Диплом: Удосконалення обліку праці та її оплати

Слід відмітити, що на протязі 2001-2003 рр. відбулося багато змін в розмірах

господарства. Про це свідчить зменшення валової продукції, тобто прямого

показника, що характеризує розміри господарства. Валова продукція є кінцевим

результатом роботи сільськогосподарських підприємств. Вартість валової

продукції в 2003 р. склала 1906 тис. грн., що на 33,7 % і 25,5 % менше, ніж у

2001 та 2003 роках. Площа сільськогосподарських угідь не змінилася за 3 роки

і становить 2145 га. Площа ріллі становить 2123 га, яка також не змінилася

і займає 99% усіх с/г угідь. Це говорить про високий рівень розораності

земель. Середньорічна чисельність працівників в 2003 році склала 224 чол., що

на 146 чоловік менше, ніж у 2001. Це пов'язано з тим, що люди звільняються по

своїй ініціативі, шукаючи кращу роботу.

Далі доцільно розглянути склад і структуру грошової виручки від реалізації

продукції (таблиця 2.3).

Як свідчать дані таблиці, господарство має зерново-цукробурячний напрямок

спеціалізації. Найбільшу питому вагу у складі грошової виручки від реалізації

складають зернові культури (2001 р. – 71,3 %, 2002 р. – 72,8 %, 2003 р. –

86,0 %). Бачимо, що відбулося збільшення виручки за рахунок збільшеня

реалізації, а у 2001 р. було знижено ціни на продукцію в зв'язку з хорошим

урожаєм. Також бачимо, що в 2003 році відбулося зниження реалізації ВРХ в

порівнянні з 2002 роком аж на 187 тис.грн..

2.3. Склад і структура товарної продукції Іванівської ДСС

2.4.Виробництво валової продукції ( в співставних цінах 2000 року ) в

Іванівській ДСС

Валова продукція в Іванівській дослідно-селекційній станції на протязі трьох

років знижується. В 2003 році виробництво продукції по всьому господарству в

порівнянні з 2001 роком знизилася на 970 тис.грн., тобто на 44 % , в тому

числі рослинництво на 403 тис.грн. – 20 %, тваринництво - 567 тис.грн., 68

%.

Аналіз фінансового стану передбачає дослідження на прогноз впливу

господарських рішень на зміну фінансового стану підприємства та внесення

пропозицій щодо його покращення.

Інформаційною базою фінансового аналізу є фінансова звітність – система

показників, що відображає майнове та фінансове положення підприємства на

звітну дату, а також фінансовий результат його діяльності на звітний період.

Характеризуючи платоспроможність підприємства (таблиця 2.5), бачимо, що

коефіцієнт платоспроможності на початок і на кінець року відповідно становив

1,036 і 0,759. Ми бачимо, що він знизився аж на 0,664 і на кінець року не

зовсім відповідає нормальному значенню цього показника.

2.5. Платоспроможність Іванівської ДСС, 2003 рік

2.6. Показники ліквідності балансу Іванівської ДСС, 2003 рік (тис. грн.)

Це означає, що в разі банкрутства підприємства воно не в змозі буде

розрахуватись зі своїми кредиторами по зобов’язаннях.

Різні показники ліквідності балансу характеризують не тільки рівень

платоспроможності підприємства, але й відповідність інтересам різних

зовнішніх користувачів інформації. Так, для постачальників товарів, сировини

найважливішим є коефіцієнт абсолютної ліквідності. Потенціальних і реальних

акціонерів та власників підприємств в більшій мірі цікавить величина

коефіцієнта загальної ліквідності. Розрахунок показників ліквідності балансу

Іванівської дослідно-селекційної станції за 2003 рік представлено в таблиці

2.6.

Розглянувши показники ліквідності балансу, бачимо, що абсолютний коефіцієнт

ліквідності на початок року має низьке значення 0,0043, а на кінець року

збільшується і становить 0,0280. Коефіцієнт проміжної ліквідності на початок

і на кінець року становить відповідно 0,3569 і 0,2459. Він показує, яка

частина поточних зобов'язань може бути погашена при умові повного повернення

дебіторської заборгованості. Коефіцієнт загального покриття на початок року

складає 1,5577, а на кінець – 1,1844. Цей показник характеризує спроможність

підприємства розрахуватись по своїх поточних зобов'язаннях в разі його

ліквідації або банкрутства.

Бухгалтерський облік в Іванівській дослідній станції ведеться за журнально-

ордерною формою обліку, що є найбільш прогресивною серед інших форм обліку.

Основними реєстрами бухгалтерського обліку є журнали-ордери. Вони нагадують

собою накопичувальні, в яких систематизація і групування документів ведеться

в хронологічному порядку по кореспондуючих рахунках. Кількість таблиць у

журналах-ордерах залежить від складності організації бухгалтерського обліку

того чи іншого об'єкта від ступеню деталізації обліку, можливості ведення

аналітичного і синтетичного обліку в одному реєстрі та інших обставин.

Журнали-ордери призначені для синтетичного обліку операції господарської

діяльності підприємства.

Ведення записів у журналах-ордерах здійснюється у порядку однобічної

реєстрації. Реєструються тільки кредитові обороти по кожному балансовому

рахунку збираються в одному журналі-ордері, а дебетові обороти по цьому

рахунку знаходять відображення в різних журналах-ордерах.

Синтетичний і аналітичний облік здійснюється в реєстрах, в єдиній системі

записів. По синтетичних рахунках з великою номенклатурою облікових об'єктів,

які мають значну кількість щомісячних записів господарських операцій,

аналітичний облік на станції ведуть в допоміжних відомостях і виробничих

звітах. Дані цих регістрів потім переносять до журналів-ордерів.

Журнали-ордери побудовані таким чином, що в них відображають однорідні за

змістом операції, а також операції, що взаємопов'язані між собою. Тому ряд

журналів-ордерів ( № 2 с-г, 3 с-г, 4 с-г, 8 с-г, 10 с-г, 11 с-г, 12 с-г, 13

с-г, 15 с-г) передбачені для обліку операцій по кредиту декількох синтетичних

рахунків. У цьому випадку для кожного синтетичного рахунку виділено окремий

розділ.

В журналах-ордерах, що призначені для синтетичного та аналітичного обліку,

крім того, передбачено позиції аналітичного обліку(журнали-ордери № 6 с-г,

7 с-г, 8 с-г та ін.).

Для узагальнення даних журналів-ордерів використовують Головну книгу. У ній

відображають залишки по рахунках, на яких вони були на початок місяця,

поточні обороти і залишки на кінець місяця по відповідних синтетичних

рахунках. Записи оборотів у Головну книгу здійснюються із Журналів-ордерів.

Перевірку правильності записів до Головної книги здійснюють шляхом підсумку

сум оборотів і залишків по всіх рахунках. Суми дебетових і кредитових

оборотів та залишків повинні бути відповідно рівними.

Взагалі можна сказати, що в основу побудови журнально-ордерної форми

покладено такі найважливіші принципи:

- здійснення записів у журналах-ордерах у порядку

реєстрації операцій тільки по кредиту рахунка в кореспонденції з дебетом

інших рахунків;

- сполучення в єдиній системі синтетичного і

аналітичного обліку;

- відображення в бухгалтерському обліку

господарських операцій в розрізі показників, необхідних для здійснення

контролю, аналізу і складання періодичної і річної бухгалтерської звітності.

Відповідальність за ведення бухгалтерського обліку в Іванівській ДСС

покладено, перш за все, на директора, а також головного бухгалтер, як

організатора здійснення бухгалтерської служби. Ведення обліку безпосередньо

здійснює бухгалтерська служба, а також частково працівники планово-

економічної служби (додаток ).

III. СТАН І ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА

3.1. Економічна характеристика об’єкту обліку та його завданя.

Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва,

споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов

створеному матеріальному та духовному базі висловлюється у вигляді заробітної

плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Заробітна плата - є важливішим засобом підвищення зацікавленості

працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів

виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Збільшення ефективності суспільної продуктивності обумовлено, на сам перед,

збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування

важливішими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зниження

витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання

трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Праця, яка являє собою процес цілеспрямованої діяльності людини, є важливим

елементом виробничого процесу. Затрати на оплату праці в собівартості

сільськогосподарської продукції займають значну частину. Тому чітка

організація обліку праці і її оплати мають важливе значення.

Важливою умовою контролю за суворим забезпеченням принципу матеріальної

заінтересованості через заробітну плату праці в відповідальності її кількості

і якості являється своєчасний і точний облік праці і розрахунків по її

оплаті, який повинен забезпечити достовірну частку трудових витрат на

виробництво, співдіяти по покращенню виробництва праці, покращення

використаня робочого часу, зниження собівартості продукції і підвищення

рентабельності виробництва.

У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця

втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировину, добрива, пальне,

запчастини тощо), які переносять свою вартість на вироблений продукт. Жива

праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і

одержується у вигляді оплати праці.

Іванівська ДСС самостійно, але відповідно до законодавства , установлює

штатний розклад , форми і системи оплати праці, преміювання. Урахування

праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи,

що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна

чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників,

виробничих витрат.

Урахування праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій

системі урахування на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом

прибутків робітників підприємства.

Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з

урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства. Вони регулюються

податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати

праці встановлюється законодавством.

Необхідно створювати економічно достовірну та обгрунтовану інформацію про

виконання нормативів та динаміки показників про працю, стеження за

дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за

зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу,

стимулювання праці на підприємстві.

На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу

на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням

правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної

плати.

На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їх заробітної

плати є документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях

господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом заключення

трудового договору на підприємстві у відповідності з Законом України

конкретизуючи права та обов’язки робітників, а також оплата за працю,

відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку.

У зв’язку з цим в Іванівській ДСС організується оперативний та бухгалтерський

облік праці та її оплата.

Для того, щоб виконувати задачі, які стоять перед обліком, на підприємстві

створені:

- контроль за чисельністю персоналу та використанням робочого часу;

- правильність документального оформлення виробки робочих та службовців;

- своєчасне нарахування заробітної плати та допомог, а також їх видача;

- своєчасне утримання сум податків та перерахування їх до бюджету;

- розподіл заробітної плати по об’єктах калькулювання;

- планування звітів про працю.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці

має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує

працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності

виробництва.

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні засади

оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі

трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм

власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери

державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на

забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих

сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-

економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та

уповноважених ними органів ( додаток ).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата

- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим

договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану

ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи,

професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та

господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до

установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові

обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних

розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені

норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона

включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені

чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і

функцій.

Існують таки види додаткової заробітної плати :

- робота у сверх урочний час;

- сумісництво професій;

- робота в нічний час.

Надбавки доплаті по тарифним ставкам та посадовим окладам:

а) кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідній роботі, за

високе кваліфіковану майстерність, як правило, встановлюються

дифференційовані надбавки до тарифних ставок робочих, наприклад:

III розряд - до 12 відсотків

IV розряд - до 16 відсотків

V розряд - до 20 відсотків

VI розряд- до 20 відсотків

Конкретний відсоток надбавки визначається в колективному договорі, який

повинен враховувати що відповідає мінімуму по такій надбавці , визначені

в генеральній або галузевій угоді.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у

формі винагород за підсумками роботи за рік, премії спеціальними системами і

положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не

передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені

зазначеними актами норми.

Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти

підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню

якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.

3.2. Системи, форми та види оплати праці

Заробітна плата - частина національного доходу, яка приназначена для

особистої потреби робітників та службовців. Заробітна плата - є одним з

елементів виробничих витрат підприємства.

Основою організації оплати праці в Іванівській ДСС є тарифна система оплати

праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від

їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами

тарифної сітки. Вона є основою формування розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка – складова частина тарифної системи. Яка визначає

співвідношення у рівнях оплати праці різних груп працівників сфери

матеріального виробництва залежно від їх кваліфікації. Вона складається з

певної кількості розрядів ( по діючих умовах не більше шести) і відповідних

міжрозрядних коефіцієнтів. Тарифний розряд, присвоєний працівнику є показник

кваліфікаційного рівня, необхідного для виконання цієї роботи. Кожний розряд

має свій коефіцієнт, який показує на скільки рівень оплати робіт цього

розряду вище першого.

Тарифний розряд – це елемент тарифної системи, який характеризує рівень

кваліфікації виконаців цієї роботи.

При тарифікації праці розрізняють тарифікацію робіт і тарифікацію робітників.

Тарифікація робіт являє собою ступінь методів обліку і порівняння затрат

праці різних видів робіт залежно від характеру, якості та умов виконання.

Тарифікація працівників – це присвоєння певного тарифного (кваліфікаційного)

розряду працівнику відповідно до кваліфікації, яку він має. Кваліфікацію

визначають з урахуванням спеціальних знань і практичних навиків працівника, а

також вимог до виконання робіт відповідної складності.

В Іванівській дослідно-селекційній станції тарифні розряди в основному

присвоюють працівникам на ремонтних і будівельних роботах.

Система оплати праці включає два напрямки : організацію праці та нарахування

заробітної плати. Перше - пов’язане з обліком відпрацьованого часу, а друге -

з кількістю виконаної роботи. Тому система оплати праці розподіляється на дві

форми : погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності .

Відрядна оплата праці - система заробітної плати, при якій заробіток

залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата праці

має два різновиди : пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної

форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми.

При прямій відрядній формі оплати праці працівника винагороджується по

відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм

виробки.

Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну

розцінку.

Непряма відрядна система праці – застосовується для оплати праці

допоміжних робітників (підсобників) .Заробітна плата підсобників залежить від

результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

При відрядно-прогресивній оплаті праці робочого, об’єм робіт, виконаний сверх

норми, сплачується по збільшених розцінках.

При відрядно-преміальній - виплачуються премії по відрядних розцінках сверх

заробітку за досягненням результатів роботи.

Відрядна заробітна плата в Іванівській ДСС може бути індивідуальною та

груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи

розподіляється між членами бригади пропорційно розрядах робітників та

кількості відпрацьованих ними годин.

Акордна оплата праці - одна з форм заробітної плати, яка є різновидністю

відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь

встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата

праці, при якій виплачуються премії за досягнуті показники в роботі.

Для обліку виробітку робочих - підприємців застосовуються слідуючі документи :

- наряд на відрядну роботу, який може бути індивідуальним або бригадним;

- маршрутний лист та інші.

У наряді вказується обсяг вироблених робіт, сума заробітної плати, склад

членів бригади, відпрацьований кожним час, розраховується коефіцієнт трудової

участі у відповідності з яким розраховується премія робочим.

Наряд закривається по мірі виконання завдання : він підписується бригадиром.

Акордний наряд застосовується в бригадах «кінцевої продукції». Заробітна

плата визначається відповідно до калькуляції, що прикладена до акордного

наряду.

Недоліком наряду є те, що неможливо встановити, хто винен у виготовленні

бракованих виробів. Усі недоліки наряду усуваються у маршрутному листі; там

вказується весь технологічний ланцюг і можливо прослідити, на якій операції

був зроблений брак. Групуючий розрахунок проводиться у відомості або

карточці.

Погодинна заробітна плата - форма оплати праці, коли обсяг виконаної

роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинної оплати

праці - проста погодинна та погодинно-преміальна.

При простій погодинній оплаті в Іванівській ДСС заробіток визначається

виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника.

Робітникам з погодинною заробітною платою сума заробітку визначається

виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

Впровадження ринкових відносин і відповідні структурні зміни в економіці

потребують розроблення нових заходів щодо удосконалення системи оплати

праці. Серед них важливе місце посідає впровадження погодинної оплати праці.

Основними напрямами соціальної політики України на 1997-2000 роки

перебачений поступовий перехід (починаючи з 1999 року) на погодинну оплату

праці із застосуванням мінімального розміру погодинної заробітної плати.

Доцільно застосовувати таку систему оплати праці на підприємствах і в

організаціях виробничої сфери, для яких основним критерієм ефективності

виробництва є вимоги якості продукції при обмеженій її кількості.

Впровадження погодинної оплати праці відповідає інтересам певних верств

населення. Не зайнятого на постійній основі, такого як: жінки з малолітніми

дітьми, молодь, яка суміщає роботу з навчанням, інваліди, немолоді

працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на

умовах неповного робочого часу.

Проста погодинна оплата праці є однією із систем погодинної форми оплати

праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам

виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю

сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих

ними годин за розрахунковий період.

Інженерно-технічні робітники Іванівської ДСС отримують заробітну плату,

нараховану згідно з встановленим окладом пропорційно відпрацьованого часу.

Дні, в які робітник виконує державні або суспільні обов’язки, оплачуються в

загальному порядку.

При погодинно-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та

своєчасне виконання завдань. Обов’язковою умовою преміювання є виконання

місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робітниками-

погодинниками робочих місць, а також відсутність браку та простоювання машин

та обладнання.

Премії робочим-погодинникам нараховуються по місячним результатам роботи

пропорційно відпрацьованого часу. Їх межовий розмір не повинен перевищувати

70% заробітку по тарифних ставках.

Документом по обліку відпрацьованого часу робітниками з погодинною заробітною

платою в Іванівській ДСС є табель. Табель служить для обліку та контролю

робочого часу, нарахування заробітної плати при погодинній формі оплати

праці, складання звітності про чисельність і склад працівників.

Існують слідуючі види заробітної плати : основна та додаткова.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до

встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові

обов’язки ). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і

відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

При нарахуванні основної заробітної плати робітникам, яким установлена

підрядна оплата праці, крім табелю необхідно мати відомості про виробітку та

розцінки за виконану роботу.

Додаткова заробітна плата - ст. 105 КЗпП передбачено , що працівниками,

які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю

основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою

професією або обов’язок тимчасово відсутнього працівника без увільнення від

своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій або

виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за поєднання професій (посад) або виконання обов’язків

тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах , передбачених у

колективному договорі.

При розрахунку заробітної плати робітників по тарифу годинну тарифну ставку

потрібно помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної плати при

підрядній оплаті праці здійснюється трьома засобами : по коефіцієнту

виробітку; по відпрацьованому часу, приведеного до першого розряду; по

коефіцієнту трудової участі (КТУ).

Розподіл загального заробітку по коефіцієнту приробітку дуже простий. Він

розраховується по формулі:

загальний заробіток робітник

К = --------------------------------------------------- , де

sum ((n1 * m1) + (n2 * m2) + ... + (nn * mn))

n1, n2, ... , nn - годинна тарифна ставка n-го робітника

m1, m2, ..., mn - відпрацьована кількість робочого часу робітником

Коефіцієнт приробітку є одним для всіх робітників бригад. Якщо помножити

заробіток по тарифу кожного робітника на цей коефіцієнт, то можливо визначити

його загальний заробіток.

Колективно-відрядна система оплати праці (бригадна) - це коли ту чи

іншу роботу, виробництво продукції або надання послуг, за якими визначено

відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив (бригада). У

зв’язку з чим заробіток окремого кожного працівника, члена такого колективу

(бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його

особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку колективу

(бригади) між його членами (працівниками) здійснюється, як правило,

пропорційно відпрацьованому часу, кваліфікації працівників, коефіцієнту

трудової участі (КТУ) та, можливо іншим показникам. Конкретний порядок

розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному

договорі.

Розподіл загального заробітку бригади по відпрацьованому часу, приведеному до

першого розряду є модифікацією першого способу. При цьому способі фактично

відпрацьований час кожного робітника множимо на тарифний коефіцієнт

присвоєного йому розряду. Сумування всіх результатів визначає загальну

кількість робочого часу, приведеного до першого розряду по бригаді. Після

цього розраховується норматив заробітку на 1 чол/год. шляхом ділення

заробітку бригади на загальну кількість відпрацьованого часу, приведеною до

першого розряду.

КТУ - це узагальнений показник, який відображає реальний вклад кожного члена

бригади в загальні результати роботи з обліком індивідуальної продуктивності,

якості праці та відношенні до праці. КТУ застосовується тільки до приробітку

та премій, але не втрачаючи тарифної частини заробітної плати.

Показники, що підвищують КТУ :

- високий рівень виконаних виробничих завдань, застосування передових методів

праці, виконання робіт по сумісним професіям, висока трудова активність,

ефективне використання обладнання, забезпечуючи більш високу виробітку –

підвищується до 0,5 ;

- висока професійна майстерність, яка виражається в більш високій

якості робіт – підвищується до 0,25 ;

- керування звеном, ініціатива та попередження можливих простоїв робочих та

обладнання, допомога та передача опиту, ефективне використання робочого часу

– підвищується до 0,25;

Показники, що знижують КТУ :

- невиконання виробничих завдань, слаба інтенсивність праці, яка виражається

у відставанні від загального рівня бригади, неефективне використання

обладнання, інструменту – понижується до 0,5 ;

- недостатня професійна майстерність, яка виражається у виготовленні

неякісної продукції, порушенні правил техніки безпеки і таке інше –

понижується до 0,25 ;

- запізнення на роботу, передчасні уходи з роботи, невиконання розпоряджень

бригадира та інші порушення, що негативно позначаються на результатах

колективної праці – понижується до 0,25 .

Максимальна величина КТУ по всіх трьох факторах для окремих членів бригади не

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6