Диплом: Удосконалення обліку праці та її оплати

може перевищувати :

КТУ = 2,0 = ( 1 + 0,5 + 0,25 + 0,25 ).

Мінімальна величина КТУ з урахуванням всіх знижуючих факторів для окремих

членів бригади може бути :

КТУ = 0 = ( 1 – 0,5 – 0,25 – 0,25 ).

Тобто :

, де

КТУ – коефіцієнт трудової участі ;

КБ – базовий коефіцієнт ;

КН – значення показників, підвищуючих коефіцієнт ;

КС – значення показників, понижуючих коефіцієнт .

КБ _ при розподіленні колективної премії найчастіше береться за 1.

З урахуванням КТУ розподіляється :

- тарифна заробітна плата, що визначається пропорційно тарифній ставці і

фактично відпрацьованому часу кожним робочим ;

- відрядний приробіток ( сверхтарифна частка заробітної платні, що

з’являється за рахунок перевиконання норм виробітку у робочих – відрядників )

;

- колективна премія .

Праця керуючих, спеціалістів та службовців Іванівської ДСС оплачується по

окладно-погодинній формі у сполученні з різними видами преміювання.

На підприємстві Іванівської ДСС застосовують також оплату праці по трудових

угодах. Трудова угода укладається між підприємством та робітником, який

притягується зі сторони для виконання конкретної роботи, якщо її неможливо

виконати силами підприємства або на договірних началах з відповідними

підприємствами та організаціями (додаток ).

Тепер широке розповсюдження знайшла оплата праці по контракту, яка

заключається у домовленості сторін та пов’язується з виконанням умов

контракту.

У випадках найма працівника по контракту власник або уповноважений ним орган

може встановлювати за згодою робітника також умови оплати праці, які

визначені у колективному договорі або у індивідуальному договорі.

У Іванівській дослідно-селекційній станції складається колективний договір

між власником та профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх

статутів. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх

компетенції (додаток ).

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язаня сторін щодо

регулювання виробничих, трудових, соціально-трудових відносин, зокрема :

- зміни в організації виробництва і праці ;

- забезпечення продуктивної занятості ;

- нормування і оплати праці, встановленя форм, системи, розмірів заробітної

плати та інших видів трудових виплат (доплат,надбавок, премій та інше) ;

- встановлення гарантій, компенсацій, пільг ;

- участі трудового коллективу у формуванні, розподілі та використанні

прибутку підприємства ;

- режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку ;

- умов охорони праці ;

- забезпечення умов житлово-побутового, культурного, медичного

обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників ;

- гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій

трудящих ;

- умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних

(посадових) співвідношень в оплаті праці.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види заробітної плати має

важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього

визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню

заробітної плати.

Згідно зі ст. 53 КЗпП, робота у святковий і неробочий день(частина

четверта ст.73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:

1) відрядникам за подвійним відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за погодинними ставками – в

розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

3) працівникам, які отримують місячний оклад, - у розмірі одинарної

погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася в

межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або

денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у

святковий і неробочий день .

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому

може бути надано інший день відпочинку.

Робота в нічний час (з 10 годин вечора до 6 годин ранку) згідно ст.54 КЗпП

оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевими

(регіональними) угодами і колективним договором, але не нижче ніж 20

відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Оплата праці за незавершеним відрядним нарядом в Іванівській ДСС

відповідно до ст. 56 КЗпП , у разі якщо працівник залишає відрядний наряд

незавершеним з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується

за оцінкою, визначеною за узгодженням сторін відповідно до існуючих норм і

розцінок.

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата здійснюється за

фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може

бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду

(окладу).

При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата здійснюється

відповідно до виконаної роботи (ст.111 КЗпП).

Оплата часу освоєння нового виробництва (продукції)- на час освоєння

нового виробництва (продукції) (ст.33 КЗпП) власник підприємства або

уповноважений ним орган може здійснювати оплату праці працівникам, які

освоюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок якого

провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може

зберігатися не більше шести місяців.

Збереження заробітної плати при переведені на нижче оплачувану роботу і при

переміщенні - за працівником зберігається середній заробіток, розрахунок

якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може

зберігатися не більше двох тижнів від дня переведення.

Якщо внаслідок переміщення працівника у нього зменшився заробіток з не

залежних від нього причин, то йому здійснюється доплата, сума якої

визначається в розмірі втрат працівника у середньому заробітку. Така доплата

призначається протягом двох місяців з дня переміщення працівника.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з затримкою

строків її виплати

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р.

№ 159 „Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати

частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати”

підприємства, підприємства, установи та організації всіх форм власності і

господарюваня, які своєчасно не виплатили своїм працівникам заробітну плату

за 1998-2000 рр., зобовязані під час виплати цієї заборгованості заробітної

плати нараховувати й виплачувати працівникам компенсацію втрати частини

заробітної плати через порушеня термінів її виплати в порядку, встановленому

постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 р. № 1427 із змінами та

доповненнями.

Дія Положення № 1427 поширюється на підприємства, заснування й організації

усіх форм власності і господарювання і застосовується у усіх випадках

порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, у тому числі з вини

власника або уповноваженого ним органа (особи).

Своєчасно не отримана з вини робітника заробітна плата не підлягає компенсації.

Компенсація робітникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням

термінів її виплати провадиться при виконанні таких умов:

- виплата заробітної плати затримана на один і більш календарних місяців;

- заробітна плата, по якій розраховується компенсація, нарахована за період

роботи починаючи з 1 січня 1998 року;

- індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги за період невиплати

заробітної плати зріс більш ніж на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення нарахованої, але не виплаченої,

робітнику заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і

платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. При цьому коефіцієнт

приросту споживчих цін визначається , як різниця між приватним від розподілу

індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на

індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, і

коефіцієнтом 1.

Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома знаками після коми.

Індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін

щомісяця публікуються Держкомстатом, наростаючим результатом із початку того

року, у якому виникнула заборгованість по виплаті заробітної плати, що

підлягає компенсації.

Для використання в практичній діяльності нижче приведена за даними

Держкомстату України таблиця офіційних значень індексів споживчих цін (у

відсотках), розрахованих як до попереднього місяця, так і наростаючим

результатом.

Утрату громадянам частину грошових доходів через порушення термінів їх

виплати компенсують відповідно до Порядку , затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 21,02,2001 р. № 159 із змінами та доповненнями.

Якщо виплата заборгованості по заробітній платі здійснюється до опублікування

Держкомстатом індексу споживчих цін за останній місяць перед виплатою суми

заборгованості, під час розрахунку суми компенсації на період до

опублікування зазначеного індексу споживчих цін за згодою робітника для

розрахунків застосовується індекс споживчих цін за попередній місяць.

У випадку затримки виплати заробітної плати за декілька місяців сума

компенсації визначається за кожний місяць окремо.

Виплата робітнику суми компенсації провадиться в тому ж місяці, у якому

здійснюється виплата заборгованості по заробітній платі за відповідний

місяць.

Компенсація за невчасно виплачену заробітну плату (у межах установлених

законодавством норм) прибутковим податком не оподатковується

Оскільки компенсація робітникам утрати частини заробітної плати в зв'язку з

порушенням термінів її виплати встановлена чинним законодавством, то сума

зазначеної компенсації ставиться до валових витрат підприємства відповідного

звітного (податкового) періоду відповідно до п. п 5.6.2 ст. 5 Закону про

податок із прибутку.

Відмова власника або уповноваженого ним органа (особи) у виплаті компенсації

може бути оскаржений у судовому порядку робітником або уповноваженим на

представництво трудовим колективом.

3.1.Індекс споживчих цін

3.2. Коефіціент приросту споживчих цін

Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця, але

повинен бути оговорений з робітником у встановленому законодавством порядку.

Адміністрація підприємства, виходячи із задач по випуску продукції, її якості

і строкам постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних

резервів виробництва з урахуванням їх статтевих, вікових, професійно-

кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні системи оплати і

пропонує їх до включення в колективний договір. Профком або інший,

уповноважений трудовим колективом на переговори, орган може не погодитися із

запропонованими системами тільки у разі, якщо вони потребують надмірної

інтенсивності праці і погрожують нанести шкоду здоров‘ю робочого. За засобом

виміру кількості праці системи оплати класифікуються на відрядні ( де

кількість праці вимірюється кількістю виготовленої робітником продукції або

виконаної роботи ), погодинні ( де кількість праці вимірюється кількістю

відпрацьованого робітником часу ) і акордні ( де кількість праці вимірюється

відповідним результатом виконання робіт ). Крім того, може бути застосована

система участі робітника в розподілі чистого доходу підприємства, але при

умові, якщо це не суперечить установчим документам підприємства.

По формам вираження і оцінки результату праці системи оплати розподіляються

на колективні ( що базуються на оцінці колективної праці ) і

індивідуальні (що базуються на оцінці результатів праці окремого робітника ).

По кількості показників, що беруться до уваги при оцінці вкладу праці

робітників, системи оплати поділяються на однофакторні, тобто прості ( проста

відрядна і проста погодинна ), і багатофакторні, тобто преміальні ( відрядно-

преміальна і погодинно-преміальна, відрядно-прогресивна і таке інше ).

По характеру впливу робітника на результат праці системи оплати в Іванівській

ДСС поділяються на прямі і непрямі. Умови передбачаючі доцільність

застосування відрядній оплаті праці, відомі всім, це :

1) наявність кількісних показників виробітку або

виконаної праці, вірно відображаючи затрати праці робітника ;

2) наявність у робітників реальної можливості

підвищувати виробітку або об‘єм робіт проти установленої норми в реальних

технічних і організаційних умовах виробництва ;

3) наявність необхідності стимулювання росту

виробітку продукції ( послуг ), підвищення об‘єму робіт або скорочення

чисельності робітників за рахунок інтенсифікації праці робітників ;

4) можливість і економічна доцільність розробки

норм праці і обліку виробітки робітників ;

5) відсутність негативного впливу відрядної оплати

на рівень якості продукції ( роботи ), ступінь додержання технологічних

режимів і вимог техніки безпеки, раціональність витрачання сировини,

матеріалів і енергії.

Відсутність таких умов визначає застосування погодинної форми оплати праці.

В умовах переходу до ринку на деяких підприємствах може з‘явитися тенденція

до заміни відрядної оплати на погодинну. Тарифна ставка погодиннику, як і

відряднику, повинна виплачуватися строго за виконання норми праці. При цьому

нормування праці робочих-погодинників не слід обмежувати тільки встановленням

їх чисельності на основі норм обслуговування або нормативів чисельності. При

додержанні таких норм показники відповідної ланки, дільниці, цеху і таке інше

можуть бути низькими. Цьому праця робітників з погодинною оплатою повинна

нормуватися і оцінюватись на основі і деяких інших показників, що ураховують

результати їх праці.

Такими показниками, по-перше, повинні стати нормовані ( виробничі )

завдання, що визначаються кожному погодинникові об‘єм робіт за зміну, неділю

або місяць. Ці показники доцільно застосовувати на ручних і машинно-ручних

роботах, а також у преривних, а іноді і безпреривних апаратерних

виробництвах, де зберігається прямий вплив робітників на виробітку.

По-друге, такими показниками можуть стати планові норми або завдання по

випуску продукції бригадою ( ланкою, дільницею, цехом) . Такі показники

доцільні для робочих, що обслуговують конвейєрні лінії, системи машин,

агрегати, де показники роботи кожного робочого не враховуються і

індивідуальна норма вироботки ( нормовані завдання ) не встановлюються.

По-третє, норми праці робочим-погодинникам можуть бути обліковані у вигляді

ступені виконання технологічних параметрів і режимів, норм розходу сировини,

матеріалів і інших виробничих ресурсів, графіків виконання окремих видів

робот. Такі показники доцільно застосовувати у строго регламентованих

безперервних виробництвах, а також на багатьох роботах, що виконуються

допоміжними робочими.

Важливою умовою ефективного застосування погодинної форми оплати праці для

всіх категорій робітників в Іванівській ДСС є розробка на підприємствах

нормативів можливих досягнень. Ці нормативи можуть встановлюватись практично

на всі показники виробничої і економічної діяльності ланок, ділянок, цехів,

агрегатів, виробництв. Пропорційно ступені виконання цих завдань і повинна

виплачуватись тарифна заробітна платня.

Необхідно також мати на увазі, що широке застосування погодинної оплати

потребує і високого організаційного забезпечення виробництва сировиною,

матеріалами, напівфабрикатами, інструментами, енергією, транспортом, ремонтом

і таке інше з боку технологічних і виробничих служб підприємства.

В умовах переходу на ринкові відносини необхідно дуже відповідально

віднестись до організації колективних систем оплати праці, особливо підрядних

і орендних колективів. Повинні враховуватись умови, визначаючи доцільність і

необхідність колективних форм організації і оплати праці. Найбільше вони

доцільні там, де об‘єднання робітників у трудовий колектив визначаються

технологічних, тобто для виконання одного технологічного циклу необхідні

сумісні зусилля робітників а кінцеві результати виробництва є безпосереднім

результатом колективної праці. Можливо відрізнити три основні групи робіт, що

відповідять цим вимогам. По-перше, це роботи по сумісному обслуговуванню

апаратів, агрегатів, великого обладнання, збору і монтажу великих об‘єктів (

виробів ), а також багато видів тяжких робіт, що не можуть виконуватись

окремими робітниками. Такі роботи характеризуються такою технологічною

послідовністю окремих операцій загального технологічного комплексу, при якій

нема можливості рівномірної завантаженості робітників протягом зміни тільки

по їх спеціальності по причині різної трудомісткості окремих видів робіт.

Можливість комплексної взаємозаміняємості дозволяє зробити працю робочих не

такою монотонною, що гарно відображається на підвищенні продуктивності праці.

Тому, по-друге, це роботи конвеєрного типу, де досягнення кінцевого

результату потребує для кожного робітника чіткого, синхронізованого по часу

виконання своєї операції, а заміна на місцях ( зверх нормативно необхідних )

не дозволяються. В таких умовах кожний робітник безперебійно забезпечує фронт

роботи іншим робітникам, об‘єм роботи кожного послідуючого робітника повністю

залежить від роботи попереднього. Затрати праці жодного робітника

відображається безпосередньо у кінцевих результатах виробництва і можуть бути

виміряними кількість виготовлених готових виробів.

3.3.Організація первинного обліку праці та її оплати.

Основним документом в Іванівській ДСС по обліку виходу на роботу і

відпрацьованого часу є Табель обліку робочого часу (ф.№ 64). Він складається

в одному примірнику протягом місяця окремо по виробничих підрозділах і

категоріях працюючих.Табельний облік у відділках, на фермах, у бригадах,

ремонтних майстернях та інших виробничих підрозділах ведуть спеціально

призначені працівники або керівники підрозділів. Для кожного працівника в

табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих

годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу, наприклад

вихідні або святкові дні – „ВС”, дні хвороби – „Х”, відрядженя – „СВ”,

відпустка – „ЧВ” тощо. У табелі також зазначають посаду працівника, його

оклад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного

і аналітичного обліку. В кінці місяця табель передають у бухгалтерію для

нарахування оплати праці (додаток ).

Для обліку ручних та кінно-ручних робіт в Іванівській ДСС застосовують

Обліковий лист праці та виконаних робіт у двох варіантах : перший (ф.№ 66) –

для бригади або ланки, другий – ( ф. № 66а) - індивідуальний, на кожного

працівника окремо (додаток ). В облікових листах відображують назву робіт

за відповідне число, відпрацьований час, обсяг виконаної роботи та нараховану

суму оплати праці. По кожному виду робіт записують одиницю виміру, норму

виробітку і розцінку. Кількість відпрацьованих конеднів наводиться в

останньому листку по кожному виду робіт, які здійснювались з допомогою коней.

Обліковий лист тракториста-машиніста (ф.№ 67) (додаток ) в ІДСС

застосовується для обліку робіт трактористів-машиністів протягом 5, 10, 15

днів, тобто залежно від того, як це передбачено планом документообігу. У

ньому відображуються виконані роботи під ту чи іншу культуру, склад агрегату

і агротехнічні умови їх виконання. Виконані транспортні роботи тракторами

оформляють Дорожнім листом трактора (ф.№ 68) (додаток ). Дорожній лист

трактора виписує механік або бригадир кожного дня перед виїздом із гаражу і

видають на руки трактористу. На лицьовому його боці записують завданя

трактористу в якому відмічають в чиєму розпорядженні знаходиться тракторист,

відкіля і куди доставляти вантаж, клас і кількість вантажу, який необхідно

перевезти, та відстань перевезення. При заправленні трактора пальним

заправник відмічає в дорожньому листі залишок пального при виїзді, кількість

виданого пального і затверджує це своїм підписом. Механік (бригадир)

перевіряє справність трактора, дає дозвіл на виїзді відмічає час початку

роботи, затверджує це своїм підписом, а тракторист розписується про прийняття

трактора (в справному стані).

На зворотному боці листа відображується виконаня завданя, що засвідчується

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6