві. А тому цю

проблему необхідно вирішувати поступово, в кілька етапів [43].

Отже, підсумовуючи все раніше сказане, бачимо, що сучасний стан вітчизняного

бухгалтерського обліку в Україні характеризується широкими та глибокими

процесами переходу на застосування міжнародних стандартів, за якими мають

відображатись не лише суто господарські операції, а й ведення обліку стану

активів, капіталу, зобов'язань, доходів і витрат. Тобто бухгалтерський облік

стає не простим відображенням операції, а відображенням економічних наслідків

діяльності підприємства в цілому [34].

II. Організаційно-економічна характеристика Іванівської

дослідно-селекційної станції

Іванівська дослідно-селекційна станція найстаріша серед дослідних установ

нашої країни. Організована вона була в 1897 році на базі дослідного поля

цукрозаводчика П.І. Харитоненка. З перших днів стація існувала як дослідна

установа по культурі цукрового буряку і займалась вивченням використання

добрив, обробки ґрунту, посіву, догляду за рослинами.

В 1909 році на станцію була покладена задача по забезпеченню цукрових заводів

маточним насіннєвим матеріалом цукрового буряку, в зв'язку з чим виникла

необхідність організації селекційної роботи.

Сортовиведення було почато по двом культурам – цукровому буряку та озимій

пшениці, а пізніше – по вівсу та яровій пшениці.

Роботи станції скоро стали широко визнані, чому сприяли щорічні агрономічні

з'їзди в Сумах і публікації рефератів про ці з'їзди.

Почата робота по селекції цукрового буряку йшла досить успішно і вже в перші

роки були одержані позитивні результати, які доводять те, що в умовах України

селекція дає якісніші матеріали, ніж за кордоном.

Іванівська дослідно-селекційна станція з 1958 р. веде самостійну роботу по

створенню цукрового буряку з однонасіннєвими плодами. За останні десятиріччя

колективом селекціонерів станції було виведено і передано в виробництво такі

сорти цукрового буряка:

- Іванівський 1745 покращений (автори

Вишневський Г.П., Лободин К.І., Гузь Є.П.), районований в Сумській і

Луганській областях.;

- Гібридний сорт 1745 покращений

Верхнячська 031 (автори Вишневський Г.П., Гузь Є.П.,Калайда Д.І., Лободин

К.І., Кузьменко Т.А.), районований у Харківській області:

- Іванівський однонасіннєвий 5 (автори

Вишневський Г.П., Гузь Є. П., Кузьменко Т.А.), районований у Криму.

Робота по селекції озимої пшениці, як однієї з головних зернових культур,

почата з 1909 року.

В останні десятиріччя станція виявила перспективні сорти пшениці: зимостійкий

сорт Лютесценс 317, стійкий до полягання сорт Іванівська 13, Безоста 1 та ін.

Впровадження нових сортів селекції Іванівської ДСС і посів покращеним елітним

насінням в господарствах зони діяльності станції забезпечує прибавку врожаю

зернових культур в середньому на 2-3 ц, цукрового буряку – 8-10 ц з гектару.

Економічна ефективність впровадження покращеного елітного насіння,

впровадження нових сортів іванівської станції наведено в таблиці 2.1.

2.1. Економічна ефективність впровадження нових сортів селекції ІДСС в зоні

її діяльності

Іванівська дослідно-селекційна станція розміщена в Охтирському районі

Сумської області, на водорозділі рік Ворскли і Мерли.

В зону діяльності станції входять райони: Охтирський, Великописарівський,

Тростянецький, Лебединський, Краснопільський.

Місцевість біля метеорологічної станції рівнинна. Висота 180 м над рівнем моря.

Для клімату району Іванівської дослідно-селекційної станції характерна

холодна і сніжна зима. Літо тепле з дощами ливневого характеру. Весна з

інтенсивно наростаючим потеплінням, яке переривається поверненням холодів і

сухістю повітря при східних вітрах. Осінь характерна поступовим похолоданням

з поверненням тепла при ясній тихій погоді.

Крім дослідницької роботи, станція займається і виробничою діяльністю. Так,

станція вирощує елітні та суперелітні сорти всіх районованих зернобобових

культур і цукрового буряку.

2.2. Динаміка показників розміру Іванівської ДСС,

2001-2003 роки

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6